65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2576/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Тодорові А.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН” до відповідача ОСОБА_3 товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” ОСОБА_3 товариства "Українська залізниця" про стягнення 17607,38грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство “НІБУЛОН” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” ОСОБА_4 акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу при перевезенні вантажу залізницею у сумі 17607,38грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо перевезення вантажу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.11.2018р. відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.12.2018р. о 11:00.
11.12.2018р. за вх.суду№25629/18 позивач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні від 13.12.2018р. відповідач підтримав клопотання позивача про відкладення розгляду справи та просив відкласти розгляд справи.
В судовому засіданні від 13.12.2018р. було оголошено перерву по 10.01.2019р. о 11:40.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2018р. викликано сторін у судове засідання на 10.01.2019р. о 11:40.
19.12.2018р. за вх.суду№26244/18 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позову.
28.12.2018р. за вх.суду№26784/18 позивач надав до суду відповідь на відзив відповідача.
В підготовчому засіданні від 10.01.2019р. представник позивача повідомив про зміну найменування відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” ОСОБА_4 акціонерного товариства “Українська залізниця” на Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” ОСОБА_3 товариства “Українська залізниця”, однак доказів на підтвердження зміни найменування не надав.
В судовому засіданні від 10.01.2019р. було оголошено перерву по 16.01.2019р. о 10:30.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2019р. здійснено заміну найменування відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” ОСОБА_4 акціонерного товариства “Українська залізниця” на Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” ОСОБА_3 товариства “Українська залізниця”.
В судовому засіданні від 16.01.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/2576/18.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Як зазначає позивач, 26.09.2018р. ТОВ СП „НІБУЛОН”, що є вантажовідправником та вантажоодержувачем, завантажив у вагон №95681649 насипом вантаж - насіння ріпаку та передав залізниці для перевезення, що відображено у залізничній накладній №42834127. Під час прийняття вагону та його огляду, працівником ТОВ СП „НІБУЛОН” було виявлено ознаки недостачі вантажу, а саме: виявлено ознаки нестачі вантажу у розмірі 1650кг, що підтверджується актом про виявлення нестачі вантажу від 30.09.2018р., складеним працівниками ТОВ СП «НІБУЛОН». ТОВ СП «НІБУЛОН» у день виявлення ознак нестачі - 30.09.2018р., листом від 30.09.2018р. №30/35 звернулось до начальника станції Миколаїв-вантажний з вимогою прийняти участь у комісійному переважуванні вищевказаного вагону та скласти комерційний акт, що передбачено ст.52 та ст. 129 Статуту залізниць України. Проте, станцією Миколаїв-вантажний було безпідставно відмовлено у комісійній видачі вантажу зі вказаного вагону, що підтверджується листом №352/М від 30.09.2018р. ТОВ СП «НІБУЛОН» в порядку, передбаченому п. 16 Правил складання актів подало скаргу на відмову в участі представника залізниці у комісійній видачі вантажу та складанні комерційного акту від 30.09.2018р. №30-1/35. Листом від 02.10.2018р. №ДН5-17/172 Виробничий підрозділ «Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій» повідомила ТОВ СП «НІБУЛОН» про відсутність підстав для проведення комісійної видачі вантажу зі вищевказаного вагону та задоволення зазначеної скарги. Безпідставна відмова залізниці у складанні комерційного акту та необхідність дотримання встановленого законодавством порядку оскарження відмови залізниці у складанні комерційного акту і зволікання відповідної дирекції з розглядом відповідної скарги призвело до того, що документи, які фіксують нестачу вантажу були складені лише 02.10.2018р. У зв'язку з відмовою працівників залізниці приймати участь у комісійній видачі вантажу, ТОВ СП «НІБУЛОН» листом від 02.10.2018р. №02/35 запропонувало керівництву станції Миколаїв-вантажний направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу з вагону №95681649 по кількості та складенні акту про приймання вантажу та акту експертизи за участю експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області, вказане запрошення станція Миколаїв-Вантажний проігнорувала, відповіді не направила, уповноваженого представника для участі у визначенні маси нетто вантажу не направила.
