Постанова
Іменем України
09 січня 2019 року
м. Київ
справа № 344/704/16-ц
провадження № 61-3306св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Банк національний кредит»,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Беркій О. Ю., Пнівчук О. В., Соколовського В. М.,
У січні 2016 року ПАТ «Банк національний кредит» звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 березня 2015 року між ПАТ «Банк національний кредит» та відповідачем було укладено договір банківського вкладу «Стандартний» № 105525-ДР-002, відповідно до умов якого банк отримав вклад в сумі 1 050 000 грн. строком до 10 червня 2015 року та зі сплатою відсотків в розмірі 24,0 % річних.
Умовами договору банківського вкладу було передбачено, що у випадку розірвання депозитного договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0 % річних.
12 травня 2015 року відповідач звернувся до банку із заявою про дострокове розірвання депозитного договору, 14 травня 2015 року між банком та відповідачем укладено договір про внесення змін до депозитного договору № 3, згідно з умовами якого банк прийняв на себе зобов'язання сплатити відповідачу суму нарахованих процентів без застосування перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою.
Уповноваженою особою ФГВФО було проведено перевірку договору про внесення змін № 3 до депозитного договору, укладеного між відповідачем та позивачем та було виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених пунктом 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У зв'язку із незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою відповідач отримав від банку необґрунтовану виплату грошових коштів у розмірі 28 584,25 грн., банк просив зобов'язати відповідача повернути ПАТ «Банк національний кредит» грошові кошти в розмірі 28 584,25 отримані за договором про внесення змін № 3 від 14 травня 2015 року до договору банківського вкладу «Стандартний» № 105525-ДР-002 від 10 березня 2015 року.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено обставин нікчемності правочину.
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк національний кредит» задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 травня 2016 року скасоване та ухвалено нове рішення. Позов ПАТ «Банк національний кредит» задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ПАТ «Банк національний кредит» грошові кошти в розмірі 28 584,25 грн. отриманих за договором про внесення змін № 3 від 14 травня 2015 року до договору № 105525-ДР-002 банківського вкладу «Стандартний» строком на 3 (три) місяці (92 дні) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 10 березня 2015 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що укладення договору про внесення змін № 3 до договору № 105525-ДР-002 від 10 березня 2015 року банківського вкладу «Стандартний» є відмовою банку від власних майнових вимог, оскільки внаслідок незастосування банком перерахунку нарахованих відсотків із 24% нарахованих до 2% передбачених договором банківського вкладу до внесення до нього змін стало те, що відповідачу було виплачено 28 584,25 грн, а тому згідно пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» договір від 14 травня 2015 року про внесення змін №3 до договору банківського вкладу №105525-ДР-02 від 10 березня 2015 року є нікчемним.
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.При цьому посилався на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права. Вказує, що позивач у судове засідання в апеляційному суді не з'явився. Вважає, що суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку додатковій угоді до договору банківського вкладу. Вказує, він не був повідомлений про судове засідання в апеляційному суді 12 жовтня 2016 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
У січні 2017 року ПАТ «Банк національний кредит» через представника Шлапак І. С. надало заперечення на касаційну скаргу, в яких просить оскаржене рішення залишити без змін. Заперечення мотивовані безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки внаслідок укладення додаткової угоди до договору банківського вкладу, банк відмовився від власних майнових прав.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Апеляційний суд встановив, що 10 березня 2015 року між ПАТ «Банк національний кредит» в особі Івано-Франківського відділення та ОСОБА_2 було укладено договір банківського вкладу «Стандартний» № 105525-ДР-002 строком на 3 (три) місяці (92 дні) в національній валюті (без капіталізації процентів), відповідно до умов якого банк отримав вклад в сумі 1 050 000 грн на строк до 10 червня 2015 року та зобов'язувався сплачувати проценти за його користування.
Згідно пункту 2.3 договору банківського вкладу, банк зобов'язувався сплачувати вкладнику проценти за користування депозитом у розмірі 24% річних.
У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0 % проценти річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку (пункт 3.7 договору).
12 травня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Івано-Франківського відділення ПАТ «Банк національний кредит» із клопотанням про дострокове розірвання депозитного договору.
14 травня 2015 року між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін № 3 до договору № 105525-ДР-002 банківського вкладу «Стандартний», за умовами якого сторони внесли зміни до пункту 3.7 депозитного договору та погодили, що у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються без перерахування за весь період дії договору.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 05 червня 2015 року № 358 «Про віднесення ПАТ «Банк національний кредит» до категорії неплатоспроможних» розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк національний кредит» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 08 червня 2015 року по 07 вересня 2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк національний кредит» Онищука Д. В.
03 липня 2015 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк національний кредит» призначено Паламарчука В. В.
Постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2015 року № 563 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Банк національний кредит» з 31 серпня 2015 року.
На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 серпня 2015 року № 159 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб.
Тлумачення частини другої статті 215 ЦК України свідчить, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
Згідно частини другої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Тлумачення частини другої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» свідчить, що як нікчемні можуть бути кваліфіковані правочини вчинені банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.
У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-881цс17 зроблено висновок, що «пунктом 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог. Внесення змін до договору банківського вкладу, згідно з якими банк відмовляється від застосування зниженої процентної ставки при достроковій виплаті вкладу на вимогу вкладника, є відмовою банку від власних майнових вимог. Правочин щодо незастосування банком перерахунку нарахованих процентів за зниженою процентною ставкою спричиняє необґрунтовану виплату грошових коштів, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить ознаки нікчемного правочину та вимагає застосування наслідків, передбачених статтею 216 ЦК України».
Апеляційний суд встановив, що 28 вересня 2015 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ «Банк національний кредит» було направлено відповідачу повідомлення з пропозицією повернути вказані отримані грошові кошти. Згідно розрахунку процентів по договору банківського вкладу, з врахуванням частково повернутих коштів, поверненню підлягають кошти в розмірі 28 584,25 грн.
Апеляційний суд встановив, що укладення договору про внесення змін № 3 до договору № 105525-ДР-002 від 10 березня 2015 року банківського вкладу «Стандартний» є відмовою банку від власних майнових вимог, оскільки внаслідок незастосування банком перерахунку нарахованих відсотків із 24% нарахованих до 2% передбачених договором банківського вкладу до внесення до нього змін стало те, що відповідачу було виплачено 28 584,25 грн, а тому згідно пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» договір від 14 травня 2015 року про внесення змін №3 до договору банківського вкладу №105525-ДР-02 від 10 березня 2015 року є нікчемним.
За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок про задоволення позову.
Посилання у касаційній скарзі, що апеляційний суд не повідомив про судове засідання в апеляційному суді 12 жовтня 2016 року, необґрунтоване та спростовується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а. с. 239, 240), згідно яких 03 жовтня 2016 року ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 отримали судові повістки.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Оскільки оскаржене рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. І. Крат
В. П. Курило