Справа № 711/2625/18
17 січня 2019 року
м.Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10
захисника ОСОБА_11 ,
представника третьої особи
за цивільним позовом ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017250000000433 за обвинуваченням
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Щербинівка Золотоніського району Черкаської області, громадянина України, не одруженого, дітей не маючого, працюючого охоронником ТОВ «Золотоніський бекон», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_10 03.12.2017 близько 13 години 10 хвилин, керуючи автомобілем «Аudi 89», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі вул. Різдвяна м. Черкаси зі сторони бульв. Шевченка у напрямку вул. Толстого, в порушення вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та пунктів 2.3.б), 16.11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, а тому знаходячись на перехресті нерівнозначних доріг, з вул. Сергія Амброса, яка є головною, не надав дорогу автомобілю «Merscedes-Benz 413 СDІ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_13 , який рухався по головній дорозі вул. Сергія Амброса справа наліво відносно напрямку його руху, виїхав на вказане перехрестя, де допустив зіткнення з останнім.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Merscedes-Benz 413 СDІ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер. Згідно з висновком експерта №03-01/1006 від 05.12.2017, причиною смерті ОСОБА_13 є поєднана травма голови, тулуба та кінцівок, що ускладнилась розвитком шоку.
Пасажири автомобіля «Аudi 89», реєстраційний номер НОМЕР_1 :
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно висновку експерта №02-01/341 від 15.03.2018 отримав тілесні ушкодження у вигляді травми живота з розривом селезінки та крововиливом в черевну порожнину, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя; травму грудної клітки з численними переломами ребер зліва, попадання крові та повітря в обидві плевральні порожнини (гемопневмоторокс); травму голови зі струсом головного мозку, переломами кісток лицевого черепа, саднами м'яких тканин обличчя та голови, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
ОСОБА_14 , 1995 р.н., згідно висновку експерта №02-01/377 від 19.03.2018, отримав тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітки з переломом правої ключиці, першого ребра справа, попаданням крові та повітря в праву плевральну порожнину (гемопневмоторокс) без стиснення легені, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «Аudi 89», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 , а саме вимог п.п. 2.3 б), 16.11. та вимог дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №4/205 від 02.03.2018, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і настанням смерті ОСОБА_13 , а також заподіяння ОСОБА_14 , ОСОБА_8 відповідних тілесних ушкоджень.
За вказані суспільно небезпечні винні діяння ОСОБА_10 визнається судом винуватим, його діяння суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого та заподіяли тяжке тілесне ушкодження.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 винуватим себе визнав частково, про обставини, які зазначені в обвинуваченні, нічого не повідомив, так як заявив, що нічого не пам'ятає. Зазначив, що 03.12.2017 він близько 09 год. 30 хв. виїхав на вказаному автомобілі із с.Ярошівка Катеринопільського району, де був в гостях. Рухався в село, де проживає. За кермом автомобіля «Аudi 89» був він, в його автомобілі також знаходились ОСОБА_15 і ОСОБА_16 . Їхали через м. Черкаси. Пам'ятає як проїхали м. Сміла. Більше нічого не пам'ятає. Цивільний позов визнає частково. Готовий відшкодувати збитки з урахуванням його матеріального стану. Просив вибачення перед потерпілою ОСОБА_7 . Також повідомив, що намагався частково відшкодувати шкоду, але потерпіла не прийняла його пропозиції. Просив, у разі визнання його винуватим, призначити покарання, яке не пов'язано з позбавленням волі.
Потерпіла ОСОБА_7 суду показала, що 03.12.2017 вона знаходилась в автомобілі «Merscedes-Benz 413 СDІ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням її чоловіка ОСОБА_13 . Їхали від торгівельного центру «Депот» в напрямку торгівельного центру «Дніпро Плаза». На перехресті вулиць Різдвяна - Амброса побачила автомобіль «Аudi 89», закричала. Чоловік почав екстрено гальмувати. Від зіткнення їх авто перекинуло. Автомобіль «Аudi 89» не намагався уникнути ДТП. Підтвердила, що ОСОБА_10 намагався відшкодувати шкоду та пропонував 5000 доларів США. З цього приводу вони два рази зустрічались з ним і його батьками. Позов підтримала в повному обсязі.