Позивач вказує, що 02.10.2018р. щодо вагону №95681649 було розпочато приймання вантажу за участю експертів РТПП Миколаївської області, за результатами якої було складено акт експертизи №120-1333. Відповідно до п. 6 цього акту завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагона. 02.10.2018р. комісією у складі працівників ТОВ СП «НІБУЛОН» було складено акт приймання продукції за кількістю №32 відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_5 СРСР від 15.06.1965р. №П-6 щодо вагону №95681649. Усі вищезазначені документи (акт приймання вантажу за кількістю та акт експертизи РТПП Миколаївської області) були складені лише за участю представників ТОВ СП «НІБУЛОН», оскільки залізниця не направила свого представника для участі у складанні цього акту.
Як зазначає позивач, вищевказаними актом експертизи та актом приймання продукції за кількістю було встановлено, що на вагоні №95681649 в місці з'єднання кришки і бункера є механічний вплив - сліди у вигляді квадратів, які різко відрізняються по кольору та паралельно розташовані, а також зазор завдовжки близько 25см, у щілинах якого видно затиснуте насіння ріпаку. Крім того, після зняття пломб було виявлено, що у цьому вагоні між II і III люками від сходів на довжині близько 1,5м є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) завглибшки візуально до 0,50м, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу вниз, у бік середнього розвантажувального люка, який має механічний вплив та зазор з затиснутим насінням ріпаку, зі сторони штурвалів. Усі вище перелічені докази містять висновок про те, що візуально вільний простір у вагоні дозволяє поміститись недоліку вантажу. Наявність слідів, які різко відрізняються по кольору та паралельно розташовані, зазор у розвантажувальному люці вагону, а також наявність сторонніх предметів у розвантажувальному люці вагону, не передбачених технічною конструкцією вагону свідчать про технічну несправність (пошкодження) вищевказаного вагону та можливість доступу до вантажу в процесі перевезення. Так само, наявність воронкоподібних поглиблень (порожнин) вантажу свідчить про течію вантажу (виникнення нестачі) саме під час його перевезення. Вищевказані обставини свідчать про наявність доступу до вантажу під час його перевезення через технічну несправність (пошкодження) вагону, а отже, відповідальність за нестачу повинен нести перевізник (залізниця). Як зазначено у п. 20 залізничної накладної таких ушкоджень під час відправлення вагону не було. Вантаж було завантажено у справний вагон. Це додатково свідчить про факт виникнення нестачі вантажу саме під час його перевезення залізницею. Крім того, усі вищезазначені обставини підтверджуються поясненнями працівника ТОВ СП «НІБУЛОН» у пояснювальній записці від 02.10.2018р.
Позивач стверджує, що актом експертизи та іншими доказами у даній справі було встановлено наявність воронки (порожнини) завглибшки візуально до 0,50 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою, характерній для стікаючого вниз вантажу у бік середнього розвантажувального люку, який має механічний вплив та зазор з затиснутим насінням ріпаку, зі сторони штурвалів. Після переважування вантажу (нетто) у вищевказаному вагоні №95681649 було встановлено нестачу вантажу у розмірі 1600 кг. Нестача вантажу у вищезазначеному розмірі підтверджується наступними доказами: актом експертизи РТПП Миколаївської області № 120-1333 від 02.10.2018р., актом приймання продукції за кількістю №32 від 02.10.2018р. та актом переважування вагону здійсненого вантажоодержувачем - ТОВ СП «НІБУЛОН» від 02.10.2018р. Вищезазначений акт експертизи РТПП Миколаївської області може вважатись належним доказом нестачі вантажу, оскільки відповідно до п. 3.13 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 якщо станція призначення ухиляється від пред'явлення вантажу до експертизи, у тому числі на письмову вимогу одержувача, останній має право оскаржити таку відмову і сам пред'явити вантаж до експертизи, повідомивши про час її проведення станцію призначення. Додатково, під час складання акту експертизи РТПП Миколаївської області було виконано фотографування відповідних вагонів з виявленими нестачами вантажу, фотографії додані до відповідного акту експертизи.
Як вказує позивач, дійсна вартість вантажу може встановлюватись на підставі довідки вантажовідправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером. Згідно з довідкою від 09.11.2018р. №14963/3-18/27, виданою вантажовідправником ТОВ СП «НІБУЛОН» (зазначений у п. 1 залізничної накладної №42834127 від 26.09.2018р.), вартість однієї тони вантажу відправленого у вагоні №95681649 складає 13500,00грн. (у т. ч. ПДВ), без включення провізних платежів.
