11.01.2019
Справа № 497/1070/18
Провадження № 1-кс/497/14/19
11.01.2019 року Болградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5 ,
власника майна - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160270000165 від 21.03.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.366, ч.5 ст.191, ч.2 ст.296 КК України про арешт майна,-
10.01.2019 року прокурор Ізмаїльської місцевої прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт нерухомого та рухомого майна в зв'язку з досудовим розслідуванням по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018160270000165 від 21.03.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.366, ч.5 ст. 191, ч.2 ст.296 КК України.
З поданого клопотання вбачається, що ОСОБА_4 27.12.2018 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.366, ч.5 ст.191, ч.2 ст.296 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до постанови Болградської міської виборчої комісії Болградського району Одеської області № 53 від 09.11.2015 року ОСОБА_4 зареєстровано Болградським міським головою.
Відповідно до рішення тендерного комітету Болградської міської ради Одеської області № 58 від 12.07.2017 року проведено процедури відкритих торгів на закупівлю товару - автогідропідйомника АП-18 на базі шасі автомобіля ГАЗ-3307, переможцем яких стало ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ».
На виконання зазначеного рішення тендерного комітету 18.08.2017 року між Болградським міським головою ОСОБА_4 та ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ» в особі директора ОСОБА_8 укладено договір поставки № 203.
Згідно умов вказаного договору ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ» зобов'язується поставити Болградській міській раді автогідропідйомник АП-18 на базі шасі автомобіля ГАЗ 3307, при цьому стан обладнання автогідропідйомника АП-18 визначено як новий та технічно справний. З урахуванням даної обставини його вартість визначена в розмірі 504 000 грн.
У той же день Болградський міський голова ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з директором ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ» ОСОБА_9 , здійснив ряд незаконних дій, спрямованих на розтрату бюджетних коштів Болградської міської громади, шляхом зловживання своїм службовим становищем.
Так, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на розтрату бюджетних коштів, ОСОБА_4 , будучи достеменно обізнаним про відсутність у м. Болграді вказаного автогідропідйомнику АП-18 на базі шасі автомобіля ГАЗ 3307, 18.08.2017 року у невстановлений слідством час у м. Болграді Одеської області підписав та завірив печаткою Болградської міської ради Одеської області завідомо неправдивий офіційний документ - товарну накладну 2017081401 БМР на автогідропідйомник АП-18 на базі автомобіля ГАЗ-3307 з кабіною «ДУЕТ» на суму 504 000 грн., згідно якої ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ» відпустив, а Болградська міська рада отримала автогідропідйомник АП-18 на базі автомобіля ГАЗ-3307 з кабіною «ДУЕТ». Вказаний документ не відповідав дійсності, оскільки станом на 18.08.2017 року транспортний засіб з даними характеристиками Болградській міській раді не передавався.
На підставі договору № 203 від 18.08.2017, товарної накладної № 2017081401-БМР від 18.08.2017 та меморіального ордеру № 6 за серпень 2017 року Болградською міською радою платіжним дорученням № 956 від 18.08.2017 року на рахунок ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ» ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Харків 23.08.2017 року перераховано грошові кошти в розмірі 504000 грн. за автогідропідйомник АП-18.
У подальшому, з метою уникнення відповідальності Болградський міський голова ОСОБА_4 07.07.2018 року уклав трьохсторонній договір купівлі-продажу транспортного засобу ГАЗ-3307 реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 з ОСОБА_10 , який виступав в якості продавця вказаного транспортного засобу та з директором ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ» ОСОБА_8 , який виступив в якості платника.
У цей же день, згідно акту прийому-передачі від 07.07.2018 року ОСОБА_10 передав на виконання умов договору від 07.07.2018 року Болградській міській раді в особі Болградського міського голови ОСОБА_4 вищезазначений транспортний засіб марки ГАЗ-3307.
Своїми умисними діями, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 розтратив бюджетні кошти Болградської міської ради, шляхом зловживання службовим становищем, на загальну суму 504 000 грн., чим спричинив збиток Болградській міській раді на вказану суму.
Таким чином, голова Болградської міської ради Одеської області ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, яке кваліфікується як складання та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів за попередньою змовою групою осіб та ч.5 ст.191 КК України, яке кваліфікується як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене у особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб.
