Постанова
Іменем України
10 січня 2019 року
м. Київ
справа № 662/1113/16-ц
провадження № 61-16690св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - товариство з обмеженоювідповідальністю «Дніпро-Білогір'я»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_4 на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області, у складі судді
Тимченко О. В., від 06 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області, у складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Базіль Л. В., Бугрика В. В., від 26 квітня 2017 року,
У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженоювідповідальністю «Дніпро-Білогір'я» (далі - ТОВ «Дніпро-Білогір'я») про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що з 01 квітня 2011 року він працював у відповідача на посаді оператора лінії протравлювання насіння. 23 вересня 2015 року він був звільнений з роботи за власним бажанням на підставі
статті 38 КЗпП України. На час звільнення відповідач не виплатив йому заробітну платню за серпень та вересень 2015 року та компенсацію за невикористану відпустку. Під час розгляду справи у суді за його позовом відповідач надав видаткові касові ордери про нібито виплату йому заробітної плати за серпень 2015 року, компенсації за невикористану відпустку за
2015 рік та його заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 01 вересня 2015 року по 22 вересня 2015 року. Зазначав, що він не підписував зазначені видаткові касові ордери про виплату йому заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, а заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати він написав під впливом директора товариства, у період з 01 вересня 2015 року по 23 вересня
2015 року він фактично працював та у відпустці не перебував.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату у розмірі 13 224 грн, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 3 716 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 94 457,70 грн.
РішеннямНовотроїцького районного суду Херсонської областівід06 лютого 2017 рокуу задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надавналежних та допустимихдоказів на підтвердженняпозовнихвимог. Суд визнавдоказаминалежним чином завіренікопіївидатковихкасовихордерів та висновокпочеркознавчоїекспертизи, якимипідтверджується, що при звільненнівідповідачвиплативпозивачуусіналежнісуми. Позивачзазначеніобставини не спростував.
УхвалоюАпеляційного суду Херсонської області від 26 квітня2017 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що позивачем не було надано доказів невиконання відповідачем вимог статей 83, 116КЗпП України щодо виплати грошової компенсації за невикористану відпустку та виплатиінших сум, що належать позивачу від підприємства в день звільнення, навпаки, такі докази як заява позивача про звільнення із зазначенням в ній даних про те, що розрахунок по заробітній платі проведений повністю і він не має претензій до підприємства, копії видаткових касових ордерів, оригінали яких знаходяться у кримінальній справі, довідкаоргану Пенсійного фонду України у своїй сукупності свідчать про те, що при звільненні з позивачем було проведено повний розрахунок, а обставини, передбачені статтею 117 КЗпП України, свого підтвердження у судовому засіданні не знайшли, тому підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судаминорм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій в основу судових рішень покладено висновок судової почеркознавчої експертизи, відповідно до якого позивач нібито підписав видаткові касові ордери про виплату заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, проте суди не взяли до уваги, що судова почеркознавча експертиза під час розгляду цієї справи не призначалася. При оцінці доказів на підтвердження виплати позивачу заробітної плати суди не взяли до уваги покази свідків.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиноюпершоюстатті 400 ЦПК Українипід час розглядусправи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційноїскаргиправильністьзастосування судом першоїабоапеляційноїінстанції норм матеріальногочипроцесуального права і не можевстановлюватиабо (та) вважатидоведенимиобставини, що не буливстановлені в рішеннічивідкинуті ним, вирішуватипитання про достовірністьабонедостовірність того чиіншогодоказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суди встановили, щопозивач з 01 квітня 2011 року по 23 вересня 2015 року працював на посаді оператора лінійпротравленнянасіння у відповідача.
31 серпня 2015 року ОСОБА_4 на ім'я директора ТОВ «Дніпро-Білогір'я» було подано заяву про наданнявідпустки без збереженнязаробітної плати з 01 вересня 2015 року по 22 вересня 2015 року, на підставіякої 31 серпня
2015 року відповідачембуловинесено наказ № 75/15/1-ОК про наданнятакоївідпустки.