Позивач, посилаючись на п. 3.9. роз'яснення ВГСУ № 04-5/601 від 29.05.2002р., зазначає, що «...незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу тобто у комерційному відношенні) ... Враховуючи зазначене, позивач вважає, що у даному випадку мова йде саме про технічну несправність (пошкодження) спірного вагону, у зв'язку з тим, що вагон №95681649 є вагоном-зерновозом (про що зазначено у відомості вагонів до спірної накладної), а отже, за своїм функціональним призначенням придатний для перевезення зернових культур. Таким чином, у комерційному відношенні вагон з виявленою нестачею вантажу є справним. Проте, зазначений вагон на станцію призначення прибув у технічно не справному стані, а саме: слідів, які різко відрізняються по кольору та паралельно розташовані, зазор у розвантажувальному люці вагону, затиснутий вантаж у розвантажувальному люці відповідного вагону, що свідчить про наявність слідів силового впливу на вагон, а відтак - виникнення нестачі вантажу у процесі його перевезення. При цьому, під час передачі цього вагону перевізнику на станції відправлення - він був у технічному стані справним, жодних зауважень чи застережень до технічного стану вагонів залізницею не було надано. Як зазначено у п. 20 спірної накладної - вантаж завантажено у справні вагони. З урахуванням того, що накладна є договором перевезення вантажу, то залізниця уклавши цей договір без застережень до даного пункту фактично визначала, що на станції відправлення спірні вагони були справними.
Позивач вважає, що вагони, у розвантажувальних люках яких наявні щілини, які не передбачені технічною конструкцією вагону та через які можливе просипання вантажу (про що також свідчить факт наявності вантажу у відповідних зазорах) не може вважатись справним. У зв'язку з цим, ТОВ СП «НІБУЛОН» отримано лист ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» №50-01-36/1337 від 28.07.2016р. Вказаним листом завод-виробник вагонів-зерновозів підтвердив той факт, що наявність будь-яких щілин діючими технічними вимогами до вагонів зерновозів не допускається. Так, вищевказаним листом зазначено, що «при закрытых кришках разгрузочных люков зазор между резиновым уплотнителем и крышкой (для вагона-зерновоза) ... не допускается по всему периметру места уплотнения». Отже, нестача у даному випадку відбулась через технічну несправність (пошкодження) вищевказаного вагону, яка враховуючи той факт, що на станції відправлення таких пошкоджень вагону не було - виникла під час перевезення вантажу, а відтак відповідальність за виявлену нестачу вантажу повинен нести перевізник (залізниця).
Позивач надав до суду копію витягу з вагового журналу за 26.09.2018р. зміна 1 щодо зважування завантаженого вагону №95681649 за накладною №42834127 від 26.09.2018р., а також технічний паспорт на ваги, що знаходяться на станції Пальміра Одеської залізниці (станції відправлення вантажу за спірною накладною). З зазначених документів вбачається, що у вагон №95681649 на станції відправлення було завантажено 59150,00кг вантажу, що також підтверджується і відомістю вагонів до спірної накладної. Маса переданого до перевезення вантажу визначена на справних вагонних вагах №В-24116. Про справність цих ваг свідчать відповідні відмітки у технічному паспорті про проходження повірок та оглядів. По прибуттю вантажу у зазначеному вагоні було виявлено нестачу переданого до перевезення вантажу в розмірі 1650кг. Отже, залізниця за залізничною накладною №42834127 від 26.09.2018р. у відповідному вагоні на станції призначення видала на 1650,00 кг вантажу менше, ніж було передано до перевезення. При цьому, як зазначено у п. 20 спірної накладної - під час відправлення вантаж було розміщено та закріплено відповідно до наявних на той час правил перевезення вантажів насипом. Вказані обставини свідчать про порушення умов договору перевезення вантажу у зв'язку з його нестачею під час перевезення, а відтак залізниця, як перевізник, повинна відшкодувати вартість нестачі відповідно до вимог діючого законодавства (предмет позову у даній справі).
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 17607,38грн. вартості нестачі вантажу.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (прероготива залізниць) у випадках, передбачених статтею 129 Статуту Залізниць.