З метою приховування злочину та створення уяви про нібито поставлений 18.08.2017 року Болградській міській раді Одеської області транспортний засіб, Болградський міський голова ОСОБА_4 у невстановлений слідством час та місці підписав та завірив підписом і печаткою Болградської міської ради з одного боку, а ОСОБА_8 , як директор ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ», завірив підписом та печаткою підприємства з другого боку, наступні завідомо неправдиві офіційні документи: акт приймання-передачі Товару до Договору поставки № 1 від 18.08.2017 року, складений у м. Болград та Договір № 1 від 18.08.2017 року про відповідальне зберігання, складений у м. Харків.
Згідно вказаних документів Болградський міський голова ОСОБА_4 18.08.2017 року отримав від ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ» транспортний засіб ГАЗ-3307 реєстраційний номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_4 , шасі № НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 та цього ж дня передав його на відповідальне зберігання ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ», що не відповідало дійсності, оскільки станом на 18.08.2017 року автомобіль ГАЗ-3307 з такими технічно-ідентифікаційними характеристиками перебував у власності ОСОБА_11 , який не являвся стороною вищевказаних договірних відносин, та мав державний реєстраційний номер НОМЕР_5 .
Таким чином, голова Болградської міської ради Одеської області ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, яке кваліфікується як складання та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, 23.05.2018 року на виконання рішення міської ради № 339 від 29.11.2016 «Про затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 та архітектурних типів тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» для демонтажу споруд на АДРЕСА_1 прибула належна ФОП ОСОБА_12 будівельна техніка, яку залучено за усною вказівкою міського голови ОСОБА_4 .
Не погоджуючись з цим рішенням Болградської міської ради, ОСОБА_13 з метою перешкоджання техніці у проведенні демонтажу належних йому споруд приблизно о 20:20 год. ліг на загальнодоступну частину вулиці Болгарських ополченців, на шляху руху автомобіля MAN (кран-маніпулятор) реєстраційний номер НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_12 , висловлюючи таким чином протест проти дій міського головиОСОБА_4 та невстановлених осіб, які також перебували за вказаною адресою.
Приблизно о 20:30 год. 23.05.2018 ОСОБА_4 , знаходячись біля міського ринку на вул. Болгарських ополченців у місті Болграді Одеської області, діючи умисно, групою осіб разом із невстановленими особами, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальноприйнятими правилами поведінки, бажаючи виявити свою грубу фізичну силу та протиставити її існуючим у суспільстві нормам моралі і моральності, чим довести свою значимість, діючи з особливою зухвалістю, умисно з хуліганських спонукань безпричинно нанесли ОСОБА_13 , який лежав на землі та не міг захищатися і здійснювати опір, декілька (не менш п'яти) ударів ногами та руками в область тулубу, спини та голови.
Як наслідок, ОСОБА_13 відповідно до висновку експерта заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми в вигляді струсу головного мозку, «множинних забоїв тканин голови», забою правої нирки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а такожтілесні ушкодження у вигляді саден на спині, садна в ділянці правої ключиці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, яке кваліфікується як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
В клопотанні прокурор зазначає, що метою накладення арешту на майно підозрюваного, є забезпечення виконання у подальшому передбаченого Кримінальним кодексом України покарання, так як ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч.5 ст.191 КК України, санкція якої передбачає покарання з обов'язковою конфіскацією майна.