Свої показання щодо фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_7 підтвердила при проведенні слідчого експерименту, відомості якого викладені у протоколі від 19.12.2017 (т.1 а.с. 216-222).
Потерпілий ОСОБА_8 повідомив, що 03.12.2017 на момент дорожньо-транспортної пригоди знаходився в автомобілі «Аudi 89» під керуванням ОСОБА_10 . Останній, на його думку, був тверезий. Вони їхали по вул. Різдвяній, тобто по другорядній дорозі відносно вул.Амброса, яка була головною. Мікроавтобус, з яким зіткнувся автомобіль «Аudi 89», їхав по головній дорозі. ОСОБА_10 треба було уступити дорогу. Останній ні гальмував, ні змінював напрямок руху перед зіткненням. Претензій ні матеріального, ні морального характеру у нього до ОСОБА_10 не має. При визначенні покарання поклався на вирішення суду.
Відомості, які були повідомлені потерпілими підтверджені свідком ОСОБА_17 , а саме, той факт, що автомобіль Аudi, який рухався по вул. Різдвяна, не надав переваги автомобілю Merscedes, який рухався по вул. Амброса, в результаті чого відбулось зіткнення цих автомобілів. Водій Merscedes намагався уникнути зіткнення, гальмував. Впізнав ОСОБА_10 як водія автомобіля Аudi.
Крім того винуватість ОСОБА_10 підтверджені іншими докази, а саме:
Даними протоколу огляду місця події від 03.12.2017 з фототаблицями та схемою дорожньо-транспортної пригоди (т. 1 а.с. 165-178), які використовувались під час виготовлення висновків експерта №4/2400 від 26.12.2017 (т. 1 а.с. 205-215), №4/81 від 07.02.2018 (т. 1 а.с. 225-227).
Відомостями, отриманими за допомогою слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_7 , зафіксованих в протоколі від 19.02.2018 (т. 1 а.с. 228-234).
Вищевказані висновки та дані слідчих експериментів використовувались під час виготовлення висновку експерта №4/205 від 02.03.2018, за яким у причинному зв'язку з виникненням даною дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору знаходилось ненадання водієм автомобіля «Аudi 89» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 переваги в русі перед виїздом на головну дорогу автомобілю «Merscedes-Benz 413 СDІ», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_13 у момент, коли останній не мав технічної можливості своїми одноособовими діями уникнути зіткнення з автомобілем «Аudi 89» під керуванням водія ОСОБА_10 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди (т. 1 а.с. 237-240).
За висновками експерта №03-01/1006 від 05.12.2017 причиною смерті ОСОБА_13 є сполучена травма голови та тулуба, що ускладнилась розвитком шоку, виникнення якої не виключається під час дорожньо-транспортної пригоди (т.1 а.с. 181-184).
Висновки експерта №02-01/341 від 15.03.2018 підтверджують наявні тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 242-243), а висновки експерта №02-01/377 від 19.03.2018 у ОСОБА_14 (т.1 а.с. 248-249).
Мотиви призначення покарання.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
За кваліфікацією злочин, вчинений ОСОБА_10 , відноситься до категорії тяжких злочинів (ст.12 КК України).
Обставини, передбачені ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання, судом не встановлено.
Суд не врахував каяття, висловлене в показаннях обвинуваченого ОСОБА_10 , так як, той факт що він нічого не пам'ятає (з його слів), не підтверджений медичними висновками, і ніяким чином не проявлявся до моменту ДТП, а тому не може враховуватись під час оцінки суб'єктивної сторони (винуватості). Таким чином такі показання ОСОБА_10 дають суду підстави для сумніву у щирості його жалю з приводу наслідків злочину та осуду своєї поведінки.
Обставини, передбачені ст. 67 КК України, які обтяжують покарання , судом не встановлено.