Відповідач стверджує, що комерційні акти та акти загальної форми не складалися залізницею, вантаж доставлено та видано одержувачу зі запірно-пломбувальними пристроями які справні та виконують свої функції. Таким чином відповідач не може нести відповідальність за дії позивача, що відбувалися з вагоном зерновозом і вантажем, після передачі вагону - зерновоз №95681649, одержувачу, який зберігався на його під'їзній колії. Акт експертизи, який складено регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області №120-1333 від 02.10.2018р., був складений з порушенням вимог ст.53 Статуту Залізниць України, п.30 Правил видачі вантажів. Якщо станція призначення ухиляється від пред'явлення вантажу до експертизи, у тому числі на письмову вимогу одержувача, останній має право оскаржити таку відмову і сам пред'явити вантаж до експертизи, повідомивши про час її проведення станцію призначення. У разі відсутності доказів такого повідомлення акт експертизи, складений без участі відповідного представника залізниці, не може вважатися належним доказом у господарському спорі. Враховуючи, що позивач не запрошував представників відповідача до участі у експертизі та експертиза була проведене без участі представників відповідача, що підтверджується відсутністю підписів працівників залізниці на акті експертизи, Регіональна філія «Одеська залізниця» просить суд визнати акт експертизи, складений Одеською регіональною торгово-промисловою палатою№120-1333 від 02.10.2018р. неналежним доказом по справі.
Відповідач вказує, що крім акту експертизи на якому ґрунтується доказування позивачем втрату вантажу по вині залізниці, в матеріалах справи немає жодних документів, які б засвідчували дійсну втрату вантажу з вини залізниці. При складанні акту експертизи №120-1333 від 02.10.2018р., представниками торгово-промислової палати було порушено свої повноваження, так відповідно до ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» №671/97-ВР від 02.12.1997р., передбачено, що торгово-промислові палати мають право: проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Таким чином, при проведенні експертизи товару, представники торгово-промислової палати, вийшли за межі повноважень наданих їм законом, надаючи оцінку «щільності закриття розвантажувальних люків вагону та можливості їх забезпечення збереження вантажу при транспортуванні». У акті експертизи №120-1333 від 02.10.2018р., у графі 3 зазначено, що акт складено експертом ОСОБА_6, проте не зазначено, рівень освіти та спеціальність, тобто не можливо встановити, чи володіє експерт ОСОБА_6 необхідним рівнем знань для проведення експертизи. Крім того експерт ОСОБА_6 відсутній у «Реєстрі атестованих судових експертів» Міністерства юстиції України (http://rase.miniust.gov.ua), що окрім вищезазначений доводів ставить під сумнів будь-яку цінність акту експертизи №120- 1333 від 02.10.2018р. У акті експертизи зазначаються розміри зазорів, про те не вказано якими вимірювальними приладами були зроблені зазори та чи пройшли зазначені прилади повірку у порядку передбачену Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» №1314-VI від 05.06.2014р., у порушення п. 30 Правил видачі вантажу, яким передбачено результати експертизи повинні бути мотивованими з посиланням на нормативно-правові акти, стандарти і не можуть ґрунтуватися на припущенні про причини недостачі, псування або пошкодження вантажу, експертами у акті експертизи №120-1333 від 02.10.2018р. жодного нормативно правового акту чи стандарту на підставі, якого зроблені висновки, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість висновків акту експертизи, у порушення ч. 5 ст. 101 ГПК України, яка передбачає, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлений для подання до суду та, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. У зазначеному акті експертизи не зазначено, що його було підготовлено для подання до суду.
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у позові у повному обсязі.
У відповіді на відзив відповідача, позивач зазначає, що матеріали справи містять низку доказів вини відповідача у нестачі вантажу. Відповідачем зазначено, що вантажовідправником було самостійно визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника Відповідача. Проте, будь-яких зауважень щодо маси вантажу з боку перевізника при прийняті вантажу до перевезення та укладанні договору перевезення (накладної) не було, відповідні докази відсутні та відповідачем не надані. Також, відповідачем не надано і доказів невірного визначення маси вантажу при навантаженні вантажу у відповідний вагон. Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено право залізниці перевіряти кількість та масу переданого до перевезення вантажу. Згідно з ст. 37 Статуту залізниць України маса вантажів визначається відправником, а ст. 122 Статуту передбачена відповідальність відправника за невірно визначену масу вантажу.
Щодо безпідставної відмови відповідача скласти комерційний акт та можливості покладення на залізницю відповідальності за нестачу вантажу без комерційного акту, позивач зазначає, що стаття 52 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача. Відповідно до пп. «а» ст. 129 Статуту залізниць України комерційний акт складається для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційних акт, якщо про існування вказаних обставин заявив вантажоодержувач. Керуючись вказаними нормами законодавства, ТОВ СП «НІБУЛОН» відповідними листами заявило про існування обставин невідповідності маси вантажу у спірному вагоні та вимагало перевірити масу вантажу. У зв'язку з цим залізниця була зобов'язана скласти відповідний комерційний акт в силу вищезгаданих положень ст. 52 та пп. «а» ст. 129 Статуту залізниць України. Однак, всупереч вищезазначеним положенням Статуту залізниць України, залізниця безпідставно відмовилась проводити комісійну видачу вантажу та складати комерційний акт.
