справа №813/2216/18
10 січня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулкевич І.З.,
секретар судового засідання Іванес Х.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою в якій просить : визнати протиправним рішення департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 21.09.2017 про повернення ОСОБА_1 декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта; зобов'язати департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області зареєструвати декларацію ОСОБА_1 від 06.09.2017 р про готовність до експлуатації об'єкта. Будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта- індивідуальний житловий будинок в с. Давидів Пустомитівського району Львівської області.
В обгрунтування позовних вимог зазначила, що відмова департаменту ДАБІ у Львівській області у прийнятті в експлуатацію житлового будинку не відповідає вимогам закону, не є необхідною в демократичному суспільстві та порушує право мирно володіти своїм майном, гарантоване ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також наголосила, що рішення департаменту ДАБІ у Львівській області про повернення декларації прийнято без дотримання ст. 2 КАС України.
Позивач в судове засідання не з'явилась, подала клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсягу.
Представник відповідача долучив до матеріалів справи відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що оскаржуване рішення прийнято останнім правомірно та у межах наданих йому повноважень, оскільки позивачем подано неповний пакет документів. Для внесення даних до реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів позивача просили упорядкувати: в повній мірі вказати адресу та найменування закінченого будівництвом об'єкта; не вірно внесено інформацію у п.3 «Інформація про повідомлення про початок виконання будівельних робіт», а саме найменування органу, до якого подано повідомлення. Після усунення недоліків документів, замовник може повторно подати до відповідача відповідні документи. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.
Розглянувши надані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено.
02.08.2017 р ОСОБА_1 через ЦНАП Львівської міської ради подала до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта.
Листом від 17.08.2017 р департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області ОСОБА_1 повернуто декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №ЛВ151172302030 від 17.08.2017 р для доопрацювання. Оскільки позивачем не в повній мірі вказано адресу та найменування закінченого будівництвом об'єкта; не вірно внесено інформацію у п.3 «Інформація про повідомлення про початок виконання будівельних робіт», а саме найменування органу, до якого подано повідомлення.
06.09.2017 р позивачем повторно через ЦНАП Львівської області подано до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області доопрацьовану декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
21.09.2017 р за вхідним №1013-6/2239-17 листом департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області повідомив ОСОБА_1 повідомив, що у поданій декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, у п.3 «Інформація про повідомлення про початок виконання будівельних робіт» вказано реєстраційний номер повідомлення №693 від 17.12.2010 р, що суперечить даним для внесення даних про об'єкт будівництва до єдиного реєстру та повернуто для доопрацювання.
Позивач з вказаним рішенням не погодився, звернулася до суду за захистом своїх прав.
Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності визначає Закон України «Про архітектурну діяльність», який спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.
Згідно із статтею 1 Закону України від 20.05.1999 № 687-ХІV «Про архітектурну діяльність» (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 687-ХІV) архітектурна діяльність - це діяльність по створенню об'єктів архітектури, яка включає творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових частин проектів з планування забудови і благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будівництвом, а також здійснення науково-дослідної та викладацької роботи у цій сфері.
Відповідно до статті 10 Закону № 687-ХІV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до частини п'ятої 26 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3038-VI) проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Згідно із частиною першою статті 39 Закону № 3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 року № 750) встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).
Відповідно до пункту 17 Постанови № 461, замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації, зокрема, щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру (пункт 18 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів).
Відповідно до пункту 19 Постанови № 461 у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.
Як встановлено під час розгляду справи позивачу повернуто декларацію у зв'язку з тим, що подана декларація про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта у п.3 «Інформація про повідомлення про початок виконання будівельних робіт» вказано реєстраційний номер повідомлення №693 від 17.12.2010 р, що суперечить даним для внесення даних про об'єкт будівництва до єдиного реєстру.
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011, замовник має право виконувати будівельні роботи після:
1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування;
2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності;
3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Отже, обов'язок повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю виник у замовника з 12.03.2011.
До 12.03.2011 р діяв Закон України «Про планування та забудову територій» який не визначав ведення реєстру дозвільних документів та передбачав, що виконання будівельних робіт можливо тільки після отримання дозволу про початок виконання будівельних робіт (ст.29 Закону).
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем до декларації про готовність об'єкта до експлуатації подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт №693 від 17.12.2010 р, що суперечить вимогам Закону України «Про планування та забудову територій».
24.06.2011 р наказом №92 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Порядку ведення єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів», який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.07.2011 р за №885/19623 та опубліковано у офіційному віснику України-офіційне видання від 05.08.2011 №57.
Таким чином ведення реєстру розпочалось 05.08.2011 р, відповідно у нього відсутні інформація про повідомлення про початок виконання будівельних робіт №693 від 17.12.2010 р, а тому покликання позивача на лист Департаменту ДАБІ у Львівській області №1013-6/3189-15 від 08.07.2015 р є безпідставним.
Крім цього, суд зазначає, що доступ до вищевказаного реєстру є загальнодоступним на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції, відповідно позивач мала змогу самостійно перевірити інформацію про наявність чи відсутність інформації у єдиному реєстрі дозвільних документів про повідомлення №693 від 17.12.2010 р, яке позивач зазначає подала та зареєструвала.
Окрім цього до матеріалів справи позивачем не долучено жодного документу, який позивачем внесено до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а також не надано на вимогу суду про витребування доказів, а саме : копію повідомлення №693 від 17.12.2010 р; державного акту на право приватної власності на землю від 11.01.2001 р НОМЕР_1; технічного паспорта здійсненого за результатами технічної інвентаризації об'єкта; будівельного паспорту забудови земельної ділянки на підставі якого подана декларація.
Із системного аналізу викладеного, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для визнання неправомірним рішення та зобов'язання зареєструвати декларацію про готовність до експлуатації об'єкта , що є підставами для відмови у задоволенні позовних вимог.
Позивачем під час судового розгляду не було доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Натомість відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправність оскаржуваного рішення відповідача, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, суд -
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17 січня 2019 року.
Суддя Гулкевич І.З.