Суд урахував характер і ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочину; дані про особу винуватого, який за місцем проживання та роботи характеризувався позитивно; відсутність у нього судимостей; принципову позицію потерпілої ОСОБА_7 , яка втратила чоловіка, а її діти батька, щодо призначення обвинуваченому суворої міри покарання; а також характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, зокрема те, що обвинувачений грубо порушив Правила дорожнього руху, що призвело до смерті людини.
За таких обставин суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначення обвинуваченому ОСОБА_10 основного покарання у виді позбавлення волі на певний строк та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується.
Зважаючи на те, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягався; вчинив злочин з необережною формою вини; його молодий вік (1995 року народження), та спроби відшкодувати збитки потерпілій ОСОБА_7 , що підтверджено останньою, то суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе не призначаючи йому максимального строку покарання, яке передбачено санкцією статті 286 ч.2 КК України, бо, на думку суду, ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого у більш короткий строк його ізоляції від суспільства.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує знову ж таки грубе порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, що призвело до смерті людини, що беззаперечно встановлює суспільну небезпеку з реальною загрозою заподіяння істотної шкоди людині, а тому приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом на максимальний строк, визначений санкцією ч.2 ст. 286 КК України.
Підстави для задоволення цивільного позову та об'єм вимог, визнаних судом доведеним.
Потерпіла ОСОБА_7 заявила вимоги до ОСОБА_18 , а саме:
1) на її користь про за період з 03.12.2018 по 01.03.2018 в сумі 6800 грн.;
2) на її користь в інтересах малолітнього сина ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як відшкодування шкоди, завданою смертю годувальника, щомісячно по 4476 грн., та до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
3) на її користь в інтересах малолітнього сина ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як відшкодування шкоди, завданою смертю годувальника, щомісячно по 4476 грн., починаючи з 04.12.2017 та до досягнення ним повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
4) на її користь витрати, пов'язані з похованням загиблого в сумі 81511,71 грн.;
5) на її корить шкоду, завдану необхідністю консервування автомобіля «Merscedes-Benz 413 СDІ», реєстраційний номер НОМЕР_2 та послуг евакуатора на суму 3032,99 грн., а також на придбання палива в сумі 499,79 грн.;
6) на її користь в рахунок відшкодування витрат на її лікування в сумі 141,69 грн.;
7) на її користь моральну шкоду в сумі 1400000 грн.;
8) на її користь в інтересах малолітнього сина ОСОБА_20 в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 500000 грн.;
9) на її користь в інтересах малолітнього сина ОСОБА_19 в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 500000 грн.;
10) орієнтовно названа сума очікуємих судових витрат 12000 грн.
Щодо вимог про стягнення шкоди, завданою смертю потерпілого суд встановлює наступне (вимоги 1, 2, 3).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди (ст. 1166 ЦК). Відповідно до ч. 2 ст. 1187, п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Шкода завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_7 посилалась на наявність у неї права на відшкодування шкоди, передбачене положенням статті 1200 ЦК України.
За змістом абз. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Така шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Право ОСОБА_7 на утримання від чоловіка мала на підставі положень ст. 84 СК України.
Таким чином ОСОБА_7 як дружина померлого, яка не працювала і здійснювала догляд за дітьми, та її неповнолітні діти ОСОБА_20 , ОСОБА_19 є особами, які мали право на день смерті ОСОБА_13 на одержання від нього утримання.
Водночас суд вважає недоведеним розрахунки представника позивача щодо щомісячного відшкодування, а тому вважає, що єдиним доведеним доходом у померлого ОСОБА_13 була державна соціальна допомога як інваліду ІІІ групи (т.1 а.с. 133).
Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої статті 1200 ЦК України, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Щомісячне відшкодування потерпілій ОСОБА_7 та її дітям розраховується наступним чином:
Дохід ОСОБА_13 за останні три місяці отримання соціальної допомоги інваліда складав 1452 грн.
Частка ОСОБА_13 із цього доходу складає 363 грн. із розрахунку: 1452 грн. \ 4 члена його сім'ї включаючи його (він, дружина, двоє дітей) = 363 грн.