Позивач вказує на те, що не тільки комерційний акт може бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці. Встановити відповідальність залізниці можливо і на підставі інших доказів, оскільки відповідно до пп. «б» ст. 130 Статут залізниць України право на пред'явлення претензій та позовів до залізниць має вантажоодержувач за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акту відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.
Позивач стверджує, що акт експертизи РТПП Миколаївської області є належним доказом у даній справі, оскільки відповідно до п. 3.13 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 якщо станція призначення ухиляється від пред'явлення вантажу до експертизи, у тому числі на письмову вимогу одержувача, останній має право оскаржити таку відмову і сам пред'явити вантаж до експертизи, повідомивши про час її проведення станцію призначення. Листом від 02.10.2018р. №02/35 ТОВ СП«НІБУЛОН» повідомило керівництво станції призначення про намір провести видачу вантажу зі спірного вагону за участю експертів РТПП Миколаївської області за результатами чого буде складено акт експертизи та запропонувало прийняти участь у його складанні. Крім того, цим листом ТОВ СП «НІБУЛОН» повідомило відповідача про намір скласти акт приймання продукції за кількістю. Зазначені акти були складені лише за участю представників ТОВ СП «НІБУЛОН» та експертів, оскільки залізниця не направила свого представника для участі у складанні цього акту, про причини відмови від участі у складанні зазначених актів позивача повідомлено не було. Крім іншого, відповідач у своєму відзиві послався на те, що наданий позивачем акт експертизи, складений РТПП Миколаївської області не є належним та допустимим доказом, оскільки він складений без участі представників залізниці та з порушенням Правил видачі вантажів. ТОВ СП «НІБУЛОН» звернулось до РТПП Миколаївської області з проведенням експертизи, як до незалежної професійної організації, яка діє на підставі Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до ч. 1 ст. 11 якого торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість, а отже, повноваження торгово-промислових палат на проведення експертиз встановлені законом. Регіональна торгово-промислова палата Миколаївської області листом від 07.03.2018р. №247/04 надала лист із роз'ясненнями щодо питання, які були наведені у листі ТОВ СП «НІБУЛОН» від 15.02.2018р. №2025/3-18/27 про надання інформації щодо проведення товарознавчих експертиз за заявками підприємства ТОВ СП «НІБУЛОН», а саме: проведення товарознавчих експертиз по визначенню кількості вантажу та зовнішнього огляду транспортних заходів (у тому числі залізничних вагонів). Так, у листі від 07.03.2018р. №247/04 зазначено про те, що: «...Правовою основою діяльності торгово-промислових палат в Україні є Закон України «Про торгово- промислові палати в Україні» від 02.12.1997р. На підставі п. 1 ст. 11 цього Закону України, палати, в тому числі, мають право проводити товарознавчі експертизи з контролю якості, кількості, комплектність товарів, а також визначення їх вартості, крім того, можливість проведення товарознавчих експертиз визначена у Статуті РТПП Миколаївської області.
