Справа № 310/100/18
2/310/812/18
Іменем України
31 жовтня 2018 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд
Запорізької області
в складі: головуючого - судді Крамаренка А.І.
при секретарі - Корнієнко Н.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання удаваного правочину недійсним, переведення прав покупця, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_1, Бердянська міська рада про визнання правочину удаваним,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила під час розгляду справи та остаточно просила визнати недійсним договір дарування, укладений 11.11.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_4, згідно з яким ОСОБА_3 безоплатно передала ОСОБА_2 у власність 1/8 частку домоволодіння №11 по вул. Оипенко в м. Бердянську Запорізької області, оскільки він є удаваним, застосувавши наслідки недійсності удаваного правочину, та перевести на неї права покупця по договору від 11.11.2014 року, визнавши за нею право власності на 1/8 частку вазаного домоволодіння.
В обгрунтування позовних вимог зазначила, що їй на праві власності належить 1/8 частка домоволодіння №11 по вул. Осипенко в м. Бердянську Запорізької області. Раніше, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.08.1996 року, 1/8 частка вказаного домоволодіння належала ОСОБА_3 Інші співвласники домоволодіння померли.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09.08.2016 року, за її позовом, визнано недійсним договір дарування від 11.11.2014 року в частині передачі ОСОБА_3 ОСОБА_2 6/8 часток домоволодіння.
Вказує, що обставини переходу права власності від ОСОБА_3 до ОСОБА_2К.Ю. їй не були відомі.
Проте, в жовтні 2017 року, їй стало відомо про укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_2К.Ю. удаваного договору дарування, оскільки останній був не безоплатним, а відплатним, за яким ОСОБА_2К.Ю. сплатила ОСОБА_3 за 7/8 часток домоволодіння 22000 доларів США.
ОСОБА_2К.Ю. подала до суду позов, в якому просила договір дарування 7/8 часток домоволодіння №11 по вул Осипенко в м. Бердянську Запорізької області, укладений 11.11.2014 року між ОСОБА_3 , в інтересах якої діяла ОСОБА_5 На підставі довіреності, посвідченої 04.11.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та ОСОБА_2К.Ю., посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано р реєстрі за №2475, визнати удаваним, таким, що в дійсності прикриває договір купівлі-продажу.
Зазначила, що вона мешкала в тому районі міста, де знаходиться спірний житловий будинок. Протягом тривалого часу вона шукала підходящий їй будинок біля моря, і в 2013 році сусідка повідомила їй, що продається частина житлового будинку по вул. Осипенко, 11. Прийшовши подивитися домоволодіння, вона зустрілася з ОСОБА_7, матір'ю ОСОБА_1, від якої дізналася адресу ОСОБА_3 З останньою вона домовилась про купівлю 7/8 часток житлового будинку та їх ціну в сумі 22000 доларів США. В подальшому вони домовились оформити купівлю-продаж договором дарування, оскільки це було швидше.
11.11.2014 року ОСОБА_3 та вона у нотаріуса купівлю-продаж оформили договором дарування 7/8 часток будинку, розташованого по вул. Осипенко, 11 в м. Бердянську, при цьому ОСОБА_3 написала їй розписку про отримання грошей у розмірі 22000 доларів США за 7/8 часток вказаного будинку.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 17.04.2018 року справи за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2К.Ю. об'єднані в одне провадження.
В судовому засіданні представники ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги. Позов ОСОБА_2К.Ю. вважали безпідставним, оскільки відповідно до рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09.08.2016 року, залишеному без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 09.08.2016 року, спірний договір дарування визнаний недійсним в частині передачі ОСОБА_3 безоплатно у власність ОСОБА_2К.Ю. 6/8 часток домоволодіння №11 по вул. Осипенко в м. Бердянську Запорізької області.
ОСОБА_2К.Ю. та її представник в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали. В задоволенні позову ОСОБА_1 в частині переведення на неї прав покупця просили відмовити. Зазначили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2К.Ю. мають у власності по 1/8 частці спірного домоволодіння, а фактично мають у користуванні окремі житлові будинки та користуються всією земельною ділянкою. Крім цього, ОСОБА_2К.Ю. провела ремонт житлового будинку, здійснила прибудову, що значно збільшило його вартість.
ОСОБА_3 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Підтвердила факт продажу ОСОБА_2К.Ю. частини спірного житлового будинку за 22000 доларів США. Окрім цього, зазначила про обізнаність ОСОБА_1 про її наміри продати частку житлового будинку.
