Дата документу 22.10.2018
Справа № 334/7093/17
Провадження № 2/334/1359/18
22 жовтня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Баруліної Т.Є.,
при секретарі Сагайдак Г.В.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. В позові зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер її батько ОСОБА_2, про видано Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2.
За заявою Позивача приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко О.В. було заведено спадкову справу №73/2016, яку зареєстровано в Спадковому реєстрі 08.12.2016 за №59945458.
Спадкоємцем за заповітом померлого ОСОБА_2 є його донька ОСОБА_4, яка прийняла спадщину шляхом подання відповідної заяви. Спадкоємці, які б мали право на обов'язкову частину у спадщині, відповідно до вимог ст.1241 ЦК України відсутні.
До складу спадкового майна, у тому числі, входить житловий будинок АДРЕСА_1, який спадкодавець ОСОБА_2 за життя придбав у ОСОБА_5 на підставі Договору купівлі-продажу від 26.09.1997 року, зареєстрованого Запорізькою Універсальною Біржою «Україна» ЛТД в Журналі реєстрації біржових угод за реєстраційним номером №2014. Як зазначено у пункті 5 Договору продаж вказаного житлового будинку вчинено за 40 989 гривень.
Право власності на Будинок на підставі Договору було зареєстровано Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації, про що 26.091997 року було вчинено запис в реєстрову книгу за №289 р №39884.
Одночасно ЗБТІ 26.09.1997 року було внесені зміни до Технічного паспорту на жилий будинок індивідуального житлового фонду (інвентарний номер №49433, реєстровий №39884) в частині власника будинку: з ОСОБА_6 на ОСОБА_2.
Договір не був посвідчений нотаріально, оскільки відповідно до вимог ст. 15 Закону України від 10.12.1991 № 1956-ХІІ «Про товарну біржу» (далі - Закон №1956) в редакції чинній на момент укладення Договору було визначено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню; угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
При укладенні Договору сторонами було дотримано всі вимоги статті 15 Закону №1956 та, як зазначалося вище, Договір було виконано повністю і згідно вимог діючого на той час законодавства був визнаний Державою шляхом відповідної на той час державної реєстрації в ЗМБТІ.
Проте приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 у постанові №780/02-31 від 12.09.2017 року - відмовила Позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8, посилаючись на те, що Договір не був нотаріально посвідчений у відповідності до приписів ст.227 ЦК Української PCP, 49 Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Як зазначалося вище, 26 вересня 1997 року ОСОБА_6, як продавець, передав - ОСОБА_2 будинок, і він був прийнятий та вартість будинку була сплачена продавцеві в обумовленій договором сумі, право власності за Договором 26.09.1997 року зареєстровано в ЗМБТІ, що свідчить про виконання сторонами договору купівлі-продажу та є підставою вважати вказану угоду дійсною.
З Договору, реєстраційного посвідчення ЗМБТІ, технічного паспорту вбачається, що за життя спадкодавець ОСОБА_2 26 вересня 1997 року набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку загальної площі 224 кв.м - літ.А-2, гаража - літ. В, вбиральні - літ. Б, паркану - №1, замощення - 1, хвірток - №2, 3. Жодних самочинних споруд не має.
На цей час ТОВ Запорізька Універсальна Біржа «Україна» ЛТД ТОВ 25.11.2008 року припинено шляхом ліквідації без правонаступника, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №11031110002023390.
Позивачка просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку загальної площі 224 кв.м - літ. А- 2, гаража - літ. В, вбиральні - літ. Б, паркану - №1, замощення - 1, хвірток - №2, 3, в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.
У відповідності до п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити у повному обсязі.
Представник Запорізької міської ради залишила вирішення даного позову на розсуд суду.
Представник третьої особи: Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради в судове засідання не з'явився, суду надав заяву про розгляд справи без їх участі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази у сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2. (а.с. 8)
13.08.2012 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким все належне йому майно він заповідав ОСОБА_4, який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Коваленко О.В. (а.с. 64)
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно до положень ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
08.12.2016 року ОСОБА_4 звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко О.В., де було заведено спадкову справу №73/2016, яку зареєстровано в Спадковому реєстрі 08.12.2016 за №59945458. (а.с. 62)
Батьками ОСОБА_10, є батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_11, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 03.03.1955. (а.с.74)
30.03.1974 року ОСОБА_10 зареєструвала шлюб з ОСОБА_12 та змінила прізвище на ОСОБА_12, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00017445726 від 15.12.2016р.07. (а.с.75)
01.07.1986 року шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 було розірвано. (а.с. 76)
04.10.1986 року ОСОБА_13 зареєструвала шлюб з ОСОБА_14 та змінила прізвище на Левіт, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_4 від 04.10.1986 р. (а.с. 76)
Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Спадкоємці, які б мали право на обов'язкову частину у спадщині після смерті ОСОБА_2, відповідно до вимог ст.1241 ЦК України відсутні.
