Справа № 718/3094/18
Головуючий у 1-й інстанції: Масюк Л.О.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
17 січня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Капустинського М.М. Охрімчук І.Г. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інспектора роти №4 Управління патрульної поліції у Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції ОСОБА_2 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Інспектора роти №4 Управління патрульної поліції у Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
В листопаді 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до інспектора роти №4 Департаменту патрульної поліції в Чернівецькій області капрала поліції ОСОБА_4 про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ВР №019556 від 30 жовтня 2018 року, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 225 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.10.2018 року о 17:00 год. в м. Чернівці по вул. Гагаріна, 91, інспектором УПП винесено постанову серії ВР №019556, відповідно до якої, водій транспортного засобу "MAN 26.414", д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_3, керуючи автомобілем порушив п.п. 8.4 ПДР, тобто порушив вимогу дорожнього знаку.
Позивач вказав, що ним не було вчинено порушення Правил дорожнього руху, а тому оскаржувана постанова винесена відповідачем неправомірно, крім того, доказів вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, відповідачем не здобуто. Вважав притягнення його до адміністративної відповідальності незаконним та просив її скасувати.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 грудня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено.
Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення від 30.10.2018 року серії ВР №019566 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 122 КУпАП України.
Провадження в адміністративній справі за ч. 1 ст. 122 КпАП України щодо ОСОБА_3 закрито.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Вказує на те, що факт скоєння правопорушення підтверджується тим, що позивач не заперечував фактичних обставин його скоєння.
Крім того, факт скоєння правопорушення підтверджується листом Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради 03/01-06/1613 від 25.06.2018 року, яким позивачу надано дозвіл на проїзд. З цього листа слідує, що позивач має право здійснювати проїзд за чітко визначеним маршрутом, з дотриманням певних умов.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.
ІІ. ОСОБА_5 ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР №019556 від 30.10.2018 року, водія транспортного засобу "MAN 26.414", д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1ст.122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 225 грн. 00коп. З постанови вбачається, що ОСОБА_3, 30.10.2018 року о 17:00 год. в м. Чернівці по вул. Гагаріна, 91, керуючи автомобілем порушив п.п. 8.4 ПДР, тобто порушив вимогу дорожнього знаку. (а.с.9)
Відповідно до повідомлення Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради "03/01-06/1613 від 25.06.2018 ОСОБА_3 надано дозвіл на проїзд вантажним транспортним засобом "MAN 26.414", д.н.з. НОМЕР_1, під заборонні знаки 3.1 "Рух заборонено", 3.2 "Рух механічних транспортних засобів заборонено", 3.3 "Рух вантажних транспортних засобів заборонено", 3.4 "Рух з причепом заборонено", 3.34 "Зупинку заборонено" в м. Чернівці за маршрутом, який зазначений в шляховому листі або товарно-транспортній накладній для підвезення на будівництва матеріалів та вивозу сміття з території м. Чернівці. (а.с.8)
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів, на підставі яких можливо встановити факт порушення позивачем правил дорожнього руху.
ІV. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно до ч. 1ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993р. № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі - ПДР).
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Статтею 122 КУпАП "Перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху" передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Пунктом 3.3 розділу 33 ПДР до заборонних знаків віднесено знак "Рух вантажних автомобілів заборонено". Забороняється рух вантажних автомобілів і составів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т (якщо на знакові не зазначена маса) або з такою, що перевищує зазначену на знакові, а також тракторів, самохідних машин і механізмів.
Не поширюється дія знаку на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення; на вантажні автомобілі, які мають скісну білу смугу на зовнішній бічній поверхні або перевозять групи людей.
Як встановлено частиною 1 статті 122 КУпАП, порушення вимог дорожніх знаків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ст. 122 КУпАП.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена відповідними частинами ст.ст.121, 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Разом з цим, згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються ПРОТОКОЛОМ про адміністративне правопорушення, ПОЯСНЕННЯМИ ОСОБИ, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, ПОКАЗАННЯМИ технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також ІНШИМИ ДОКУМЕНТАМИ.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно НАВЕСТИ ДОКАЗИ, НА ЯКИХ ҐРУНТУЄТЬСЯ ВИСНОВОК про вчинення особою адміністративного правопорушення та ЗАЗНАЧИТИ МОТИВИ ВІДХИЛЕННЯ ІНШИХ ДОКАЗІВ, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Між тим, на думку колегії суддів, жодним доказом наявність адміністративного правопорушення в діях позивача встановлена не була.
Дійсно, за змістом ч.5 ст.258 КУпАП, відповідач не був зобов'язаний складати протокол у справі про адміністративне правопорушення. Разом з тим, він мав право це зробити. У випадку, коли особа заперечує факт вчинення правопорушення, саме протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП міг бути доказом його вчинення.