Представник Бердянської міської ради в судове засідання не з'явився. В попредньому судовому засіданні пояснив, що частка спірного житлового будинку, яка належала родині Алексаендрових, є зруйнованою.
Допитана як свідок ОСОБА_1 пояснила, що з 1998 року проживає в спірному житловому будинку, а за договором дарування в 1999 році набула права власності на 1/8 його частку. Попередні співвласники (ОСОБА_8 та ОСОБА_3Ф.) фактично визначили між собою порядок користування домоволодінням. До укладення договору даруваня ОСОБА_8 показував їй свою частку. В 2013 році ОСОБА_2К.Ю. інтересувалася у її матері про купівлю частки житлового будинку, а в 2014 році сказала, що має довіреність від ОСОБА_3 та договір дарування. Приблизно восени 2017 року від ОСОБА_2К.Ю. їй стало відомо про укладення з ОСОБА_3 договору купівлі-продажу.
ОСОБА_2К.Ю., допитана як свідок, пояснила, що в 2011 році переїхала з м. Харкова до м. Бердянська та винаймала житло по вул Осипенко, 8. Від господарки довідалась про продаж частини житлового будинку №11 по вул Осипенко, а від матері ОСОБА_1 - про адресу ОСОБА_3 Приблизно з лютого 2013 року спілкувалася з останньою щодо укладення договору купівлі-продажу. Проте через тривале оформлення ОСОБА_3 правовстановлюючих документів, нотаріальне оформлення договору відбулось 11.11.2014 року м. Бердянську. Грошові кошти вона передавала ОСОБА_3 в м. Києві.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона є матір'ю ОСОБА_1 та проживає в житловому будинку №11 по вул. Осипенко в м. Бердянську. ОСОБА_2К.Ю. запитувала у неї номер телефону господарки, яка продає частину житлового будинку. Проте, вона не дала номер телефону та повідомила про наміри викупити цю частину житлового будинку. В подальшому ОСОБА_2К.Ю. повідомила про навність у неї довіреності від ОСОБА_3, а згодом і договору дарування. Співвласники користуються домоволодінням за фактичним порядком. ОСОБА_3 в будинку ніколи не проживала. ОСОБА_2К.Ю. вселилася до будинку наприкінці 2014 року, з 2015 року здійснювала там будівельні роботи.
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що знайома з ОСОБА_2К.Ю. і також мала намір придбати будинок №11 по вул. Осипенко в. Бердянську, у зв'язку з чим в 2013 році оглядала будинок та спілкувалась з ОСОБА_7 Остання їй повідомила, що ціна складає близько 20000 доларів США, господарка мешкає у м. Києві і вона надасть її адресу, якщо буде бажання купити будинок.
Заслухавши учасників судового засідання дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2К.Ю. з огляду на наступне.
Як встановлено судом, право власності на 1/8 частку домоволодіння №11 по вул. Осипенко в м. Бердянську Запорізької області зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 19.05.1999 року.
1/8 частка вказаного вище домоволодіння належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 13.08.1996 року Бердянською державною нотаріальною конторою р. №2005.
У відповідності до рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08.05.204 року ОСОБА_3 набула право власності на 6/8 часток зазначеного домоволодіння.
11.11.2014 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_2К.Ю. (на час укладення договору - ОСОБА_2Ю.) договір дарування, за яким остання прийняла як дарунок 7/8 часток житлового будинку №11 по вул. Осипенко в м. Бекрдянську Запорізької області.
У зв'язку із скасуванням 23.05.2015 року апеляційним судом Запорізької області рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08.05.2014 року, рішенням від 09.08.2016 року визнано частково недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2К.Ю. (згідно тексту договору дарування ОСОБА_2Ю.) в частині передачі ОСОБА_3 безоплатно у власність ОСОБА_2К.Ю. 6/8 часток домоволодіння №11, що знаходиться в м. Бердянську Запорізької області по вул. Осипенко.
Звертаючись до суду з позовами про визнання договору дарування від 11.11.2014 року удаваним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2К.Ю. посилались на те, що сторони договору приховали ним інший правочин - договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.
Такої правової позиції дійшов Верховний Суд України у постанові від 07 вересня 2016 року № 6-1026цс16.
Крім того, у п. 25 постанови постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Тобто воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином. При цьому позивач повинен указати, який інший правочин приховується з допомогою укладеного правочину. За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.