На підставі вищезазначеного прокурор просить накласти арешт на наступне майно, що належить підозрюваному ОСОБА_4 :
- Nissan Vanette, д/н НОМЕР_7 , 1996 року випуску, дата реєстрації 05.08.2006;
- Причіп до легкового автомобіля БЗПЗ, д/н НОМЕР_8 , 2002 року випуску, дата реєстрації 11.07.2002;
- MAN 8150 FOCL, д/н НОМЕР_9 , 2005 року випуску, дата реєстрації 21.05.2010; - Швейна фабрика; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 10.07.2006; форма власності: приватна; частка власності: 1/1; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, 2527, 07.07.2006;
- нежитлова будівля; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 03.03.2007; форма власності: приватна; частка власності: 54/1000; підстава виникнення права власності: договір дарування, 507, 04.03.2005, Болградський районний приватний нотаріус ОСОБА_14 ; договір дарування, 2809, 16.05.2003, Болградський районний приватний нотаріус ОСОБА_15 ; договір дарування, 2813, 16.05.2003, Болградський районний приватний нотаріус ОСОБА_15 ; договір дарування, 3352, 27.12.2004, Болградський районний приватний нотаріус ОСОБА_14 ; договір дарування, 3356, 27.12.2004, Болградський районний приватний нотаріус ОСОБА_14 ;
- нежитлова будівля; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; дата прийняття рішення про державну реєстрацію 26.10.2009; форма власності: приватна; частка власності: 1/1; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, НОМЕР_10 , 26.10.2009,Болградська міська рада Одеської області; договір міни, р.№ 3083 /ВМК № 943450, 07.10.2009, Болградський районний приватний нотаріус ОСОБА_14 ; договір міни, р.№ 3080 / ВМК № 943449, 07.10.2009, Болградський районний приватний нотаріус ОСОБА_14 ; договір дарування, р.№ 1543 / ВМЕ № 180985, 23.06.2009, Болградський районний приватний нотаріус ОСОБА_14 ; договір дарування, ВМС № 011890/873, 18.03.2009, Болградський районний приватний нотаріус ОСОБА_14 ;
- нежитлова будівля; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 16.11.2009; форма власності: приватна спільна часткова; частка власності: 17/100;
- нежитлова будівля; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 06.07.2006; форма власності: приватна; частка власності: 1/1; підстава виникнення права власності: договір дарування, 489, 23.06.2004, підстава виникнення права власності: Болградський районний приватний нотаріус ОСОБА_14 ; договір дарування, 1453,
28.03.2003, Болградська державна нотаріальна контора;
- будинок; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 06.10.2007; форма власності: приватна; частка власності: 1/1; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, 4554, 26.09.2007, Болградська районна державна нотаріальна контора;
- нежитлова будівля; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 ; дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 09.06.2011; форма власності: приватна; частка власності: 1/1; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, НОМЕР_11 , 09.06.2011, Болградська міська рада
Одеської області.
Окрім цього прокурор просить накласти арешт на майно, яке належить дружині підозрюваного ОСОБА_16 , так як відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом, а саме на:
- Toyota Land Cruiser Prado, д/н НОМЕР_12 , 2013 року випуску, дата реєстрації 26.12.2013;
- нежитлова будівля бар за літ. А, загальна площа (кв.м): 249.2, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; номер запису про право власності: 13744706; дата державної реєстрації: 14.03.2016; форма власності: приватна; розмір частки: 1; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 863, виданий 14.03.2016, видавник: ОСОБА_17 приватний нотаріус Болградського районного нотаріального округу Одеської області.
- нежитлова будівля за літ.А, за№1-3 дворові споруди загальна площа
(кв.м): 756.7, опис:; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; номер запису про право власності: 13743234; дата державної реєстрації: 11.03.2016; форма власності: приватна; розмір частки: 1; підстава виникнення права власності: договір дарування, серія та номер: 840, виданий 11.03.2016, видавник: ОСОБА_17 приватний нотаріус Болградського районного нотаріального округу Одеської області.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини, вважає необхідним накласти арешт на належне ОСОБА_4 та його дружині майно.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні не погодилися з вищезазначеним клопотанням. Посилалися на те, що при пред'явленні підозри слідчим органом не було дотримано вимог ст. 481 КПК України, тому ОСОБА_4 не може вважатися повідомленим про підозру, також перелік майна вказаний в клопотанні не відповідає дійсності. Окрім цього ОСОБА_4 зазначив, що цю справу було сфальсифіковано та вона має замовний політичний характер. На даний час належне йому майно складається з автомобілю «Ниссан», який згорів, авто-причепу, якій він передав в КП «Горводоканал» для використання для потреб міста та домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_3 , де він безпосередньо проживає зі своєю сім'єю. Інше майно перелічене в клопотанні йому не належить. Його дружина є приватним підприємством, тому автомобіль вона купила за власні кошти.