Як вказує позивач, порядок проведення товарознавчих експертиз (у тому числі експертиз з визначення кількості) визначено у відповідній методиці - «Методика проведення товарознавчих експертиз експертами торгово-промислових палат України» СОУ 94.1-00016934-001:2005, яка відноситься до нормативних документів Системи «ТПП ЕКСПЕРТ УКРАЇНА». ... Досвід роботи експертів в першу чергу підтверджується записом у трудових книжках про прийом людей на роботу на посаду експерта.... Можливість проведення товарознавчих експертиз за різними напрямами роботи прописана у посадових інструкціях експертів відділу експертиз. ... усі експерти відділу експертиз РТПП Миколаївської області включені до Реєстру експертів Системи «ТПП ЕКСПЕРТ УКАЇНА», ведення якого належить до компетенції Торгово-промислової палати України.». Більше того, згадані відповідачем положення про проведення експертизи стосуються експертизи вантажів або встановлення причин його нестачі (п. 13 Правил складання актів, затверджених Наказом Мінтрансу від 28.05.2002р. №334, п. 30 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу від 21.11.2000 №644). Проте, експертиза саме вантажу (визначення його якісних показників таких як класність, вологість, наявність домішок, тощо) або встановлення причин нестачі у даному випадку не проводилась. У даному випадку предметом експертного дослідження РТПП Миколаївської області було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагона у якому було виявлено нестачу вантажу, а також лише розміру нестачі. Жодних висновків про якісні показники чи причини нестачі наданий позивачем акт експертизи не містить. Враховуючи наведене, та з урахуванням інституту належності та допустимості доказів (про який вже зазначалось вище у п. 5 цих пояснень), акт експертизи РТПП Миколаївської області від 02.10.2018р. №120-1333 є належним та допустимим доказом на підставі якого є можливим встановлення обстави справи, що входять до предмету доказування у даній справі, у тому числі щодо технічної справності (несправності) спірного вагону, оскільки як вже зазначалось діюче законодавство не встановлює певного виду доказів, виключно на підставі яких є можливим встановлення технічного стану вагону.
Щодо технічної несправності спірного вагону, позивач вказує, що відповідач зазначає, що, вагон з виявленою нестачею за спірною накладною прибув на станцію призначення в технічно справному стані, однак відповідачем не враховано положення ст. 111 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Вказана норма фактично складається з двох частин, перша передбачає можливість звільнити залізницю від відповідальності за нестачу вантажу у випадку одночасної наявності двох умов - вантаж прибув у непошкодженому вагоні і з непошкодженими пломбами відправника. Як вбачається з доданих до позовної заяви доказів (зокрема, акту експертизи РТПП Миколаївської області, акту приймання вантажу за кількістю, пояснення працівника ТОВ СП «НІБУЛОН») на станцію призначення відповідний вагон прибув технічно не справним (пошкодженим). Технічна несправність вагону полягає у механічному пошкодженні розвантажувальних люків вагону, наявність зазорів через які проглядається вантаж і через які можливе просипання вантажу, інші непередбачені конструкцією предмети та механічні ушкодження розвантажувального люку відповідного вагону, які були встановлені під час проведення експертизи за участю РТПП Миколаївської області та складання акту приймання продукції за кількістю. Пошкодження виникли саме під час перевезення вантажу залізницею, оскільки на станції відправлення даний вагон був у всіх відношеннях справний, підстав для відмови у користуванні цим вагоном у вантажоодержувача не було. Крім того, сама залізниця прийняла переданий вантаж до перевезення у спірному вагоні без будь-яких зауважень до його технічного чи комерційного стану. Враховуючи викладене, звільнити залізницю від відповідальності у зв'язку з тим, що «вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника» не вбачається за можливе, оскільки відповідний вагон прибув пошкодженим.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частиною 2 ст.306 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Відповідно до ч.3 ст.308 Господарського процесуального кодексу України вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 918 Цивільного кодексу України передбачено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, п.6 Статуту залізниць України, встановлено, що залізнична накладна від 26.09.2018р. №42834127 свідчить про укладення між ТОВ СП „НІБУЛОН” (відправник) та АТ „Українська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким теж є ТОВ СП „НІБУЛОН”.
Відповідно до пп. „а” п.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Положенням п.113 Статуту залізниць України передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно п.52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Відповідно до п.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;… в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу… Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу… Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2018р. ТОВ СП „НІБУЛОН”, що є вантажовідправником та вантажоодержувачем, завантажив у вагон №95681649 насипом вантаж - насіння ріпаку та передав залізниці для перевезення, що відображено у залізничній накладній №42834127 від 26.09.2018р. Під час переважування вказаного вагону по масі брутто було виявлено ознаки недостачі вантажу, а саме виявлено ознаки нестачі вантажу у розмірі 1650кг, що підтверджується актом про виявлення нестачі вантажу від 30.09.2018р.
