16 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/2637/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Шевчук С.М.,
з участю секретаря судових засідань Коваль Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Лозовський О.А.,
час ухвалення рішення 12 год. 49 хв.,
місце ухвалення рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення 14 вересня 2018 року,
2 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
визнати протиправними дій Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - ОУ ПФУ) щодо відмови у виплаті суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 1 грудня 2006 року по 20 лютого 2017 року включно однією сумою у розмірі 131105,70 грн. у строк, не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія;
визнати протиправними дій ОУ ПФУ щодо відмови у виплаті суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 1 грудня 2006 року по 20 лютого 2017 року включно із нарахуванням компенсації втрати частини доходів не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія;
визнати протиправними дій ОУ ПФУ щодо відмови у наданні відомостей про час і розмір сплати суми пенсії та підтверджуючих документів про середньомісячний розмір перерахунку суми пенсії з 1 грудня 2006 року по 20 лютого 2017 року;
зобов'язання відповідача здійснити виплату йому недоплаченої частини основного розміру пенсії з 1 грудня 2006 року по 20 лютого 2017 року включно з нарахуванням компенсації втрати частини доходів не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у справі № 0340/1233/18 позов було задоволено частково. Визнано протиправними дії ОУ ПФУ щодо відмови у виплаті позивачу суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 1 грудня 2006 року по 20 лютого 2017 року включно. Визнано протиправними дії ОУ ПФУ щодо відмови у виплаті позивачу суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 1 грудня 2006 року по 20 лютого 2017 року включно із нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Зобов'язано відповідача здійснити виплату ОСОБА_2 недоплаченої частини основного розміру пенсії з 1 грудня 2006 року по 20 лютого 2017 року включно з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що матеріальна допомога на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань не була включена до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, на підставі якої позивачу було призначено пенсію.
Оскільки позивач звернувся 13 червня 2018 році до відповідача не за перерахунком пенсії, а за відновленням свої прав, порушених при призначенні пенсії, під час якого при обчисленні розміру заробітної плати для призначення пенсії були враховані не всі її складові, то з урахуванням приписів статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд вважав, що позивач дотримався вимог статті 122 КАС України при зверненні до суду з даним адміністративним позовом.
У апеляційній скарзі ОУ ПФУ просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом помилково було застосовано норми матеріального права, оскільки у даному випадку пенсія позивачу не була нарахована. Тому позовні вимоги мають розглядатися у межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Додатково звертає увагу апеляційного суду на те, що нарахування та виплата компенсації частини втрати доходів здійснюється у зв'язку з несвоєчасною виплатою нарахованих сум, тобто тих сум, які були нараховані, але не були своєчасно виплачені.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 перебуває на обліку в ОУ ПФУ з 23 грудня 2006 року, як одержувач пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
У період з 1 грудня 2004 року по 30 листопада 2006 року позивачу було виплачено матеріальну допомогу в сумі 28424 грн. 13 коп., яка була включена до складових заробітної плати останнього і з цієї суми були сплачені відповідні страхові внески.
Вказані обставини було встановлено рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2017 року у адміністративній справі № 161/4658/17 за позовом ОСОБА_2 до Луцького ОУ ПФУ про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, яке набрало законної сили 23 червня 2017 року.
13 червня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою з вимогами: повідомити про прийняте рішення (накази, розпорядження або інші) щодо добровільного нарахування та виплату ОСОБА_2 суми пенсії (часток за 123 місяці), не отримані ним своєчасно з вини органу, що призначив та виплачує пенсію (за період з 1 грудня 2006 року по 20 лютого 2017 року включно) на загальну суму 131105,70 грн. без проведення індексації недоплаченої частини основного розміру пенсії та з урахуванням компенсації втрати частини доходів; вчинити дії - найбільш ефективним способом відновити порушене право на належне пенсійне забезпечення ОСОБА_2 шляхом здійснення виплати йому суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 1 грудня 2006 року по 20 лютого 2017 року включно однією сумою у розмірі 131105,70 грн. у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія (до 26 червня 2018 року) та надати відомості про час і розмір сплати суми пенсії, неотриманої своєчасно з вини відповідача; надати завірені копії підтверджуючих документів про середньомісячний розмір перерахунку суми пенсії з 1 грудня 2006 року по 20 лютого 2017 року.
Листом від 19 червня 2018 року (вих. № 284/Н-01) ОУ ПФУ відмовило позивачу в перерахунку пенсії, мотивуючи тим, що заробітна плата державного службовця складається з посадового окладу, доплати за ранг, надбавки за вислугу років на державній службі, середнього розміру надбавки за особливий характер роботи та інтенсивність згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 1295 від 24 жовтня 1996 року, середнього розміру премії, визначеного за останніх 24 місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії. Матеріальна допомога (як на оздоровлення, так і на вирішення соціально-побутових питань) не відносяться до інших надбавок, а тому врахувати їх в суму заробітної плати для обчислення пенсії, законних підстав немає.