Таким чином розмір щомісячних виплат особам, які мали право на утримання ОСОБА_13 з вирахуванням його частки, складає по 363 грн. ((1452 грн. - 363 грн.) / 3 члена сім'ї = 363 грн.).
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_7 у березні 2018 вже отримувала самостійні доходи, так як була працевлаштована в ТОВ «Піраміда-Агро» (т.1 а.с. 117), останній підлягає відшкодуванню сума за період 2-х місяців, тобто за січень - лютий 2018 року. При цьому враховано, що соціальна допомога ОСОБА_13 як інваліду ІІІ групи в сумі 1452 грн. ще була виплачена в грудні 2017 року (інформація з довідки №1951 від 16.05.2018 т.1 а.с. 133).
За п.4 ч.1 ст. 1200 ЦК України із обвинуваченого ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 як дружині померлого, яка не працювала і здійснювала догляд за дітьми, підлягає стягненню шкода, завдана смертю потерпілого в розмірі 726 грн. (363 грн. х 2 міс. = 726 грн.).
Також із ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 , використовуючи вищевказаний розрахунок, необхідно стягнути таку шкоду за правилами п. 1 ч.1 ст. 1200 ЦК України, як шкода спричинена дітям: сину ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сину ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вигляді щомісячних платежів кожному по 363 грн., починаючи з 01.01.2018 і закінчуючи досягненням дітьми вісімнадцятирічного віку.
Такий дохід як державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям, яку ОСОБА_13 отримував на день смерті (т. 1 а.с. 134) судом при розрахунку не бралась до уваги, так як за відомостями листа Департаменту соціальної політики від 17.05.2018 №5599/28-5/01-9 (т.1 а.с. 131) та довідкам цього ж департаменту (т.1 а.с. 132) ОСОБА_7 продовжує отримувати допомогу малозабезпеченим сім'ям з 01.01.2018.
Що стосується відшкодування витрат, пов'язаних з похованням потерпілого суд приходить до наступних висновків (вимога 4).
Статтею 1201 ЦК України передбачено право особи, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, на їх відшкодування.
У відповідності до статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» під похованням померлого слід розуміти здійснення комплексу заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.
Належним доказом оплати таких витрат за висновками суду є Договір-замовлення №2685 на організацію проведення поховання, який укладений ОСОБА_7 та Комунальним підприємством «Комбінат комунальних підприємств» на суму 2546,58 грн. та фіскальний чек на вищевказану суму (т.1 а.с.107).
Також суд вбачає підстави для стягнення витрат за договором-замовленням №2 від 03.12.2017 на організацію проведення поховання на загальну суму 16665 грн., які оплатила ОСОБА_7 (т.1 а.с. 105-106).
З урахуванням висновків суду до стягнення із ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 підлягають стягненню витрати на поховання в сумі 19211,58 грн. (2546,58 грн. + 16665 грн.).
Не підлягають стягненню витрати на продукти харчування, помінальні обіди, так як ці збитки не є витратами за положеннями ЗУ «Про поховання та похоронну справу».
Що стосується вимог на відшкодування витрат, пов'язаних із придбанням пам'ятника, суд визначає наступне.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6 витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але сума таких витрат не повинна перевищувати граничну вартість стандартних пам'ятників і огорож у цій місцевості.
Позивач пред'явила такі вимоги на суму 49000 грн., водночас не надала доказів граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож у м. Черкаси, що не дає підстав для задоволення цих вимог в такому розмірі.
Підлягають до задоволення вимоги, заявлені в позовній заяві потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_10 про стягнення 3032,99 грн. матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на послуги евакуатора автомобіля «Merscedes-Benz 413 СDІ» реєстраційний номер НОМЕР_2 , купівлі матеріалів для обгортання цього транспортного засобу з метою його збереження, а також вартість пального в сумі 499,79 грн., витраченого в зв'язку з поїздками для організації поховання. Такі висновку суд прийняв з підстав визнання вказаних вимог стороною захисту, а тому за відсутності сумніву щодо добровільності їх визнання, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України такі обставини не підлягають доказуванню (вимога 5).