Судом встановлено, що позивач, у день виявлення ознак нестачі, а саме 30.09.2018р., листом від 30.09.2018р. №30/35 звернувся до начальника станції Миколаїв-вантажний з вимогою прийняти участь у комісійному переважуванні вищевказаних вагонів та скласти комерційні акт, що передбачено ст. 52 та ст. 129 Статуту залізниць України. Проте, станцією Миколаїв-вантажний було відмовлено у комісійній видачі вантажу зі вказаного вагону (лист №352/М від 30.09.2018р.). Позивач в порядку, передбаченому п. 16 Правил складання актів подав скаргу на відмову в участі представника залізниці у комісійній видачі вантажу та складанні комерційного акту від 30.09.2018р. №30-1/35. Листом від 02.10.2018р. №ДН5-17/172 Виробничий підрозділ «Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій» повідомила позивача про відсутність підстав для проведення комісійної видачі вантажу зі вищевказаного вагону та задоволення зазначеної скарги. Безпідставна відмова залізниці у складанні комерційної акту та необхідність дотримання встановленого законодавством порядку оскарження відмови залізниці у складанні комерційного акту призвела до того, що документи, які фіксують нестачу вантажу були складені лише 02.10.2018р. У зв'язку з відмовою працівників залізниці приймати участь у комісійній видачі вантажу, ТОВ СП «НІБУЛОН» листом від 02.10.2018р. №02/35 запропонувало керівництву станції Миколаїв-вантажний направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу з вагону №95681649 по кількості та складанні акту про приймання вантажу та акту експертизи за участю експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.
Згідно п.3.4 роз'яснень президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002р. №04-5/601 (із змінами) зазначено, що якщо начальник залізничної станції необґрунтовано відмовився скласти комерційний акт або акт загальної форми, вантажоодержувач має право оскаржити таку відмову в порядку, передбаченому п.16 Правил складання актів, і здійснити приймання вантажу відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_5 СРСР від 15.06.1965р. №П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_5 СРСР від 25.04.66 № П-7, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.98 № 81/38/101/235/122. У разі додержання порядку оскарження відмови начальника станції у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звернутися до залізниці з претензією або позовом, до яких необхідно додати докази оскарження дій начальника залізничної станції та акти приймання вантажу.
Як вже вказано вище, Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області оформлено акт експертизи від 02.10.2018р. №120-1333 (для участі в експертизі представника залізниці викликано листом від 02.10.2018р. №02/35 на якому міститься вхідний номер відповідача, проте він з невідомих причин не з'явився), в якому зафіксовано, що у вагоні на 1650кг вантажу менше, ніж зазначено в накладній від 26.09.2018р. №42834127, на вагоні №95681649 в місці з'єднання кришки і бункера є механічний вплив - сліди у вигляді квадратів, які різко відрізняються по кольору та паралельно розташовані, а також зазор завдовжки близько 25см, у щілинах якого видно затиснуте насіння ріпаку. Крім того, після зняття пломб було виявлено, що у цьому вагоні між II і III люками від сходів на довжині близько 1,5м є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) завглибшки візуально до 0,50м, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу вниз, у бік середнього розвантажувального люка, який має механічний вплив та зазор з затиснутим насінням ріпаку, зі сторони штурвалів.
З огляду на наведене, те, що ТОВ СП „НІБУЛОН” надано до суду докази оскарження відмови начальника станції у складанні комерційного акту, а також зміст експертного дослідження, господарський суд доходить висновку, що позивачем у належний спосіб доведено прибуття на станцію призначення вагону з вантажем у технічно несправному стані, внаслідок чого могла виникнути нестача в т.ч. у процесі перевезення. Такі обставини мали бути відображені в комерційному акті, проте в порушення п.п.52 та 129 Статуту залізниць України перевізник комерційний акт не склав. Крім того, на виконання п.113 Статуту залізниць України ПАТ „Українська залізниця” не надано доказів виникнення нестачі з причин, які від неї не залежали, в зв'язку з чим суд покладає цивільно-правову відповідальність за втрату вантажу в процесі перевезення на відповідача.
При цьому суд враховує, що вантаж, завантажений засобами вантажовідправника у вагон №95681649 залізниця прийняла до перевезення без зауважень, до моменту прибуття вагонів на станцію Миколаїв-вантажний жодних зауважень чи то повідомлень з приводу неправильного визначення вантажу вантажовідправником залізницею зроблено не було, вантажовідправником також вагон №95681649 був прийнятий до перевезення без зауважень.
Згідно ст.110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.
Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.
В п.п.114,115 Статуту залізниць України закріплено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі...; недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу...
Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, становить: 0,5% маси, зазначеної в перевізних документах для інших вантажів.