23 вересня 2015 року ОСОБА_4 булозвільнено з займайної посади за власнимбажанням на підставістатті 38 КЗпПУкраїни.Підставою для винесення наказу стала заяваОСОБА_4 від 23 вересня 2015 року.
При звільненнівідповідачвиплативпозивачузаробітну плату за серпень 2015 року у розмірі 7 128,66 грн та компенсаціюза невикористанувідпустку у розмірі 3716,62 грн, щопідтверджуєтьсявидатковимикасовими
ордерами №99, № 100 від 25 вересня 2015 року, в якихвідповідачрозписався про отриманнязазначенихгрошовихкоштів.
Згідно з висновкомсудовоїпочеркознавчоїекспертизи, складеним
18 листопада 2016 року Херсонськимнауково-досліднимекспертно-криміналістичним центром у рамках кримінальногопровадження
№ 12016230220000488, рукописні записи у графах «Одержав» у видатковихкасових ордерах від 25 вересня 2015 року № 99, № 100 виконані
ОСОБА_4
Положеннями частини першої статті 83 КЗпП України передбачено обов'язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Статтею 116 КЗпП Українипередбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явленнязвільненимпрацівникомвимоги про розрахунок.Про нарахованісуми, належніпрацівникові при звільненні, власникабоуповноважений ним орган повинен письмовоповідомитипрацівника перед виплатоюзазначенихсум.У разі спору про розмірсум, належнихпрацівникові при звільненні, власникабоуповноважений ним орган в усякомувипадку повинен в зазначений у ційстатті строк виплатити не оспорювану ним суму.
У частині третій статті 10 та частині першій статті 60 ЦПК України2004 року визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 57 ЦПК України2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
В обґрунтуваннясвоїхпозовнихвимогОСОБА_4вказував на те, щозаробітну плату за серпень-вересень 2015 року та компенсацію за невикористану відпустку він не отримував, а заяву про надання відпусткибез збереження заробітної плати написав під впливом директора товариства, однак у порушеннявказанихвимогпроцесуального закону позивач не надав суду належних і допустимихдоказів на підтвердженняцихобставин, на яківін посилався як на підставусвоїхвимог.
Колегіясуддівзазначає, щовідповідно до положень трудового і процесуальногозаконодавствасамероботодавецьмає довести виплату належних працівникові сум у строки, передбачені КЗпП України.
ТОВ «Дніпро-Білогір'я» доведено, щопри звільненні з позивачем проведено повний розрахунок та виплачено всі суми, які належать позивачу, а відпустка без збереження заробітної плати з 01 вересня 2015 року по 22 вересня
2015 року була надана на підставі заяви позивача, написаної ним власноручно (а. с. 19). Разом ізтим той факт, щоналежні при звільненні грошові кошти позивач не отримував, а заява про надання відпустки без збереження заробітної плати написана за вказівкою директора товариства, повинен був довести саме позивач, чогопід час розглядусправивін не зробив (статті10, 60 ЦПК України 2004 року). Заява позивача про звільнення за власним бажанням містить посилання, що з позивачем проведено повний розрахунок з заробітної плати, претензій до підприємства він не має (а. с. 20).
Колегіясуддіввраховуєтакож той факт, щопозивач, заперечуючифакт отримання заробітної плати за серпень 2015 року та компенсації за невикористану відпустку, не скористався правом на поданняклопотання про призначеннясудовоїпочеркознавчоїекспертизипід час розглядусправи, яка переглядається.Висновки судової почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, позивачем не спростовані.
Матеріалисправисвідчать про те, щовідповідач у вересні 2015року провівналежнийрозрахунок з позивачем, а доказівпротилежногоостаннійу порядку статті60 ЦПК України 2004 року не надав.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскарженісудові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першоїсудової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.
Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 06 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 26 квітня
2017 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. В. Білоконь
С. Ф. Хопта