Захисник ОСОБА_5 окрім цього зазначив, що підозра є не обґрунтованою, ці відносини є господарськими та з них не вбачається кримінального правопорушення. Захисник вважає що це політична замова, так як голова міста забезпечена людина, який займається благодійністю у місті, тому не бажаний для деяких осіб. Окрім цього належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна, тому він вважає що майно, придбане або належне ОСОБА_6 не є безумовною підставою для віднесення такого майна в спільну сумісну власність подружжя, тому просить відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, оскільки прокурор не довів необхідність такого арешту.
Власник майна ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що воня являється підприємцем і усе майно, що їй належить вона придбала за власні кошти.
Слідчий суддя перевіривши наданні матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думки усіх учасників даного кримінального провадження дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007р.у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію проте, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Судом встановлено, що Болградським відділенням поліції Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування об'єднаного кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160270000165 від 21.03.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 296, частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України.
Як вбачається з постанови прокурора Одеської області ОСОБА_18 від 27 грудня 2018 про зміну групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні в її склад входять прокурор Одеської області ОСОБА_18 , прокурор Ізмаїльської місцевої прокуратури ОСОБА_7 та інші.
Відповідно до повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 27 грудня 2018 року, яку підписав прокурор Одеської області ОСОБА_18 , а письмове повідомлення про підозру вручив прокурор Ізмаїльської місцевої прокуратури ОСОБА_7 , громадянин ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.366, ч.5 ст.191, ч.2 ст.296 КК України , тобто у вчиненні умисних дій, які виразилися у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів за попередньою змовою групою осіб та як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене у особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб.
А саме, у відповідності до статті 12 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ОСОБА_4 , як Болградський міський голова, є головною посадовою особою територіальної громади міста Болграда.
Так, відповідно до рішення тендерного комітету Болградський міської ради Одеської області № 58 від 12.07.2017 року проведено процедури відкриття торгів на закупівлю товару - автогідропійомника АП-18 на базі шасі автомобіля ГАЗ-3307, переможцем яких стало ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ». На виконання зазначеного рішення тендерного комітету 18.08.2017 року між Болградським міським головою ОСОБА_4 та ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ» в особі його директора ОСОБА_8 укладено договір поставки № 203. Згідно умов вказаного договору ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ» зобов'язується поставити Болградській міській раді автогідропідйомник АП-18 на базі шасі автомобіля ГАЗ 3307. При цьому стан обладнання автогідропідйомника АП-18 визначено як новий та технічно справний. З урахуванням даної обставини його вартість визначена в розмірі 504 000 грн.
У той же день Болградський міський голова ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з директором ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ» ОСОБА_9 , здійснив ряд незаконних дій, спрямованих на розтрату бюджетних коштів Болградської міської громади, шляхом зловживання своїм службовим становищем.
Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на розтрату бюджетних коштів, ОСОБА_4 , будучи достеменно обізнаним про відсутність у м. Болграді вказаного автогідропідйомнику АП-18 на базі шасі автомобіля ГАЗ 3307, 18.08.2017 у невстановлений слідством час у м. Болграді Одеської області підписав та завірив печаткою Болградської міської ради Одеської області завідомо неправдивий офіційний документ - товарну накладну 2017081401 БМР на автогідропідйомник АП-18 на базі автомобіля ГАЗ-3307 з кабіною «ДУЕТ» на суму 504000 грн., згідно якої ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ» відпустив, а Болградська міська рада отримала автогідропідйомник АП-18 на базі автомобіля ГАЗ-3307 з кабіною «ДУЕТ». Вказаний документ не відповідав дійсності, оскільки станом на 18.08.2017 транспортний засіб з даними характеристиками Болградській міській раді не передавався.
На підставі договору № 203 від 18.08.2017, товарної накладної № 2017081401-БМР від 18.08.2017 та меморіального ордеру № 6 за серпень 2017 року Болградською міською радою платіжним дорученням № 956 від 18.08.2017 на рахунок ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ» ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Харків 23.08.2017 перераховано грошові кошти в розмірі 504000 грн. за автогідропідйомник АП-18.