Отже, ТОВ СП „НІБУЛОН” має право на стягнення завданих неправомірними діями перевізника вантажу збитків в розмірі дійсної вартості в сумі 17607,38грн., розрахунок якої цілком обґрунтовано здійснено позивачем, виходячи з таких показників: вартість за 1 тону вантажу (насіння ріпаку) - 13500,00 грн. з ПДВ, яка вказана в довідці від 09.11.2018р. №14963/3-18/27, маса відповідальної нестачі із вирахуванням норми нестачі (природної втрати) 0,5% нетто вантажу насіння ріпаку (інші вантажі) - 1650кг по вагону №95681649.
АТ „Українська залізниця” викладені у відзиві на позов доводи про те, що ним видано вантаж у схоронному стані, а також на те, що немає ознак втрати вантажу під час перевезення не приймаються до уваги, оскільки такі твердження суперечать фактичним обставинам справи.
Щодо посилань відповідача на правомірність його відмови в комісійній видачі вантажу та складанні комерційного акту, адже вагон прибув на станцію призначення з непошкодженими ЗПП, то в цій частині потрібно зазначити, що п.52 Статуту залізниць України встановлює обов'язок залізниці на станціях призначення перевірити масу і стан вантажу у разі прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а не тільки у випадку пошкодження пломб відправника.
Стосовно доводу ПАТ „Українська залізниця” про те, що відмова в комісійній видачі вантажу та складанні комерційного акту зумовлена виявленням невідповідності маси вантажу залізничній накладній після прийняття вагонів та без участі працівників залізниці, господарський суд зауважує, що будь-які докази впливу на вантаж та/або на вагон з боку ТОВ СП „НІБУЛОН” до моменту проведення експертизи в матеріалах справи відсутні, а, отже, позиція відповідача в цій частині ґрунтується на припущеннях.
Посилання відповідача на те, що при складанні акту експертизи №120-1333 від 02.10.2018р., представниками Торгово-промислової палати Миколаївської області було порушено свої повноваження також судом до уваги не приймаються оскільки відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про торгово- промислові палати в Україні» торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість, а отже, повноваження торгово-промислових палат на проведення експертиз встановлені законом. Регіональна торгово-промислова палата Миколаївської області листом від 07.03.2018р. №247/04 надала лист із роз'ясненнями щодо питання, які були наведені у листі ТОВ СП «НІБУЛОН» від 15.02.2018р. №2025/3-18/27 про надання інформації щодо проведення товарознавчих експертиз за заявками підприємства ТОВ СП «НІБУЛОН», а саме: проведення товарознавчих експертиз по визначенню кількості вантажу та зовнішнього огляду транспортних заходів (у тому числі залізничних вагонів). Так, у листі від 07.03.2018р. №247/04 зазначено про те, що: «...Правовою основою діяльності торгово-промислових палат в Україні є Закон України «Про торгово- промислові палати в Україні» від 02.12.1997р. На підставі п. 1 ст. 11 цього Закону України, палати, в тому числі, мають право проводити товарознавчі експертизи з контролю якості, кількості, комплектність товарів, а також визначення їх вартості, крім того, можливість проведення товарознавчих експертиз визначена у Статуті РТПП Миколаївської області.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України»).
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" до відповідача ОСОБА_3 товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_3 товариства "Українська залізниця" про стягнення 17607,38грн., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00грн. покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із залученням експертів, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.2 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч.ч.4,5,7 ст.127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат, пов'язаних із залученням експертів та оплати таких витрат в розмірі 1440,00грн. позивачем надані до суду договір про надання послуг від 30.08.2016р. №938, із додатками и та додатковими угодами до цього договору, які укладені між ТОВ СП „НІБУЛОН” (замовник) і Регіональною ТПП Миколаївської області (виконавець), актом приймання-передачі наданих послуг №120-1333 від 04.10.2018р., рахунком на оплату №120-1333 від 03.10.2018р. та платіжним дорученням №68833 від 10.10.2018р.
На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору та витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства “НІБУЛОН” до відповідача ОСОБА_3 товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” ОСОБА_3 товариства “Українська залізниця” про стягнення 17607,38грн. - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_3 товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” ОСОБА_3 товариства “Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства “НІБУЛОН” (юридична адреса: 54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, поштова адреса: 54030, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 9-Б, код ЄДРПОУ 14291113) 17607/сімнадцять тисяч шістсот сім/грн. 38коп. вартості нестачі вантажу, 1440/одна тисяча чотириста сорок/грн. витрат, пов'язаних із залученням експертів та проведенням експертизи, 1762/одна тисяча сімсот шістдесят дві/грн. судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено 18 січня 2019р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова