Провадження № 1-кс/331/73/2019
ЄУН 331/6907/18
04 січня 2019 року слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого слідчого відділення Олександрівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_3 за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080020002700 від 25.12.2018 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 309 КК України- про арешт майна,
Слідчий слідчого відділення Олександрівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 27 грудня 2018 року звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором , у кримінальному провадженні за №12018080020002700 від 25.12.2018 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 309 КК України- про арешт майна.
У вказаному клопотанні слідчий просив накласти арешт на вилучений під час огляду місця події 25.12.2018 біля буд. 163 по вул. Поштовій в м. Запоріжжі медичний полімерний шприц об'ємом 5 мл, заповнений рідиною до відмітки 1,1 мл та пластикову ємність (ампулу).
Клопотання вмотивоване тим, що 25.12.2018 біля будинку 163 по вул.. Поштовій в м. Запоріжжя було зупинено працівниками поліції ОСОБА_4 , у якого було виявлено та вилучено медичний полімерний шприц об'ємом 5 мл, заповнений рідиною до відмітки 1,1 мл та пластикову ємність (ампулу).
За даним фактом слідчим відділенням Олександрівського ВП 25.12.2018 розпочате досудове розслідування, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Під час проведення досудового розслідування було проведено огляд ділянки місцевості, розташованої біля буд.163 по вул. Поштовій в м. Запоріжжі , в ході якого було виявлено та вилученомедичний полімерний шприц об'ємом 5 мл, заповнений рідиною до відмітки 1,1 мл та пластикову ємність (ампулу).
Оскільки з метою збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, виникла необхідність у накладенні арешту на майно яке вилучено , слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням .
У судове засідання слідчий , прокурор, володілець майна ОСОБА_4 , не з'явилися, про час та місце розгляду клопотання були повідомлені належним чином, що відповідно до ч.1 ст. 172 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступних висновків.
З матеріалів клопотання вбачається , що СВ Олександрівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12018080020002700 від 25.12.2018 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, а саме за фактом вилучення у ОСОБА_4 медичного шприца з речовиною схожу на наркотичну.
З наданого до клопотання протоколу огляду місця події від 25. 12.2018 року, а саме ділянки місцевості біля будинку 163 по вул. Поштовій в м. Запоріжжя, вбачається, що працівниками поліції було зупинено ОСОБА_4 , у якого під час огляду було виявлено та вилучено медичний полімерний шприц об'ємом 5 мл, заповнений рідиною до відмітки 1,1 мл та пластикову ємність (ампулу).
Так, згідно ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно вимог ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
За змістом ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частина 3 ст.170 КПК України передбачає, що випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно вимог ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, за змістом вказаних положень закону арешт може бути накладено слідчим суддею на майно яке є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.
При вирішенні питання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час проведення огляду місця події 25.12.2018 року , слідчий суддя враховує згідно ч.2 ст. 173 КПК України :
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою;
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З матеріалів наданих до клопотання вбачається, що стороною кримінального провадження відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України доведено наявність правових підстав для накладення арешту на тимчасове вилучене майно під час проведення огляду місця події 25.12.2018 року, яке відповідає критеріям визначеним в ст. 98 КПК України, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, через що клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.170-173 КПК України, слідчий суддя ,
Клопотання - задовольнити .
Накласти арешт на вилучений під час огляду місця події 25.12.2018 біля буд. 163 по вул. Поштовій в м. Запоріжжі медичний полімерний шприц об'ємом 5 мл, заповнений рідиною до відмітки 1,1 мл та пластикову ємність (ампулу)..
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
04.01.2019