Після смерті ОСОБА_2, відкрилася спадщина у вигляді житлового будинок АДРЕСА_1 що складається з житлового будинку - літ. А- 2, вбиральні - літ. Б, гаража - літ. В, паркану -№1, замощення - 1, хвірток - №2, 3, який належить померлому на підставі договору №2014 купівлі-продажу, зареєстрованого 26.09.1997 року Запорізькою Універсальною Біржою «Україна» ЛТД в Журналі реєстрації біржових угод за реєстраційним номером №2014. Згідно пункту 5 Договору продаж вказаного житлового будинку вчинено за 40 989 гривень. (а.с. 10, 67-68)
Право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі Договору№2014 купівлі-продажу було зареєстровано Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2, про що 26.091997 року було вчинено запис в реєстрову книгу за №289 р №39884. (а.с. 11)
Одночасно ЗБТІ 26.09.1997 року було внесені зміни до Технічного паспорту на жилий будинок індивідуального житлового фонду (інвентарний номер №49433, реєстровий №39884) в частині власника Будинку: з ОСОБА_6 на ОСОБА_2. (а.с.12-15)
Договір не був посвідчений нотаріально, оскільки відповідно до вимог ст. 15 Закону України від 10.12.1991 №1956-ХІІ «Про товарну біржу» в редакції чинній на момент укладення Договору було визначено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню; угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
При цьому зазначеною нормою Закону було визначено, що біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.
При укладенні Договору сторонами було дотримано всі вимоги статті 15 Закону №1956 та, як зазначалося вище, Договір було виконано повністю і згідно вимог діючого на той час законодавства був визнаний шляхом відповідної на той час державної реєстрації в ЗМБТІ.
25.11.2008 року Запорізька Універсальна Біржа «Україна» ЛТД припинена шляхом ліквідації без правонаступника, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №11031110002023390.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього визначену грошову суму.
Згідно до ст. 47 ЦК УРСР якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Відповідно до ст.128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Враховуючи, що 26 вересня 1997 року ОСОБА_6, як продавець, передав, а ОСОБА_2 прийняв будинок і сплатив продавцеві 47 930 гривень, та зареєстрував право власності в ЗМБТІ, що свідчить про виконання сторонами договору купівлі-продажу та є підставою вважати вказану угоду дійсною.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З Договору купівлі-продажу №2014 від 26.09.1997 р., реєстраційного посвідчення ЗМБТІ, технічного паспорту вбачається, що за життя спадкодавець ОСОБА_2 26 вересня 1997 року набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку загальної площі 224 кв.м. - літ.А-2, гаража - літ. В, вбиральні - літ. Б, паркану - №1, замощення - 1, хвірток - № 2, 3.
Згідно ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Відповідно до глави 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5 передбачено, що «видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання оригіналів правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна».
Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко О.В. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №780/02-31 від 12.09.2017 року, якою відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2, посилаючись на те, що Договір не був нотаріально посвідчений у відповідності до приписів ст.227 ЦК Української PCP, ст. 49 Закону України «Про нотаріат». (а.с. 16)
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 р. у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2, та у зв'язку з відмовою нотаріуса, не може отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 182 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», об'єкти нерухомого майна підлягають спеціальній реєстрації відповідним органом.
Згідно до п.1 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Відповідно до п.5. ч.1 ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Відповідно до п. 26, 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені Порядком. Документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачкою позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки це не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, ст. ст. 392, 1216-1218, 1221, 1261, 1268-1270, 1296-1297 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 що складається з житлового будинку загальною площею 224 кв.м. - літ. А- 2, вбиральні - літ. Б, гаража - літ. В, паркану -№1, замощення - 1, хвірток - №2, 3, в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року батька ОСОБА_2.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення було складено - 01.11.2018 року.
Суддя: Баруліна Т. Є.