Цей же протокол був би доказом роз'яснення позивачу прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. У цьому ж протоколі позивач мав би змогу надати свої пояснення і це було б належним чином зафіксовано.
За відсутності протоколу, а також інших доказів, які б підтверджували роз'яснення позивачу прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, колегія суддів не може спростувати його доводи про те, що працівником поліції не було вчинено зазначених дій. Ці обставини також не підтверджені жодними доказами.
У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.
Суд зазначав у наведеному Рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення).
Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому у скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, СТАДІЯ ФІКСАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ ОСОБА_6 МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ Є ОБОВ'ЯЗКОВОЮ І ОСОБА_7 ТАКОМУ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Крім того, суд вказує, що словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Співставляючи вищезазначене, з встановленими обставинами справи колегія суддів вважає з необхідне зазначити, що розгляд справи про адміністративне правопорушення від імені органу уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення саме інспектором чи інспекторами патрульної поліції, які виявили правопорушення, не заборонений, однак він є НЕ БАЖАНИМ.
У такому випадку істотно змінюється правовий статус відповідного суб'єкта. З особи, яка виявила правопорушення, такий інспектор фактично має перетворитися у "квазісудовий" орган, який має забезпечити правопорушнику комплекс гарантованих йому прав та розглянути справу на основі об'єктивної оцінки доказової бази.
За загальним правилом розгляд справи починається оголошенням про те, яка справа розглядається, з'ясовується хто прибув на розгляд справи, встановлюються анкетні дані особи, яка притягається до відповідальності, роз'яснюються її права, надається можливість подати докази, заявити клопотання.
Якщо особа заявляє обґрунтовані клопотання про ознайомлення зі справою, про допуск захисника, про приєднання доказів тощо, то ці клопотання мають бути розглянуті, а права особи, яка притягується до відповідальності, забезпечені.
Лише після цього особа, яка розглядає справу, має оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Це пов'язано з тим, що силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Негайний розгляд справи без складання адміністративного протоколу чи документування у інший спосіб того, що розгляд справи відбувся з дотриманням прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності також ставить під сумнів правомірність винесеної постанови, що є самостійною підставою для визнання її протиправною та скасування.
Отже, з наведених норм вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів зазначає, що працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, відтак, враховуючи те, що відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, однак ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення надано не було.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки інспектором патрульної служби не з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема наявність у ОСОБА_3 дозволу на проїзд під заборонні знаки в м. Чернівці, та не надано до суду жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про достатність підстав для задоволення адміністративного позову щодо скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ВР №019556 від 30 жовтня 2018 року, якою ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 225 грн. із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення, тому вважає необґрунтованими доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права та наявність обставин для скасування судового рішення.
Також колегія суддів ще раз відзначає, що здійснюючи судовий контроль щодо правомірності дій працівників поліції, суд має досліджувати належні та допустимі докази вчинення правопорушення. А належними та допустимими доказами є такі, що містяться у матеріалах адміністративної справи, та зібрані до моменту її розгляду працівником поліції.
За відсутності доказів зворотного, суд має виходити з правомірності тверджень позивача.
Як встановлено судом, працівниками поліції не формувались жодні матеріли адміністративної справи, не здійснювалася відеофіксація правопорушення, не відбиралися жодні пояснення у правопорушника або свідків, не складався протокол огляду місця події, не фіксувалась дорожня обстановка та існуючі дорожні знаки на планах, схемах, не фіксувалися факти проїзду позивача у заборонену зону всупереч вимогам ПДР. Тобто не зібрано жодного доказу, на підтвердження факту скоєння правопорушення.
Відтак твердження і доводи апеляційної скарги суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені жодними доказами.
Щодо листа Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради 03/01-06/1613 від 25.06.2018 року, то такий лист також не був приєднаний до матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Він був наданий самим позивачем на спростування голослівних тверджень відповідача про скоєння правопорушення.
Твердження про те, що позивач здійснював проїзд з порушенням вимог цього листа та інших норм правил дорожнього руху відповідачем стали наводитися виключно під час судового розгляду позову.
Відтак зазначений лист не враховувався відповідачем при прийнятті спірної постанови, а тому суд першої інстанції не зобов'язаний був його враховувати як доказ.
Також суд відмічає, що з оскарженої постанови слідує, що позивача притягнуто за порушення пункту 8.4 (в) ПДР, яка визначає, що дорожні знаки поділяються на певні групи і не містить жодних норм, які регламентують правила їх дотримання.
V. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають дійсним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідно до ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Інспектора роти №4 Управління патрульної поліції у Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 грудня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 17 січня 2019 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9