Справа №333/6975/18
Провадження №1-кп/333/763/18
16 січня 2019 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, клопотання потерпілого ОСОБА_4 про арешт майна обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, у кримінальному провадженні №333/6975/18, -
У провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
11.01.2019 року до суду надійшло клопотання потерпілого ОСОБА_4 , в якому він просить накласти арешт на майно обвинуваченого, а саме: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 .
У судовому засіданні потерпілий підтримав своє клопотання та просив його задовольнити. Його представник - ОСОБА_5 також просив суд задовольнити клопотання ОСОБА_4 , зазначаючи, що на цей час у кримінальному провадженні останній пред'явив цивільний позов на загальну суму 723 900 грн., з яких: 700 000 - це моральна шкода, а решта - матеріальна шкода. Накладення арешту необхідно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєного ОСОБА_7 злочину. Враховуючи, що обвинуваченому належить частина квартири АДРЕСА_1 , тому саме на цей майно і просить накласти арешт із забороною відчуження цього житла. Питання про заборону використання квартирою потерпілий та його представник не ставлять. З цим клопотанням потерпілий звертався ще на стадії досудового розслідування до слідчого судді, але воно розглянути не було у зв'язку з тим, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 був направлений до суду.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання потерпілого.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання потерпілого, зазначивши, що дійсно квартира АДРЕСА_1 належить по йому та його матері - інваліду 3 групи ОСОБА_8 . Дії потерпілого з приводу арешту вказаного житла свідчать про те, що ОСОБА_4 намагається залишити його та ОСОБА_8 без квартири, тобто виселити власників житла. На цей час він перебуває у слідчому ізоляторі, тому не має змоги працювати та відшкодувати певним чином шкоду потерпілому.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання потерпілого, зазначивши, що він та його підзахисний належним чином не були ознайомлені із клопотанням. Також, із цим процесуальним документом він не ознайомлювався і під час досудового розслідування, тому просив дане клопотання розглянути у наступному судовому засіданні. Головуючий запропонував оголосити перерву, під час якої захисник та обвинувачений змогли ознайомитися із письмовим клопотанням потерпілого, але ОСОБА_6 відмовився він вказаної пропозиції, посилаючись на свою зайнятість в інших судових процесах. Враховуючи таку позицію сторони захисту, з урахуванням відсутності доданих до клопотання матеріалів, з якими б сторона захисту не була знайома, суд прийняв рішення про продовження розгляду клопотання потерпілого.
Захисник також вказав, що клопотання про арешт житла не відповідає принципу співмірності, так як фактично у цивільному позові вказано матеріальну шкоду у сумі 23900 грн., а вартість квартири, на яку просить потерпілий накласти арешт, у десятки разів перевищує зазначену суму. Таким чином, на думку захисника, на цей час відсутні підстави для накладенню арешту на майно обвинуваченого. Крім того, не зрозумілою є позиція потерпілого, який з одного боку наполягає на триманні під вартою обвинуваченого, а з іншого - на відшкодуванні шкоди, але яким чином це здійснити, коли ОСОБА_7 знаходиться у СІЗО, не зрозуміло.
Вислухавши доводи та пояснення потерпілого, його представника, думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_4 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно вимог ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, для забезпечення цивільного позову.
Судом встановлено, що 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_7 (відповідно до Інформації з Державнрого реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16.01.2018 року).
Відповідно до п.4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) і згідно ч.6 зазначеної статті накладається на майно обвинуваченого, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями обвинуваченого.
Вимоги ч.8 ст.170 КПК України передбачають, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.
06.12.2018 року у кримінальному провадженні потерпілим було заявлено цивільний позов на суму 723 900 грн., з яких: 700 000 грн. моральна шкода, 23 900 грн. - матеріальна шкода.
Враховуючи, що на цей час у кримінальному провадженні потерпілий пред'явив цивільний позов, по якому не сплачено ОСОБА_4 жодних грошових коштів, з урахуванням того, що вартість 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить обвинуваченому, є співмірною із розміром цивільного позову, суд приходить до переконання, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення або втрати майна ОСОБА_7 чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, у т.ч. реально виконати вирок суду в частині відшкодування шкоди (у разі прийняття такого рішення), тому вважає за необхідне накласти арешт на майно, вказане у клопотанні потерпілого із забороною його розпорядження.
Відповідно до ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Враховуючи, що у квартирі, на яку накладається арешт, мешкає інший співвласник - мати обвинуваченого - ОСОБА_8 , у суду відсутні підстави для накладення арешту на житло із забороною його використання.
Керуючись ст.ст. 170-173, 372, 395 КПК України, суд, -
Клопотання потерпілого ОСОБА_4 про арешт майна обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Накласти арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною розпорядження вказаним житловим приміщенням.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту оголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає та може бути скасована у порядку, передбаченому ст.174 КПК України.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1