У подальшому, з метою уникнення відповідальності Болградський міський голова ОСОБА_4 07.07.2018 уклав трьохсторонній договір купівлі-продажу транспортного засобу ГАЗ-3307 реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 з ОСОБА_10 , який виступав в якості продавця вказаного транспортного засобу та з директором ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ» ОСОБА_8 , який виступив в якості платника.
У цей же день, згідно акту прийому-передачі від 07.07.2018 ОСОБА_10 передав на виконання умов договору від 07.07.2018 Болградській міській раді в особі Болградського міського голови ОСОБА_4 вищезазначений транспортний засіб марки ГАЗ-3307.
Своїми умисними діями, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 розтратив бюджетні кошти Болградської міської ради, шляхом зловживання службовим становищем, на загальну суму 504000 грн., чим спричинив збиток Болградській міській раді на вказану суму.
З метою приховування злочину та створення уяви про нібито поставлений 18.08.2017 Болградській міській раді Одеської області транспортний засіб, Болградський міський голова ОСОБА_4 у невстановлений слідством час та місці підписав та завірив підписом і печаткою Болградської міської ради з одного боку, а ОСОБА_8 , як директор ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ», завірив підписом та печаткою підприємства з другого боку, наступні завідомо неправдиві офіційні документи: акт приймання-передачі Товару до Договору поставки № 1 від 18.08.2017 складений у м. Болград та Договір № 1 від 18.08.2017 про відповідальне зберігання, складений у м. Харків.
Згідно вказаних документів Болградський міський голова ОСОБА_4 18.08.2017 отримав від ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ» транспортний засіб ГАЗ-3307 реєстраційний номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_4 , шасі № НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 та цього ж дня передав його на відповідальне зберігання ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ», що не відповідало дійсності, оскільки станом на 18.08.2017 автомобіль ГАЗ-3307 з такими технічно-ідентифікаційними характеристиками перебував у власності ОСОБА_11 , який не являвся стороною вищевказаних договірних відносин, та мав державний реєстраційний номер НОМЕР_5 .
Крім того, 23.05.2018 на виконання рішення міської ради № 339 від 29.11.2016 «Про затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 та архітектурних типів тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» для демонтажу споруд на АДРЕСА_1 прибула належна ФОП ОСОБА_12 будівельна техніка, яку залучено за усною вказівкою міського голови ОСОБА_4 .
Не погоджуючись з цим рішенням Болградської міської ради, ОСОБА_13 з метою перешкоджання техніці у проведенні демонтажу належних йому споруд приблизно о 20:20 год. ліг на загальнодоступну частину вулиці Болгарських ополченців, на шляху руху автомобіля MAN (кран-маніпулятор) реєстраційний номер НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_12 , висловлюючи таким чином протест проти дій міського голови ОСОБА_4 та невстановлених осіб, які також перебували за вказаною адресою.
Приблизно о 20:30 годині 23.05.2018 року ОСОБА_4 , знаходячись біля міського ринку на вул. Болгарських ополченців у місті Болграді Одеської області, діючи умисно, групою осіб разом із невстановленими особами, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальноприйнятими правилами поведінки, бажаючи виявити свою грубу фізичну силу та протиставити її існуючим у суспільстві нормам моралі і моральності, чим довести свою значимість, діючи з особливою зухвалістю, умисно з хуліганських спонукань безпричинно нанесли ОСОБА_13 , який лежав на землі та не міг захищатися і здійснювати опір, декілька (не менш п'яти) ударів ногами та руками в область тулубу, спини та голови.
Як наслідок, ОСОБА_13 відповідно до висновку експерта заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми в вигляді струсу головного мозку, «множинних забоїв тканин голови», забою правої нирки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також тілесні ушкодження у вигляді саден на спині, садна в ділянці правої ключиці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Так, відповідно до ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.
Стаття 481 КПК України зазначає що письмове повідомлення про підозру здійснюється: 1) адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові - Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.
