Постанова
Іменем України
16 січня 2019 року
м. Київ
справа № 654/719/16-ц
провадження № 61-5971св18
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - Гаркуша Алла Іванівни,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 12 липня 2016 року у складі колегії суддів: Кутурланової О. В., Майданіка В. В., Орловської Н. В.,
У лютому 2016 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що 30 серпня 2011 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно умов якого банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, за умови сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості та кінцевим строком повернення коштів, що відповідає строку дії картки.
Посилаючись на неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 31 грудня 2015 року існує заборгованість в загальній сумі 12985,40 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 3564,21 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 6434,09 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом та пенею у сумі 1892,56 грн, а також штрафу (фіксована частина) у сумі 500,00 грн, та штрафу (процентна складова) у сумі 594,54 грн, позивач просив стягнути з боржника вказану заборгованість за кредитним договором.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 травня 2016 року в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що останній місячний платіж ОСОБА_2 здійснила 23 серпня 2012 року, а банк звернувся до суду з позовом 15 лютого 2016 року, тобто поза межами позовної давності.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 12 липня 2016 року рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 травня 2016 року скасовано в частині відмови у стягненні заборгованості по кредиту та процентам за користування грошовими коштами. Позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та процентів за користування грошовими коштами задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 серпня 2011 року в загальній сумі 9998,30 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 3 564,21 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 6434,09 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що кінцевий строк повернення основної заборгованості та процентів настав у листопаді 2014 року, а до суду позивач звернувся 15 лютого 2016 року, тобто в межах трирічної позовної давності.
У серпні 2016 року ОСОБА_2 надіслала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що строк дії картки сплинув у серпні 2012 року. Акцентує увагу, що позивач додав до апеляційної скарги «копію знімку екрану» (додаток № 3) про строк дії картки на іншу особу ОСОБА_3, а не на відповідача.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року справа призначена до судового розгляду.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 30 серпня 2011 року відповідачу було оформлено кредитну картку «Універсальна», відповідно до тарифів якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом.
В порушення умов укладеного між сторонами договору відповідач своїх зобов'язань за цим договором не виконав, що призвело до утворення заборгованості.
При задоволенні позову суд апеляційної інстанції вказав, що кінцевий строк повернення основної заборгованості та процентів настав у листопаді 2014 року, оскільки строк дії картки встановлений до жовтня 2014 року, а до суду позивач звернувся 15 лютого 2016 року, тобто в межах трирічної позовної давності.
Колегія суддів не погоджується із цим висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що останній місячний платіж ОСОБА_2 здійснила 23 серпня 2012 року.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).
Згідно з частинами першою та другою статті 303 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що до апеляційної скарги банк додав знімок екрану, що підтверджує строк дії картки відповідача (а. с. 53), в якому вказано дві особи володілець рахунку - «Бузина Катерина», і окремо ОСОБА_2. Проте суд апеляційної інстанції не перевірив, які поважні причини зумовили неподання вказаного знімку до суду першої інстанції та кому видавалася картка, та зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права (частина третя статті 411 ЦПК України). Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржене рішення апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Херсонської області від 12 липня 2016 року скасувати.
Передати справу № 654/719/16-ц на новий розгляд до апеляційного суду.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду Херсонської області від 12 липня 2016 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. І. Крат
В. П. Курило