Провадження № 2/243/98/2019
Справа № 243/7011/18
17 січня 2019 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Кузнецова Р.В.,
при секретареві Малиновській І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи: Центрально - Міського відділу державної виконавчої служби міста Горлівки Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту, -
27.07.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2, за участю третьої особи: Центрально - Міського відділу державної виконавчої служби міста Горлівки Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту, мотивувала свої вимоги тим, що 07.09.2009 року у м. Горлівка Донецької області вона уклала з ОСОБА_2 договір подальшого викупу автомобіля CHEVROLET AVEO, номерний знак НОМЕР_1. Договір купівлі - продажу укласти не мали змоги, оскільки вказаний автомобіль перебував у заставі «Райффайзен Банк Аваль», де ОСОБА_2 брав кредит на придбання автомобіля. Загальна вартість автомобіля складала 62 650 грн., із них 47 650,00 грн. - сума, яке необхідно було сплатити у банк для погашення кредиту до листопада 2013 року.
Додала, що ОСОБА_2 заборгував по виплаті кредиту, та на автомобіль було накладено арешт на підставі постанови державного виконавця Центрально - міського відділу ДВС м. Горлівка, який повинен був знятись після повного погашення кредиту.
По причині неможливості укладення з ОСОБА_2 договору купівлі - продажу автомобіля, вона та ОСОБА_2 07.09.2009 року уклали договір подальшого викупу легкового автомобіля, згідно якого після погашення кредиту ОСОБА_2 зобов'язався зняти з обліку автомобіль та укласти договір купівлі - продажу. Вказала, що вона сплатила ОСОБА_2 сплачені ним в банк частину коштів на автомобіль у сумі 15 000,00 грн., отримавши відповідну розписку. ОСОБА_2 оформив доручення на керування автомобілем на її співмешканця ОСОБА_5, та на нього був виданий тимчасовий технічний паспорт про тимчасову реєстрацію автомобіля за його місцем проживання у АДРЕСА_1.
До кінця 2013 року вона сплачувала кредит в банк і на початку 2014 року було проведено повний розрахунок з банком. Після проведення розрахунку вона виїхала з тимчасово окупованої території, та не мала можливості зв'язатися з ОСОБА_2 та оформити договір купівлі - продажу автомобіля.
05.07.2018 року ОСОБА_5, який керував спірним автомобілем, зупинили працівники дорожньо - патрульної поліції та вилучили автомобіль, повідомивши про те, що на автомобіль накладено арешт з 2013 року.
Просить суд, визнати дійсним договір купівлі - продажу автомобіля CHEVROLET AVEO, номерний знак НОМЕР_1, укладений 07.09.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль CHEVROLET AVEO, номерний знак НОМЕР_1. Зняти арешт з автомобіля CHEVROLET AVEO, номерний знак НОМЕР_1.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, просила розглядати справу за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала (а.с.25,30,35,38,52).
Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:
1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 будучи повідомленим у встановленому законом порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.
З огляду на викладене, оскільки відповідач будучи повідомленим належним чином про дату, час і місце судового засідання, повторно не з'явився у судове засідання, суд приходить до переконання, що у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а томувирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280, 281 ЦПК України.
Представник третьої особи: Центрально - Міський відділ державної виконавчої служби міста Горлівки Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у судове не з'явився, про дату , час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 04.12.2018 року на адресу суду була надіслана відповідь з якої слідує, що станом на 14.11.2018 року на депозитний рахунок відділі вДВС кошти по виконавчим провадженням, які відкриті на ім'я ОСОБА_2 - не надходили, боржник не надава документів про сплату заборгованості по виконавчим документам. У державного виконавця відділу не має підстав для зняття арешту з усього нерухомого майна (а.с.37-37)
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., зокрема, в ст.1 Першого протоколу до неї (ратифіковано законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно до ст.9 Конституції України, а також у вітчизняному законодавстві.
Відповідно до частин 1-4 статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Виходячи зі змісту даної правової норми, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто, у позивача є право власності на певне майно і має місце факт оспорювання належного позивачу права.
Таким чином, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права, на захист якого подано позов, останній повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно. Отже, умовами задоволення розглядуваного позову, перш за все, є надання позивачем належних доказів на підтвердження факту приналежності йому спірного транспортного засобу на праві власності.
З матеріалів справи вбачається, що 07.09.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір подальшого викупу легкового автомобіля, відповідно до умов якого власник ОСОБА_2 надає, а платник ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування з подальшим викупом легковий автомобіль CHEVROLET AVEO, номерний знак НОМЕР_1, вартістю 62 650,00 грн.
Відповідно до п.3.1 Договору, термін викупу складав від 07.09.2009 року до 28.11.2013 року, тобто до повного погашення кредиту за кредитним договором № 014/0031/73/153285.
