Постанова
Іменем України
10 січня 2019 року
м. Київ
справа № 200/13392/13-ц
провадження № 61-41615св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2014 року у складі судді Кудрявцевої Т. О. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2018 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,
У вересні 2013 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.
Позовна заява мотивована тим, що 03 травня 2010 року відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої автомобіль Mitsubishi, який належить ОСОБА_2, зазнав механічних пошкоджень. Винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована. Розмір завданих збитків за пошкоджений транспортний засіб відповідно до висновку експерта складає 37 577,24 грн. Відповідач добровільно не сплатив відшкодування за завдану матеріальну шкоду, тому позивач здійснив виплату відшкодування на користь ОСОБА_2 у розмірі 25 500 грн (в межах обов'язкового ліміту МТСБУ). Крім того, позивачем понесені витрати на аварійного комісара у розмірі 910 грн.
На підставі викладеного МТСБУ просило стягнути 26 410 грн у відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.
Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ДТП, яка є страховим випадком, сталася 03 травня 2010 року, тому перебіг трирічного строку позовної давності починається на наступний день після цієї ДТП і закінчується 03 травня 2013 року, а МТСБУ звернулось до суду з позовом лише 25 вересня 2013 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що в даному випадку грошові кошти, пов'язані з виплатою страхового відшкодування, підлягають стягненню на підставі відносин суброгації, а не регресу, як було заявлено позивачем, а тому перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту виникнення страхового випадку.
У касаційній скарзі МТСБУ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій не визначились з характером правовідносин сторін у справі; помилково вважали, що кошти, які були виплачені як страхове відшкодування особі, потерпілій у ДТП, мають бути відшкодовані у порядку суброгації, відповідно до якої право на звернення у МТСБУ виникло з моменту настання страхового випадку. Також суди залишили поза увагою те, що пунктом 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо передбачено право МТСБУ на звернення до суду саме з регресним позовом.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що 03 травня 2010 року відбулася ДТП, внаслідок якої автомобіль Mitsubishi, який належить ОСОБА_2, зазнав механічних пошкоджень.
Постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 14 липня 2010 року винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_1
На момент ДТП ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до висновку експертного дослідження судового експерта від 27 травня 2010 року розмір завданих збитків в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу склав 37 577,24 грн.
01 вересня 2010 року ОСОБА_2 подав до МТСБУ відповідну заяву на отримання страхового відшкодування за матеріальну шкоду, завдану відповідачем.
Суди встановили, що 04 жовтня 2010 року МТСБУ на підставі наказу про страхове відшкодування від 04 жовтня 2010 року платіжним дорученням перерахувало на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 25 500 грн, крім того, позивачем понесені витрати на аварійного комісара у розмірі 910 грн., а всього - 26 410 грн.
Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з пунктом 38.2.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Отже, законом прямо встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу.
До страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК України.
При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, то з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.
Застосувавши до спірних правовідносин суброгацію як порядок відшкодування шкоди, суди наведеного вище не врахували та не звернули уваги, що позивач обґрунтовував позов саме пунктом 38.2.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Крім того, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що право на звернення до суду з таким позовом виникає у МТСБУ саме з моменту ДТП.
При суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту ДТП, а при регресі - з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування, з огляду на таке.
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.
При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).
Отже, первісне (основне) деліктне зобов'язання та зобов'язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.
Викладене узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 у справі № 6-2806цс16.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Оскільки страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі виплачено МТСБУ 04 жовтня 2010 року, перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати. Враховуючи, що до суду з цим позовом МТСБУ звернулося 15 вересня 2013 року, цей строк позивачем не пропущено.
Встановивши що, внаслідок компенсації МТСБУ шкоди потерпілій стороні у ДТП - ОСОБА_2 (власнику транспортного засобу Mitsubishi), позивач набув право вимоги саме у порядку регресу, а також відсутність інших підстав для відмови у позові, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними.
Встановлені судами обставини, а також наявні в матеріалах справи докази дають підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Статтею 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права, це порушення призвело до ухвалення незаконних судових рішень, тому рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.
Рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2014 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 26 410 (двадцять шість тисяч чотириста десять) грн у якості відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. О. Лесько
В. В. Пророк
В. М. Сімоненко
І. М. Фаловська