Іменем України
16 січня 2019 року
м. Київ
справа №694/1000/16-а
провадження №К/9901/33804/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М.,
суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 03.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016
у справі №694/1000/16
за позовом ОСОБА_2
до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_2 звернулась до Звенигородського районного суду Черкаської області з позовом до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання неправомірними дій при постановленні рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком в 52 роки відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання призначити та нарахувати пенсію на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку в 52 роки за віком починаючи з 08 червня 2015 року.
2. Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 03.10.2016 у задоволенні позову відмовлено.
3. Позивачем на зазначене рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу.
4. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 постанову суду першої інстанції скасовано та закрито провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України (у редакції до 15.12.2017).
5. У касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.
II. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
6. Заявник касаційної скарги зазначає, що:
а) суд першої інстанції безпідставно відмовив їй у задоволенні позову без дослідження всіх матеріалів справи та доказів, поданих сторонами;
б) суд апеляційної інстанції за відсутності будь-яких підстав, передбачених процесуальним законом, закрив провадження у справі.
7. Відповідач проти задоволення касаційної скарги заперечив та зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм процесуального чи матеріального права.
III. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
8. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
9. Суд апеляційної інстанції зазначив, що зі змісту позову та доданих до нього матеріалів слідує, що обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, правові підстави позову та учасники розгляду справи тотожні спору, що розглядався судом у справі № 694/1177/15-а.
10. Таким чином, є така, що набрала законної сили постанова Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2015 року у справі №694/1177/15-а з того самого спору і між тими самими сторонами.
11. В позовній заяві ОСОБА_2 посилається на те, що вона отримала нові докази, які підтверджують факт її проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років, а саме докази того, що вона з 20 серпня 1988 року по 10 січня 2001 року фактично проживала в АДРЕСА_1.
12. Суд апеляційної інстанції зазначив, що вказані докази не змінюють підстави позову, а лише за певних обставин можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
13. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України (у редакції до 15.12.2017) суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
14. Таким чином, оскільки предмет та підстави даного позову ідентичні вимогам позивача, які заявлялись ним до відповідача раніше, пред'явивши даний позов, позивач фактично прагне повторного розгляду й вирішення його судом, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
16. Як вже зазначено вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку є така, що набрала законної сили постанова з того самого спору і між тими самими сторонами, а саме: рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2015 року у справі №694/1177/15-а.
17. Аналіз зазначеного рішення свідчить, що 08.06.2015 позивач зверталась до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
18. Отримавши відмову, ОСОБА_2 звернулась до суду.
19. За наслідком розгляду зазначеного позову постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2015 року у справі №694/1177/15-а у задоволенні позову відмовлено.
20. У той же час, як свідчать матеріали даної справи, 10.05.2016 позивач повторно звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», додавши при цьому ряд нових документів.
21. За наслідком розгляду зазначеної заяви, відповідач листом від 21.06.2016 повідомив ОСОБА_2 про відсутність підстав для призначення пенсії.
22. Аналіз позовної заяви ОСОБА_2 та її позовних вимог свідчить, що саме незгода з рішенням відповідача, викладеним в листі від 21.06.2016, стала підставою для звернення до суду з даним позовом.
23. Колегія суддів звертає увагу, що певна тотожність позовних вимог даного позову зі справою №694/1177/15-а не свідчить про те, що спір між сторонами у зазначених справах є аналогічним, оскільки позивачем фактично оскаржуються різні рішення Пенсійного органу.
24. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України (у редакції до 15.12.2017).
25. Відповідно до ст. 353 КАС України (у редакції до 15.12.2017) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
26. Поряд з цим, Верховний Суд звертає увагу позивача, що в межах даної касаційної скарги колегією суддів переглядається лише факт дотримання/не дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Враховуючи той факт, що рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції по суті не переглянуте, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості за результатом розгляду даної скарги скасувати рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та прийняти нове рішення.
27. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
28. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 157 КАС України (у редакції до 15.12.2017), ст. 353 КАС України, Суд -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 у справі №694/1000/16 - скасувати.
3. Справу 694/1000/16 за позовом ОСОБА_2 до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя Т.О. Анцупова
Суддя О.П. Стародуб