Постанова
Іменем України
10 січня 2019 року
м. Київ
справа № 522/26401/15-ц
провадження № 61-16792св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
представник відповідача - Сокуренко Наталія Вікторівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Тарасова А. В. від 30 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2017 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сєвєрової Є. С., Дрішлюка А. І.,
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі -ПАТ КБ «ПриватБанк») про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.
Позовну заяву мотивовано тим, що у ПАТ КБ «ПриватБанк» йому було відкрито картковий рахунок та він отримав у користування пластикову платіжну картку «Універсальна GOLD» НОМЕР_1. На цей рахунок йому перераховувалася пенсія, яку він отримував у касі банку ПАТ КБ «ПриватБанк». 22 грудня 2014 року він дізнався про те, що на його рахунку не вистачає грошових коштів, операцій по цій картці він не здійснював та гроші у касі банку не отримував.
22 грудня 2014 року він звернувся до служби безпеки відповідача у м. Одесі. 23 грудня 2014 року йому надано роздруківку руху грошей за період з 01 по 23 грудня 2014 року. Згідно з роздруківкою, 16 та 21 грудня 2014 року з рахунку позивача було знято частинами грошові кошти на загальну суму 34 000 грн через декілька банкоматів у м. Одесі. Будь-яких смс-повідомлень з цього приводу він не отримував. 24 грудня 2014 року позивач звернувся до Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області із заявою із приводу незаконного зняття з його рахунку грошових коштів. 26 січня 2015 року позивач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» про повернення грошових коштів, які були зняті з його рахунку, проте зазначена вимога була залишена без задоволення.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь 34 000 грн - повернення грошей за рахунок власних коштів 13 940 грн втрати від інфляції в розмірі, три відсотки річних 1 784 грн 99 коп. та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії «Южне Головне Регіональне Управління» ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 34 000 грн -повернення грошей за рахунок власних коштів, втрати від інфляції в розмірі 13 940 грн, три відсотки річних у розмірі 1 763 грн 34 коп. та 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на підставі статей 1066, 1073 ЦК України на банку лежить обов'язок відновити попередній стан карткового рахунку власника у випадку безпідставного списання банком з рахунку клієнта грошових коштів без дозволу клієнта. Відповідачем не доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наявні підстави для стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди на підставі статті 23 ЦК України у розмірі 2 000 грн.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2016 року в частині відшкодування моральної шкоди скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про відшкодування моральної шкоди відмовлено. В іншій частині рішення залишене без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження того, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Вказане свідчить про відсутність вини позивача, а тому відмова банку у відшкодуванні позивачу коштів, що були списані з його рахунку, є неправомірною, та вказані кошти підлягають стягненню на користь позивача. Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначив, що покладаючи на відповідача обов'язок відшкодувати моральну шкоду, суд першої інстанції безпідставно застосував правила статті 1167 ЦК України, яка на спірні відносини не поширюється, оскільки регулює позадоговірні відносини.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та справу в цій частині передати на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову. Судами не було враховано, що позивач не здійснив дії щодо постановки банківської картки в стоп-лист. Посилання позивача на те, що гроші з його картки були зняті не ним, а іншою особою, не можуть бути підставою для повернення банком зазначених коштів на рахунок позивача, оскільки операції здійснені з фактичним використанням платіжної картки та введенням коректного пін-коду.
У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_1, в яких він просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
29 травня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди призначено до судового розгляду.
16 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі анкети-заяви від 10 січня 2011 року ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок у ПАТ КБ «ПриватБанк» з наданням у його користування пластикової платіжної карти «Універсальна GOLD» НОМЕР_1 (а. с. 38).
22 грудня 2014 року позивач довідався про те, що на його рахунку не вистачає грошових коштів у розмірі 34 000 грн.
З роздруківки наданої позивачу Южним Головним регіональним управлінням ПАТ КБ «ПриватБанк» від 23 грудня 2014 року № 1471730 про рух коштів по рахунку позивача, за період з 01 грудня по 23 грудня 2014 року встановлено, що 16 грудня 2014 року через банкомат на Головному поштамті по вул. Садовій, 10 у м. Одесі було знято 4 000 грн, 4 000 грн, 4 000 грн, 4 000 грн; 16 грудня 2014 року в кінотеатрі «Уточ-Кино» по вул. Дерибасівській, 22 у м. Одесі знято 3 000 грн; 21 грудня 2016 року через банкомат ПАТ «УкрСиббанку» по вул. Щорса, 132/1 у м. Одесі було знято 4 000 грн, 3 000 грн, 4 000 грн, 4 000 грн (а. с. 5).
24 грудня 2014 року позивач звернувся до Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області із заявою із приводу незаконного зняття з його рахунку грошових коштів (а. с. 7).
21, 29 січня, 18 лютого, 18 березня 2015 року позивач отримав листи від ПАТ КБ «ПриватБанк», у яких йдеться про необхідність зачекати, оскільки спеціалісти шукають необхідну інформацію та проводять перевірку даних, по закінченню чого позивачу буде надано повну відповідь та всю інформацію в найкоротший строк (а. с. 9-12).
26 січня 2015 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення грошових коштів, що були зняті з його рахунку, проте зазначена вимога була залишена без задоволення (а. с. 6).
На виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2016 року про витребування доказів ПАТ «Укрсиббанк» надало матеріали з фотофіксацією особи, яка здійснювала зняття грошових коштів з картки «Універсальна GOLD» НОМЕР_1, з банкомату ПАТ «УкрСиббанк», що розташований за адресою: вул. Щорса, 132/1, м. Одеса, з яких вбачається, що зняття грошових коштів було здійснене невстановленою третьою особою (а. с. 52).
Відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями частини третьої статті 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
За змістом пункту 9 розділу VI постанови правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем електронної ідентифікації самого електронного засобу і його користувача, окрім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Пунктами 6.7., 6.8. Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, чинного на час протиправного зняття з банківської картки позивача грошових коштів, встановлено, що банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
За відсутності обставин, які безспірно доводять, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність вини позивача як підставу цивільно-правової відповідальності у знятті грошових коштів з його рахунка.
Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-71цс15.
Встановивши, що відповідачем не доведено того факту, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а також не надано доказів на спростування доводів позивача про те, що контролювати операції за банківською карткою шляхом отримання смс-інформації позивач не мав змоги, у зв'язку з чим факт незаконного зняття коштів з його рахунку позивач виявив лише 22 грудня 2014 року, про що він невідкладно, в той же день, повідомив відповідача, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Також колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про відмову в задоволенні позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 грн, оскільки, покладаючи на відповідача обов'язок відшкодувати моральну шкоду, суд першої інстанції безпідставно застосував статтю 1167 ЦК України, яка на спірні відносини не поширюється і регулює позадоговірні (деліктні) відносини. Правовідносини сторін випливають з договірних відносин щодо користування пластиковою платіжною карткою «Універсальна GOLD» НОМЕР_1. У разі порушення прав володільця рахунка банк несе відповідальність згідно із законом та договором.
Доводи касаційної скарги про те, що здійснення операцій із зняття коштів з кредитного рахунка позивача стало можливим внаслідок порушення ним умов та правил надання банківських послуг, зокрема, умов зберігання та використання конфіденційної інформації, є безпідставними, оскільки на їх підтвердження не наведено доказів і самі по собі вони не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв несанкціонованому зняттю коштів з рахунка, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року було зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2017 року. Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2017 року підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, частиною третьою статті 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2016 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2017 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2016 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2017 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
Ю. В. Черняк