Водночас, відповідач зазначив, що на виконання постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2017 року у адміністративній справі № 161/4658/17 здійснено перерахунок ОСОБА_2 пенсії, як колишньому державному службовцю - по інвалідності ІІ групи, з врахуванням положень Закону України «Про державну службу», що діяла на час призначення пенсії, з врахуванням суму виплаченої Волинською обласною радою матеріальної допомоги в сумі 28424,13 грн. у період з 1 грудня 2006 року по 20 лютого 2017 року включно та розпочато виплату недоотриманої суми пенсії з 21 лютого 2017 року із врахуванням раніше виплачених сум. Таким чином, пенсія призначена і виплачується відповідно до норм чинного законодавства. Крім того, надано витребувані документи.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (чинного на день призначення пенсії позивачу) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії.
Державним службовцям, які у період перебування на державній службі визнані інвалідами I та II груп, незалежно від причини інвалідності пенсія по інвалідності призначається в розмірах, передбачених частинами другою і п'ятою цієї статті, після припинення ними державної служби за наявності стажу державної служби не менше 10 років та страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На виконання вказаних норм пенсійним органом призначено ОСОБА_2 пенсію в розмірі 80 % від заробітку та здійснено перерахунок пенсії, розмір якої на даний час становить 80% від заробітку.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2017 року у справі № 161/4658/17 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 Визнано дії Луцького ПФУ щодо відмови провести перерахунок пенсії з урахування виплаченої матеріальної допомоги в сумі 28424,13 грн. у період з 1 грудня 2004 по 30 листопада 2006 року неправомірними та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок (вчинити дію) та виплату ОСОБА_2 пенсії, як колишньому державному службовцю - по інвалідності ІІ групи, з урахуванням положень Закону України «Про державну службу», що діяла на час призначення пенсії, з врахуванням суму виплаченої Волинською обласною радою матеріальної допомоги в сумі 28424,13 грн. у період з 1 грудня 2004 по 30 листопада 2006 року включно та здійснювати виплату недоотриманої суми пенсії з 21 лютого 2017 року із врахуванням раніше виплачених сум.
2 липня 2018 року позивач звернувся з даним позовом про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити певні дії ОУ ПФУ за період з 1 грудня 2006 року по 20 лютого 2017 року. При цьому він посилається на статтю 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до якої суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції теж керувався зазначеними правовими нормами, що на думку апеляційного суду є помилковим, виходячи з такого.
Статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано порядок виплати пенсії за минулий час.
Так, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таке ж правило закріплене у статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії.
Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, наведені правові норми свідчать про те, що вони регулюють порядок виплати за минулий час уже нарахованих сум пенсій, однак не виплачених з вини пенсійного органу.
У даній справі матеріальна допомога за період з 1 грудня 2004 по 30 листопада 2006 року була включена до основного розміру пенсії лише з 21 лютого 2017 року на виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2017 року у справі № 161/4658/17. До того часу така виплата пенсійним органом при нарахуванні пенсії позивача не враховувалась і оспорювалась відповідачем.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що врахування судом першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору положень статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є помилковим, оскільки строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих сум пенсій, а у даній справі суми пенсії позивачу не були нараховані пенсійним органом, що і було предметом попереднього судового спору між сторонами у справі № 161/4658/17.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2017 року у справі № 161/4658/17, яке набрало законної сили 23 червня 2017 року, було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОУ ПФУ про проведення перерахунку його пенсії з врахування виплаченої матеріальної допомоги в сумі 28424,13 грн. у період з 1 грудня 2004 року по 30 листопада 2006 року.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, позивачу безумовно стало відомо про порушення своїх прав принаймні з часу набрання законної сили вказаним судовим рішенням у справі № 161/4658/17.
Разом із тим, із даним позовом ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду лише 2 липня 2018 року, тобто із значним пропуском встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку без наведення будь-яких поважних причин вказаній обставині.
Частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, при задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, таким обставинам. Тому рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову слід скасувати та позов ОСОБА_2 у цій частині залишити без розгляду.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 із повторною відмовою у їх задоволенні, як зазначено у апеляційних вимогах ОУ ПФУ, суд апеляційної інстанції не вбачає, а отже у цій частині апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області задовольнити частково.
Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у справі № 0340/1233/18 у частині задоволення позову ОСОБА_2 та залишити такі позовні вимоги без розгляду.
У решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
С. М. Шевчук
Постанова у повному обсязі складена 17 січня 2019 року.