Оскільки згідно із ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
За змістом ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаєв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 717 ЦК України за договором дарування одна строна (дарувальник) предає або зобов'язується передати в майбутньому другій строні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку іншу дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Матеріалами справи підтверджено, що 15.01.2013 року ОСОБА_3 уклала з Агенством нерухомості “Квартирне питання” Договір №124 про надання інформаційно-посередницьких послуг з продажу нерухомості, за яким доручила останньому надати інформаційно-посередницькі послуги з продажу частини домоволодіння за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Осипенко,11, за ціною еквівалентною 22000 доларів США.
11.11.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2К.Ю. (на час укладення договору - ОСОБА_2Ю.) у письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 передала ОСОБА_2К.Ю. за плату 7/8 часток житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: вул. Осипенко, 11, м. Бердянськ Запорізька область. Продаж вчинено за погодженою сторонами ціну у розмірі 22000 доларів США, які покупець передав покупцю у повному обсязі в момент підписання договору. На підтвердження факту отримання грошових коштів ОСОБА_3 видала розписку.
Втім, суд також приймає до уваги відсутність родинних зв'язків між ОСОБА_3 та ОСОБА_2К.Ю., що виключає будь-який мотив безоплатної передачі останній 7/8 частин житлового будинку біля моря.
Окрім того, факт сплати ОСОБА_2К.Ю. на користь ОСОБА_3 22000 доларів США за набуте у власність нерухоме майно визнається учасниками справи.
Частиною 1 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Суд не має сумніву щодо достовірності визнаних учасниками справи обставин або добровільності їх визнання і, з огляду на наведені вище приписи закону та встановлені фактичні обставини, приходить до висновку про наявність підстав для визнання договору дарування в частині 1/8 частки домоволодіння №11 по вул. Осипенко в м. Бердянську Запорізької області, що укладений 11.11.2014 року між ОСОБА_3, в інтересах якої діяла ОСОБА_5, та ОСОБА_2К.Ю. (на час укладання договору дарування - ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований реєстрі за №2475, удаваним, таким, що в дійсності прикриває договір купівлі-продажу.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про переведення на неї прав та обов'язків покупця за договором від 11.11.2014 року на 1/8 частку домоволодіння №11 по вул. Осипенко в м. Бердянську Запорізької області з визнанням за нею права власності на цю частку суд звертає увагу на наступне.
Частиною 1 ст. 362 ЦК України встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.
Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі (ч. 2 ст. 362 ЦК України).
Зідно ч. 4 ст. 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник маже пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
Як зазначалося вище, титульними співвласникми домоволодіння №11 по вул. Осипенко в м. Бердянську на даний час є ОСОБА_1 та ОСОБА_2К.Ю. по 1/8 частки кожна. Інші співвласники померли, а нерухоме майно, що було у їх користуванні зруйноване, що визнавалось в судовому засіданні представником Бердянської міської ради.
Згідно оскарженого договору дарування та технічного паспорта на житловий будинок, станом на 11.11.2014 року на території домоволодіння розташовувалися два житлових будинка літ. “Б, В”. При цьому житловий будинок “Б” перебував в користуванні ОСОБА_1, житловий будинок “В” - в користуванні ОСОБА_3, що визнається учасниками справи.
Внаслідок переходу права власності від ОСОБА_3 до ОСОБА_2К.Ю. на частку спірного домоволодіння в користування останньої перейшов й житловий будинок “В”.
Отже визначена ОСОБА_3 та сплачена ОСОБА_2К.Ю. вартість нерухомого майна (житлового будинку “В”) склала 22000 доларів США.
Клопотання про призначення судової експертизи для визначення вартості спірного нерухомого майна учасниками справи не заявлялось.
З огляду на викладене суд не може погодитися з визначеною ОСОБА_1 вартістю нерухомого майна, набутого ОСОБА_2К.Ю. за удаваним правочином, у розмірі 3142 долари США, еквівалент яких внесений на депозитний рахунок суду.
Таким чином суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для переведення на ОСОБА_1 прав та обов'язків покупця за договором від 11.11.2014 року на 1/8 частку домоволодіння №11 по вул. Осипенко в м. Бердянську Запорізької області з визнанням за нею права власності на цю частку.
Керуючись ст. ст. 10-13, 76-80, 259, 263-268 ЦПК України, суд
Позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Договір дарування в частині 1/8 частки домоволодіння №11 по вул. Осипенко в м. Бердянську Запорізької області, укладений 11 листопада 2014 року між ОСОБА_3, в інтересах якої діяла ОСОБА_5, та ОСОБА_10 (на час укладання договору дарування - ОСОБА_11), посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований реєстрі за №2475, визнати удаваним, таким, що в дійсності прикриває договір купівлі-продажу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя : А. І. Крамаренко