Плата встановлювалась в розмірі не менше ніж 1 341,81 грн. до 28-го числа кожного місяця (п.4.1 Договору).
Власник за Договором зобов'язався: надати викупнику необхідну документацію на автомобіль, що викупається, та необхідне приладдя; після повної сплати викупу власник зобов'язався зняти автомобіль CHEVROLET AVEO, номерний знак НОМЕР_1 з технічного обліку РЕВ-6-го МРВ м. Горлівки УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, та укласти належним чином договір купівлі - продажу автомобілю CHEVROLET AVEO, номерний знак НОМЕР_1 (Розділ 5 Договору) (а.с.7-8).
07.09.2009 року ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 розписку, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 15 000,00 грн. в рахунок за автомобіль CHEVROLET AVEO, номерний знак НОМЕР_1, та зазначив, що між ним був укладений Договір подальшого викупу легкового автомобіля у «Райффайзен банк «Аваль»» (а.с.9).
Автомобіль CHEVROLET AVEO, номер шасі НОМЕР_4, номерний знак НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с.10).
На ім'я ОСОБА_5 було видано тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_3 (а.с.11).
Відповідно до відповіді Рубіжанського відділення АТ «Райффайзен банк Аваль» № 15-1380/135 від 29.08.2014 року, станом на 29.08.2014 року заборгованість за кредитом та процентами гр. ОСОБА_2 відповідно до кредитного договору № 014/0031/73/153285 від 28.11.2007 року - погашена (а.с.12).
Згідно відповіді ДВС України від 11.03.2015 року, ОСОБА_1 повідомлено, що матеріали виконавчих проваджень, матеріально - технічна база та інше майно ДВС знаходиться за місцем їх попередньої реєстрації, здійснити вивезення майна та виконавчих проваджень на сьогодні не виявляється можливим (а.с.13-15).
Відповідно до ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.
Згідно ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно до ст. 12, 13,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З врахуванням викладеного вище суд доходить до висновку, що надані позивачем копії договору подальшого викупу легкового автомобіля та розписки від 07.09.2009 року не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів.
Також, в даному випадку не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 про те, що відповідач ОСОБА_2, який має місце реєстрації у АДРЕСА_1, тобто на території проведення антитерористичної операції, порушив умови договору та ухилився від його виконання. Так, позивач зазначила, що у зв'язку з тим, що на території Донецької та Луганської областей почалося проведення антитерористичної операції, вона була вимушена на початку 2014 року виїхати з Донецької області, та зв'язатися з відповідачем не мала можливості, оскільки останній залишився на тимчасово окупованій території. На думку суду, викладене в позові, не свідчать про ухилення відповідача від виконання умов договору.
Крім того, у відповідності до ПКМУ № 1388 від 07 вересня 1998 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», п. 8, - передбачені підстави проведення державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів. Так, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів, в тому числі, - копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин, тощо.
При цьому, згідно п. 15 Порядку, у разі наявності відомостей про арешт або розшук транспортного засобу його реєстрація не проводиться.
Також, у відповідності до п. 41 Порядку, забороняється зняття з обліку та/або перереєстрація на нового власника транспортних засобів, які перебувають в розшуку або щодо яких у Єдиному державному реєстрі МВС є відомості про накладення арешту або заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію на підставі судового рішення чи постанови державного виконавця.
Як вбачається з відповіді Центрально - Міського відділу ДВС м. Горлівка ГТУЮ у Донецькій області від 14.11.2018 року, у Центрально - Міському відділі ДВС м. Горлівка ГТУЮ у Донецькій області зареєстровано ВП № 22207503 з примусового виконання ухвали від 04.08.2010 року про накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, які належать ОСОБА_2 Станом на 14.11.2018 року на депозитний рахунок відділів ДВС кошти по виконавчим провадженням, які відкриті на ім'я ОСОБА_2 - не надходили, боржник не надав документів про сплату заборгованості по виконавчим документам. У державного виконавця відділу не має підстав для зняття арешту з усього нерухомого майна (а.с.37-39).
Крім того, 05.07.2018 року інспектором роти № 3 БУПП в Житомирській області ДПП лейтенантом Федоровим Е.В. складено акт огляду тимчасового затримання транспортного засобу - автомобілю CHEVROLET AVEO, номерний знак НОМЕР_1 (а.с.17).
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи: Центрально - Міського відділу державної виконавчої служби міста Горлівки Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту, тому у задоволенні даного позову слід відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,12, 81,82, 89, 259, 263-265, 273,280,281 ЦПК України, ст.ст. 209,220,316,318,392,638 ЦК України, ПКМУ № 1388 від 07 вересня 1998 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи: Центрально - Міського відділу державної виконавчої служби міста Горлівки Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 17 січня 2019 року.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду Р.В. Кузнецов