Повідомлення має містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Статтею 278 КПК України чітко регламентовано порядок вручення письмового повідомлення про підозру. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до змісту ч.ч. 1, 2 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні регулюється ст.135 КПК України. Зокрема, шляхом: надіслання поштою, електронною поштою; врученням під розписку дорослому члену сім'ї чи іншій особі, яка з нею проживає «для передання»; врученням житлово-експлуатаційної організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
27.12.2018 року письмове повідомлення про підозру було вручено особисто ОСОБА_4 прокурором ОСОБА_7 , хоча повідомлення було складено та підписане прокурором Одеської області ОСОБА_18 , як того вимагає законодавство.
Таким чином слідчий суддя приходить до висновку про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 було здійснено в порядку, передбаченому КПК України, а зміст такого повідомлення відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому слідчий суддя нагадує, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
У разі визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Правомочність володіння розуміють, як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).
Правовомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.
Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).
Усі зазначені вище та проаналізовані положення чинного законодавства кореспондуються з нормами статей 13, 41 Конституції і ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якими закріплені основні принципи здійснення права власності та його обмеження: по-перше, встановлено право безперешкодно і в повному обсязі здійснювати правомочності власника щодо свого майна, по-друге, визначено межі допустимого розумного втручання держави у здійснення правомочностей власника. Причому таке втручання повинно бути законним і має здійснюватися з дотриманням принципу справедливого балансу між публічними і приватними інтересами.
Зазначені принципи сформулювано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.
Так судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить житловий будинок загальною площею 131,6 кв.м., житловою площею 44,5 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується записом в реєстрі прав власності на нерухоме майно №20411970, підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу, 4554, від. 26.09.2007 року, посвідчений державним нотаріусом Болградської районної державної нотаріальної контори.
Також за ОСОБА_4 зареєстровані транспортні засоби: NISSAN VANETTE, д/н НОМЕР_7 , 1996 р.в., дата реєстрації 05.08.2006 року та причіп до легкового автомобіля БЗПЗ, д/н НОМЕР_8 , 2002 р.в., дата реєстрації 11.07.2002 року, що підтверджується листом територіального сервісного центру № 5151 № 31/15-5151/3 від 03.01.2019 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначене майно підлягає арешту, оскільки до нього може бути застосовано додаткове покарання у вигляді конфіскації, у разі визнання ОСОБА_4 винним у скоєнні злочину за ч.5 ст. 191 КК України.
Відмовляючи у клопотанні прокурора щодо накладення арешту на інше майно зазначене у клопотанні, то суд виходить з того, що інше майно, яке зазначив прокурор в клопотанні було відчужено ОСОБА_4 ще у 2016 році, що підтверджено в судовому засіданні наданими ОСОБА_4 договорами відчуження майна, і на праві приватної власності йому не належить. Цей факт також підтверджений копією декларації ОСОБА_4 за 2017 рік, в якій він зазначає себе лише власником майна, лише щодо будинку в якому він проживає, та двох транспортних засобів.
Щодо відмови у задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на майно, що належить дружині підозрюваного ОСОБА_6 , то слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.368 Цивільного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно змісту положень ст. 60 та 63 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям у період шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважних причин самостійного заробітку, та вони мають рівні права на володіння і розпорядження даним майном, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Як вбачається з правової позиції ВСУ у справі № 6-399цс17 сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Тому, у разі відсутності належних доказів, щодо частки у спільному майні подружжя, або визначення відповідним договором щодо його часток, суд вважає, що вимоги заявлені прокурором в клопотання, щодо накладення арешту на майно, належне на праві власності дружині підозрюваного - ОСОБА_6 не підлягають задоволенню, оскільки прокурором не доведено належність цього майна, або його чіткої частки підозрюваному ОСОБА_4 .
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 110, 131, 132, 170-173, 216, 218, 309, 395, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160270000165 від 21.03.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.366, ч.5 ст.191, ч.2 ст.296 КК України про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на нерухоме та рухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_4 , а саме:
-Транспортний засіб Nissan Vanette, д/н НОМЕР_7 , 1996 року випуску, дата реєстрації 05.08.2006.
-Причіп до легкового автомобіля БЗПЗ, д/н НОМЕР_8 , 2002 року випуску, дата реєстрації 11.07.2002 року.
- Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 131,6 кв.м.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 16.01.2019 року о 12.00 годині
Слідчий суддя ОСОБА_1