Таким чином із ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 необхідно стягнути матеріальні збитки в сумі 3532,78 грн. (3032,99 грн. + 499,79 грн.).
Потерпілою ОСОБА_7 надані копії чеків на придбання ліків та медичних виробів на суму 141,69 грн., які, з її показань, вона придбавала на лікування (вимога 6).
Водночас доказів щодо медичних рекомендації лікарів (рецепти, записи в історії хвороби або в медичних картках), які давали підстави для придбання потерпілою цих ліків або медичних виробів, останньою не надано.
Таким чином надані потерпілою чеки суд не визнав доказами в розумінні статей 77-79 ЦПК України як такі, що не підтверджують обґрунтований розмір витрат у зв'язку з її лікуванням, а тому такі витрати до відшкодування не підлягають.
Вимоги потерпілої про стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення (вимоги 7, 8, 9).
Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
За сукупністю встановлених обставин судом підтверджена проблематизація життя позивача ОСОБА_7 після загибелі її чоловіка, що стало психотравмуючою проблемою для неї та спричинила психоемоційний стрес. Безспірно у неї були порушені привичні стосунки, які стали наслідком втрати для неї чоловіка, батька для дітей, а тому ситуація, яка досліджується по справі, може розглядатися як психотравматична основа для спричинення моральної шкоди для неї.
Суд беззаперечно констатує, що втрата рідної людини не можна зрівняти ні з чим, а моральні переживання оцінити неможливо. Але враховуючи, те, що вчинене ОСОБА_10 кримінальне правопорушення є злочином з необережною формою вини, відсутність обтяжуючих обставин, зважаючи на матеріальний стан обвинуваченого, його вік, суд визначає розмір компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) ОСОБА_7 меншою ніж вона оцінила, та встановлює на вимогах розумності та справедливості у розмірі 70000 грн., а для дітей з урахуванням того, що вони позбавлені на все життя батьківської опіки, а також з урахуванням їх віку, що на думку суду пом'якшує стрес при сприйнятті досліджуємих обставин, по 40000 грн. кожному.
Судом не отримано доказів щодо судових витрат, понесених позивачем ОСОБА_7 , а тому сума 12000 грн., на яку вказує представник позивача ОСОБА_9 у позові, до задоволення не підлягає.
Відомостей про наявні речові докази у кримінальному провадженні стороною обвинувачення не надано.
Рішення про відшкодування процесуальних витрат.
Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню із обвинуваченого витрати на залучення експерта в сумі 6778,32 грн. (т.1 а.с. 186, 196, 204, 224, 236).
Заходи забезпечення кримінального провадження.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.03.2018 ОСОБА_10 обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладанням на нього обов'язків строк дії яких закінчився 30.05.2018. Однак приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців, а також при тій умові, що вони вподальшому не продовжувались за відсутності клопотань від сторони обвинувачення, запобіжний захід у обвинуваченого ОСОБА_10 на момент ухвалення вироку відсутній.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
ухвалив:
Визнати ОСОБА_10 винуватим у пред'явленому обвинуваченні за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі строком - три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_10 після набрання вироком законної сили.
Позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_10 задоволити частково.
Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 як дружині померлого, яка не працювала і здійснювала догляд за дітьми, шкоду, завдану смертю потерпілого, в розмірі 726 грн.
Стягнути із ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 шкоду на утримання сина ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по 363 грн. щомісячно, починаючи з 01.01.2018 і закінчуючи досягненням дитиною вісімнадцятирічного віку.
Стягнути із ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 шкоду на утримання сина ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , по 363 грн. щомісячно, починаючи з 01.01.2018 і закінчуючи досягненням дитиною вісімнадцятирічного віку.
Стягнути із ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 витрати на поховання в сумі 19211,58 грн.
Стягнути із ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 матеріальні збитки в сумі 3532,78 грн., моральні збитки їй та дітям на загальну суму 150000 грн., а всього 153532,78 грн.
Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати на суму 6778,32 грн.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження також мають право на отримання в суді копії вироку.
Головуючий: ОСОБА_1