Справа № 716/1986/18
16.01.19 року Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді - Стрільця Я.С.
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Юрковецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області Старостинського округу №5 с. Ржавинці про визнання права власності на спадкове майно,-
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до виконавчого комітету Юрковецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області Старостинського округу №5 с. Ржавинці, в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок, розташований по вул. О.Кобилянської, 50 в с. Ржавинці Заставнівського району Чернівецької області в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_4, померлого 15.04.2007 року.
Посилається на те, що 15.04.2007 року помер його батько ОСОБА_4 Після його смерті відкрилася спадщина на все належне майно до складу якої входить житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями, розташований по вул. О.Кобилянської 50 в с. Ржавинці Заставнівського району Чернівецької області. Вказане спадкове майно ОСОБА_4, відповідно до заповіту від 06.04.2004 року заповів йому, спадкоємці, що мають право на обов'язкову частку при спадкуванні за заповітом відсутні.
Зазначає, що спадщину після смерті ОСОБА_4 він прийняв, звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом на вищевказаний житловий будинок нотаріусом було відмовлено, оскільки позивачем не були надані належним чином оформлені документи, що посвідчують право власності ОСОБА_4 на спадкове майно у вигляді згаданого житлового будинку.
Відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно є перешкодою в оформленні спадщини. Саме тому, позивач змушений в судовому порядку визнавати право власності на спадщину.
Представники позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, обґрунтував вищенаведеним та просив задовольнити.
Представник відповідача територіальної громади с. Ржавинці Заставнівського району Чернівецької областів судове засідання не з'явився, надав суду заяву про визнання позову та прохання розглянути справу у його відсутності.
Відповідно ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи зазначені вище вимоги закону, а також визнання відповідачем позову, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити в підготовчому судовому засіданні.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, врахувавши заяву відповідача, вважає, що визнання останнім позову не суперечить закону, позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15.04.2007 року помер ОСОБА_4, що вбачається з копії свідоцтва про смерть серії 1-МИ №033293 від 16.04.2007 року (а.с. 10).
Відповідно до ч.ч. 1, 1 ст.ст. 1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Внаслідок смерті ОСОБА_4 по місцю його останнього проживання - с. Ржавинці, вул. О. Кобилянської, 50 Заставнівського району Чернівецької області відкрилася спадщина на все належне йому майно, до складу якої входить житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями, розташований за вказаною адресою. Наведене вбачається із довідки сільської ради №1568 від 21.08.2015 року (а.с. 14).
Відповідно до ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
За правилами ст. 1216, 1217, 1218, 1268 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а тому прийняття спадщини частинами не можливе.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Вказане спадкове майно ОСОБА_4, згідно заповіту від 06.04.2004 року, посвідченого секретарем сільської ради ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №36, який на час відкриття спадщини змінений та скасований не був, заповів позивачу ОСОБА_3, що видно із заповіту (а.с. 12), довідки сільської ради №1611 від 20.09.2017 року (а.с. 13).
Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховної ради України за №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» - перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений ст. 1241 ЦК України є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.
На виконання вказаних вимог закону, судом встановлено, що спадкоємці, які б мали право на обов'язкову частку при спадкуванні за заповітом відсутні. Наведене вбачається із довідки сільської ради №1611 від 20.09.2017 року (а.с. 15).
Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У відповідності до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до положення ч.1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Судом встановлено, що на час відкриття спадщини позивач ОСОБА_3 проживав із спадкодавцем ОСОБА_4 і вважається таким, що прийняв спадщину, що видно із довідки сільської ради №1568 від 21.08.2015 року (а.с. 14).
З метою оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою, однак у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом нотаріусом було відмовлено, оскільки позивачем не були надані належним чином оформлені документи, що посвідчують право власності ОСОБА_4 на спадкове майно у вигляді згаданого житлового будинку. Наведене вбачається з витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №41517826 від 16.09.2015 року, постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій №136/02-31 від 25.09.2018 року (а.с. 19) та матеріалів спадкової справи №272/2015, щодо майна померлого 15.04.2007 року ОСОБА_4, яка витребувана судом та досліджена в судовому засіданні.
Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12.05.85 № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25.05.90 №69.
Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями, розташований по вул. О. Кобилянської, 50 в с. Ржавинці Заставнівського району Чернівецької області належав і рахується за померлим ОСОБА_4, що підтверджується довідкою сільської ради №1611 від 20.09.2017 року, копією погосподарської книги (а.с. 15, 16).
В п. 3.3 Вищого Спецiалiзованого Суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ в інформаційному листi вiд 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» сказано, що всi господарсько-побутові будiвлi та споруди у домоволодіннях, якi належать громадянам i були побудовані до Указу Президії Верховної Ради Української РСР вiд 22 січня 1979 року «Про боротьбу з самовільним будівництвом господарсько-побутових будівель», i під час технічної інвентаризації не були відображені в матеріалах інвентаризації як самовільні, не вiдносяться до категорії самовільних (самочинних).
Також в даному листі зазначається, що записи у по-господарських книгах, при вирішенні питання про визнання права власності на житлові будинки i споруди у порядку спадкування, оцiнюються у сукупності з iншими доказами, таким як: рiшення про оформлення права власностi громадян на будинки, технiчним паспортом на будiвлi, документами про вiдведення в установленому порядку земельних дiлянок пiд забудову тощо.
Частинами 3, 4 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
З урахуванням зазначеного, матеріалів справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 набув право власності на спірний житловий будинок, проте його не оформив належним чином.
Відповідно до другого абзацу пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку затвердженого Наказом від 19.03.2013р. №95 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
На даний час позивачем ОСОБА_3, як спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4 за заповітом, виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок (а.с. 20), згідно зведеного акту вартості будинків, господарських будівель та споруд (а.с. 20 зворот), довідки - характеристики Заставнівського РБТІ №248 від 17.09.2018 року (а.с. 18), житловий будинок та господарські споруди до нього, розташований по вул. О. Кобилянської, 50 в с. Ржавинці Заставнівського району Чернівецької області побудовані у 1976 році, їх вартість становить 162482 (сто шістдесят дві тисячі чотириста вісімдесят дві) гривні.
Таким чином, сукупність зібраних у справі доказів, дають суду право зробити висновок, що позовні вимоги обґрунтовані і їх слід задовольнити з метою реалізації позивачем своїх законних спадкових прав.
На підставі викладеного, ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1261-1265, 1268, 1270, 1272, 1297 ЦК України, керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 206, 235, 247, 259, 263 - 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, право власності на житловий будинок загальною площею 60,20 м2, житловою площею 36,30 м2, що в плані зазначений під літ. «А», з господарськими спорудами, а саме: сараєм під літ. «Б», огорожею №1-3, ямою вигрібною №4, що знаходиться по вул. О. Кобилянської, 50 в с. Ржавинці Заставнівського району Чернівецької області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлого 15.04.2007 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.
Суддя Я.С. Стрілець