Справа № 308/5089/17
17 січня 2019 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в м. Ужгород кримінальне провадження № 308/5089/17, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070030001003 від 11.04.2017 р. про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгорода, Закарпатської області громадянина України, українця, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого 08.09.2016 р. Ужгородським міськрайонним судом за ч.1 ст.186, ч.2 ст.186 КК України до позбавлення волі строком на два роки і одинадцять місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 122 , ч.2 ст. 186 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення :
прокурора - ОСОБА_4
сторона захисту:
обвинуваченого - ОСОБА_3
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5
11 квітня 2017 року, близько 05.00 години ОСОБА_3 , проходячи з ОСОБА_6 , по грунтовій доріжці неподалік залізничних колій залізничного вокзалу м.Ужгорода, Закарпатської області, який розташований за адресою: м.Ужгород, вул.Станційна, 9, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, які виникли під час словесної перепалки з ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою спричинення фізичного болю ОСОБА_6 , схопив останнього руками за шию та повалив на землю, після чого почав наносити серію ударів руками зажатими в кулаки в область голови та тулуба потерпілого та наніс потерпілому ОСОБА_6 близько трьох ударів ногами в область тулуба справа, в момент коли останній знаходився лежачи на спині, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Окрім цього, 11 квітня 2017 року, близько 05.00 години ОСОБА_3 , знаходячись неподалік залізничних колій залізничного вокзалу м.Ужгорода, Закарпатської області, який розташований за адресою: м.Ужгород, вул.Станційна, 9, після припинення протиправних дій направлених на спричинення потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень та перебуваючи поряд з ОСОБА_6 , помітив мобільний телефон та грошові кошти у кишені куртки ОСОБА_6 , та користуючись безпораднім станом останнього, діючи умисно, повторно, з метою заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, схватив потерпілого ОСОБА_6 за одяг та шляхом ривка відкрито заволодів належним йому мобільним телефоном марки «Nomi», чорного кольору, із СІМ карткою мобільного оператора "Vodafone" № НОМЕР_1 , вартістю 198.60 грн., який знаходився у внутрішній кишені куртки потерпілого та грошовими коштами в розмірі 400,00 гривень, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 598,60 гривень.
Таким чином, своїми умисними діями , які виразилися у спричиненні середньої тяжкості тілесного ушкодження, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КК України, а умисними діями , які виразилися у відкритому викраденні чужого майна ( грабіж ), вчинене повторно, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 186 КК України.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю, щиро розкаявся. По суті фактичних обставин справи пояснив, що навесні2017 року, близько 05.00 год. знаходився біля нічного магазину , що розташований біля залізничного вокзалу м.Ужгорода, де і познайомився із ОСОБА_6 . Між ними виникла словесна перепалка, яка перейшла в бійку. Він наніс декілька ударів руками та ногами по тулубу ОСОБА_6 . Що стосується епізоду викрадення мобільного телефону та грошових коштів, подробиць вчинення злочину не пам'ятає за спливом часу. Вказав , що викрав мобільний телефон, який продав за 120грн. - 150 грн. Грошові кошти витратив на продукти харчування.
В судове засідання потерпілий ОСОБА_6 не з'явився, надав на адресу суду заяву в якій просив розглянути кримінальне провадження у його відсутності, будь яких претензій до обвинуваченого не має. З мірою покарання погоджується. Зважаючи на вказану заяву потерпілогосуд, керуючись ст.325 КПК України, ухвалив рішення про проведення судового розгляду за його відсутності
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 Кримінального кодексу України та відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 Кримінального кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад злочину, який передбачено цим Кодексом.
Кримінальна відповідальність передбачає законно обґрунтований обов'язок обвинуваченого ОСОБА_3 , який вчинив злочини, які передбачені ч.1 ст.122, ч.2 ст. 186 КК України, піддатися осуду з боку держави і бути покараним у повній відповідності із законом.
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинені злочини та відповідно до положень Загальної частини КК України , враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року “ Про практику призначення кримінального покарання” , визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із класифікації злочинів ( ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд відповідно до статті 66 КК України відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, визнання обвинуваченим своєї вини.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом згідно статті 67 КК України не встановлено.
Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України за ч.1 ст. 122 КК України є злочином середньої тяжкості, а за ч.2 ст. 186 КК України є тяжким злочином, вчинений умисно, з корисливих мотивів, та особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, на обліку в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно та обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України , якою встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , всі пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк в межах санкцій ч.1 ст. 122 та ч.2 ст. 186 КК України.
Разом з тим, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів суд визначає його по правилам ч.1 ст. 70 КК України застосовуючи принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим та можливість виправлення обвинуваченого без відбування ним призначеного покарання, а тому суд вважає за необхідне застосувати до нього положення cт. 75 КК України та звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з встановленням йому обов'язків згідно ст.76 КК України.
Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Речові докази у кримінальному проваджені - відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.
Питання про судові витрати судом вирішується відповідно до ст. 124 КПК України.
У відповідності до ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Матеріали кримінального провадження містять документально підтвердженні витрати держави на проведення експертизи, тому вони підлягають стягненню з обвинуваченого.
Запобіжний захід, відносно ОСОБА_3 не обирався .
Клопотань у порядку, передбаченому ст. 331 та главою 18 КПК України, про застосування до обвинуваченого будь-якого запобіжного заходу, від сторони обвинувачення не надходило.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122 та ч.2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання:
за ч.1 ст. 122 КК України у вигляді 2(два) роки позбавлення волі,
за ч.2 ст. 186 КК України у вигляді 5 ( п'ять ) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 , звільнити від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину з покладенням відповідно до ст.76 КК України на засудженого ОСОБА_3 , обов'язків передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати по справі в розмірі 494,35 гривень за проведення судових експертиз .
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою -в той же строк із моменту отримання його копії.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1