Справа № 307/2985/18
Провадження № 2/307/214/19
17 січня 2019 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого Чопик В.В. при секретарі Олексій Я.В., з участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Позивачка звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем вони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 22.08.2012 року. Від шлюбу мають двох дітей: син - Михайло, ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька - Олександра, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з нею. Причиною розірвання шлюбу стало те, що вони не зійшлися характерами та поглядами на життя, більше двох років як не проживають разом. Відповідач іноді зловживає алкогольними напоями та ображає її в присутності дітей і це все негативно впливає на емоційний їхній стан. Відповідач не надає ніякої матеріальної допомоги на утримання дітей, відмовляється у добровільному порядку виконувати свої батьківські обов'язки. Тому просить суд розірвати шлюб та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 та доньки Олександри по 2000 грн. на кожну дитину, щомісячно до досягнення ними повноліття.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій просить суд справу розглянути у його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує, а тому суд на підставі ст. 223 ЦПК України справу розглянув у його відсутності.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.
Згідно статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 та ст. 25 цього ж Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Із статті 56 СК України убачається, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
З даної норми слідує, що кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя.
За правилами ч. 3 статті 105 СК шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу згідно якої позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Статтею 111 СК України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
У пункті 10 постанови Пленум Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" № 11 від 21.12.2007 року роз'яснено, що передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.
Статтею 112 Сімейного Кодексу передбачено, що під час розгляду справи про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що 22 серпня 2012 року між позивачкою та відповідачем був укладений шлюб, зареєстрований у виконкомі Ганичівської сільської ради, актовий запис № 25.
Від спільного подружнього життя у сторін народилося двоє дітей : син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька Олександра, ІНФОРМАЦІЯ_2, які знаходяться на утриманні у позивачки, що стверджується довідкою виданою Нересницькою сільською радою № 2304 від 18.09.2018 р.
В судовому засіданні встановлено, що сторони втратили почуття любові та поваги однин до одного. Це підтверджується тим, що вони спільно не проживають і не підтримують ніяких відносин вже два роки.
Наведене дозволяє суду зробити висновок про те, що сім'я розпалася остаточно, а цей шлюб існує лише формально і подальше його збереження суперечить інтересам позивача, тому в цій частині позов слід задовольнити.
Крім цього судом встановлено, що позивачка сама виховує дітей, проживає в будинку батьків, що підтверджується актом матеріально-побутових умов.
Відповідач не має постійного місця роботи, а його доходи містять мінливий характер.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Враховуючи наведене, суд вважає, що є підстави для застосування до відповідача примусового порядку стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України). В інших випадках аліменти визначаються у частці від заробітку платника (ч. 1 ст. 183 СК України).
Згідно ст. 184 Сімейного кодексу якщо платник аліментів має не регулярний мінливий дохід , частину доходів одержує в натурі, а також за наявністю інших обставин , що мають істотне значення, суд за заявою стягувача або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум на дитину віком для дітей до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 грн, з 1 липня - 1699 грн, з 1 грудня - 1779 грн; для дітей від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 грн, з 1 липня - 2118 грн, з 1 грудня - 2218 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Під час вирішення будь яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей (ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України).
Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачуваних цим Кодексом випадках.
Отже, виходячи з вищенаведеного та беручи до уваги, що прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року становить 1626 грн, суд вважає, що слід стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання двох дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки Олександри, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти щомісячно в твердій грошовій сумі у розмірі по 1500 гривень на кожну дитину до досягнення ними повноліття.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 21, 24, 25, 56, 105, 110-112, 180, 184 СК України суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований у виконкомі Ганичівської сільської ради, актовий запис № 25 - розірвати.
Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання двох дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки Олександри, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти щомісячно в твердій грошовій сумі у розмірі по 1500 гривень на кожну дитину до досягнення ними повноліття, починаючи з 02.10.2018 року.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині одномісячного стягнення аліментів в розмірі по 1500 гривень на кожну дитину.
Стягнути з ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 768,40 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6. Закарпатської області.
Повний текст рішення виготовлено 17.01.2019 р.
Суддя: В.В. Чопик