Справа № 636 / 5429 / 18
№ 2-о / 636 / 16 / 2019
17 січня 2019 року Чугуївський міський суд Харківської області
в складі : головуючого - судді Ковригіна О.С.,
при секретарі - Фатєєвої С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чугуєві цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву, Чугуївському та Печенізькому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області про встановлення факту народження дитини, -
Заявник звернулася до суду з заявою (в подальшому уточненою) про встановлення факту народження нею, 11 вересня 2017 року дитини - хлопчика в місті Чугуєві Харківської області.
В заяві вона вказала, що близько о 20 год 00 хв 11 вересня 2017 року, поза межами закладу охорони здоров'я вона, з допомогою своєї бабусі - ОСОБА_2 народила дитину: хлопчика, якому згодом дала ім'я - Давид.
Після народження дитини, до жодних медичних закладів за медичною допомогою, консультацією, тощо - не зверталася.
Згодом, з метою зафіксувати факт народження дитини, отримати відповідне свідоцтво про його народження, вона звернулася до місцевого органу РАЦСу, де їй було відмовлено у реєстрації народження сина та запропоновано звернутися з відповідною заявою до суду.
Сторони в судове засідання не з'явилися, надавши суду письмові заяви: заявник - про підтримку своїх вимог в повному обсязі, проханням їх задовольнити, розглянувши справу без її участі; заінтересована особа - про визнання вимог та проханням розглянути справу без участі представника відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву, Чугуївському та Печенізькому районах ГТ управління юстиції у Харківській області.
Якщо всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутність, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 211 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
У відповідності до вимог ст.315 ЦПК України та роз'яснень, що маються у п. 1, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає справи про встановлення факту за наявності певних умов: згідно з законом факт породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту; заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Так, на підставі письмових показань - свідків: ОСОБА_2, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 3а, судом встановлено, що ОСОБА_1 11 вересня 2017 року, поза межами закладу охорони здоров'я народила дитину: хлопчика, якому згодом дала ім'я - Давид.
Не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з батьком дитини, нею було прийнято рішення про народження майбутньої дитини вдома, без залучення медичних працівників.
Приймати пологи допомагала бабуся заявниці - ОСОБА_2, яка раніше мала потрібний досвід.
Так, о 20 год 00 хв., 11.09.2017 року за місцем реєстрації та фактичного проживання на час пологів, в місті Чугуєві Харківської області по провулку Рєпіна, б.5, заявниця без медичної допомоги, в присутності: матері - ОСОБА_4 та бабусі - ОСОБА_2 народила сина.
Після народження дитини, з вищезазначених підстав, вона жодного разу не зверталася до Чугуївської ЦРЛ за медичною допомогою, консультацією, тощо, стосовно стану здоров'я як її, так її сина.
Згодом, з метою зафіксувати факт народження дитини, отримати відповідне свідоцтво про його народження, вона звернулася до пологового відділення вищезазначеного медичного закладу та в міжрайонні органи РАЦСу, де їй було роз'яснено умови такої реєстрації.
Відповідно до гл.12 розділу ІІІ Сімейного кодексу України, походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини (ст. 122 Сімейного кодексу України). Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини (ст. 125 Сімейного кодексу України). Як випливає зі змісту вказаних статей, документом, що підтверджує народження дитини від даної матері, є документ закладу охорони здоров'я. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я при реєстрації в органах РАЦС факт народження дитини підтверджується двома свідками та медичною довідкою про перебування дитини під наглядом лікувального закладу. Це визначено Інструкцією щодо заповнення та видачі медичного свідоцтва про народження (форма № 103/о), затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я від 08.08.2006 р. № 545.
За рекомендацією працівників медичного закладу Чугуївської ЦРЛ заявниця, шляхом генотипоскопічного дослідження, проведеного Медико-генетичним центром «Мама-Папа» підтвердила своє біологічне материнство по відношенню до свого сина.
З Висновком вищезазначеного центру №19980 від 19.11.2018 року вона звернулася до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву, Чугуївському та Печенізькому районах ГТ Управління юстиції у Харківській області з заявою про проведення державної реєстрації народження дитини.
Однак, останній відмовив їй в такій реєстрації та видачі відповідного свідоцтва про народження дитини в зв'язку з відсутністю медичного документу про його народження та запропонував за для вирішення даного питання звернутися до суду (Лист за вих. №2652/15.14-04-04 від 04.12.2018р.)
У разі відсутності жодних документів про народження дитини державна реєстрація її народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження. Це визначено положеннями ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», якими встановлено, що підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження дитини, а в разі їх відсутності - рішення суду.
Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження, що передбачено ст. 315 Цивільного процесуального кодексу.
За нормами Цивільного процесуального кодексу, відповідно до якого здійснюється цивільне судочинство, свідок є учасником цивільного процесу, яким може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. Пояснення свідків є однією з підстав для встановлення судом наявності або відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Встановлення даного факту має для заявниці важливе значення, оскільки народження фізичної особи в правовому аспекті є юридичним фактом, з яким норми права пов'язують виникнення різноманітних правовідносин.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 25 ЦК України у момент народження фізичної особи виникає її цивільна правоздатність. Із народженням дитини виникає споріднений зв'язок між нею та її матір'ю і батьком.
Стосунки між батьками та дітьми можуть мати духовний, моральний, особистий або майновий характер. Права та обов'язки, що виникають у батьків і дітей, є взаємними. Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків батьків і дітей є кровне споріднення, походження дітей від цих батьків.
Однак саме по собі біологічне походження спричинює встановлення лише моральних обов'язків батьків і дітей. Духовні та моральні відносини між батьками та дітьми можуть існувати незалежно від того, народжена дитина у шлюбі чи поза шлюбом, записані батьки як такі у Книзі реєстрації народжень чи ні. Факт народження дитини породжує виникнення біологічного та морального зв'язку між нею та її батьком і матір'ю. Юридичне значення факт походження набуває лише з моменту його державної реєстрації в органах ДРАЦС. Саме тоді діти визнаються дітьми своїх батьків не тільки біологічно, а і юридично. З цього моменту виникає юридичний зв'язок між батьками та дітьми.
Народження фізичної особи та встановлення її походження належать до актів цивільного стану, що підлягають державній реєстрації (ст. 49 ЦК України). Державна реєстрація в цих випадках є зовнішнім вираженням існування певної обставини. Вона свідчить про виникнення права й одночасно породжує це право, тобто має правовстановлюючий характер.
Отже, у сфері сімейного права походження дитини від певних батьків стає юридичним фактом лише за умови його посвідчення компетентним державним органом - ДРАЦС.
Згідно зі змінами до наказу Міністерства юстиції України “Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні” від 18.10.2000 р. № 52/5 для реєстрації дитини та виконання зобов'язання державного органу реєстрації актів цивільного стану зареєструвати дитину з відповідним записом до книги реєстрації актів цивільного стану та видачею свідоцтва необхідно встановити юридичний факт народження дитини, звернувшись до суду з відповідною заявою.
Керуючись: ст.ст. 10, 258-260, 264, 268, 293, 294, 315, 319, суд -
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву, Чугуївському та Печенізькому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області про встановлення факту народження дитини - задовольнити.
Встановити факт народження ОСОБА_1, яка народилася 11 січня 1995 року в селі Войкове Ленінського району Криму, та яка зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3, дитини - хлопчика 11 вересня 2017 року в місті Чугуєві Харківської області.
Датою народження вважати - 11 вересня 2017 рік, місцем народження - місто Чугуїв Харківської області, матір'ю дитини - ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя -