ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" січня 2019 р. справа № 0940/2201/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Грицюка П.П.,
за участю секретаря судового засідання Ткачука І.М.,
за участю: представника позивача - Федорців О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", про стягнення боргу в сумі 5740829,89 грн, -
Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (дала - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 5740829,89 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на момент звернення до суду у відповідача обліковується податкова заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 5283399,09 грн, орендної плати з юридичних осіб за земельні ділянки державної або комунальної власності в сумі 207945,70 грн, екологічного податку в сумі 2515,09 грн, податку на прибуток в сімі 246970,01 грн, яка станом на момент подання даного адміністративного позову не сплачена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.
Представник позивача вимоги, викладені в адміністративному позові підтримала в повному обсязі. Просила суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання 18.12.2018 року та повторно 11.01.2018 року не з'явився хоча про дату час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи без участі відповідача на адресу суду не поступало.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 205 КАС України, у разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів. За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності відповідача.
Згідно вимог ч.6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.11-18), юридична особа - дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" зареєстроване 07.06.2002 року. Згідно із статтею 15 Податкового кодексу України відповідач є платником податків та зборів.
Судом встановлено, що станом на момент розгляду даної адміністративної справи за відповідачем обліковується податковий борг в загальній сумі 5740829,89 грн, зокрема, податку на прибуток 5283399,09 грн, з яких: несплачені узгоджені податкові зобов'язання становлять - 2519147 грн; штрафні (фінансові) санкції - 2718694,70 грн; пеня - 45557,39 грн; орендної плати з юридичних осіб за земельні ділянки державної або комунальної власності - 207945,70 грн, з яких: несплачені узгоджені податкові зобов'язання становлять - 106395,72 грн; штрафні (фінансові) санкції - 24186,40 грн; пеня - 77363,58 грн; екологічного податку -2515,09 грн, з яких: несплачені узгоджені податкові зобов'язання становлять - 2211,40 грн; пеня - 303,69 грн; податку на прибуток 246970,01 грн - пеня.
Факт наявності заборгованості підтверджується довідкою про податковий борг від 07.11.2018 року (а.с.19) та виписками з облікової картки платника податку на доходи фізичних осіб (а.с.40-46).
З приводу зобов'язання відповідача із податку на додану вартість, суд зазначає наступне.
За змістом пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем подано до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області податкові декларації: за травень 2018 року від 19.06.2018 за терміном сплати 30.06.2018 на суму 868519 грн; за червень 2018 року від 20.07.2018 за терміном сплати 30.07.2018 на суму 1647559 грн та за № 9124746783 уточнюючий розрахунок від 21.06.2018 на суму 3069 грн (а.с. 20-22). Вказаних зобов'язань відповідач не виконав, а тому заборгованість з податку на додану вартість за вищевказаний період становить 2519147 гривень.
Щодо заборгованості з орендної плати з юридичних осіб, суд вказує наступне
Пунктом п.288.2 ст.288 Податкового кодексу України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Згідно п.288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.
Відповідно до п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно з п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Судом встановлено, що відповідачем самостійно задекларованих відповідно до наступних декларацій: податкова декларація з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за звітний період 2018 року від 20.02.2018 року, відповідно до якої платником самостійно визначено зобов'язання у розмірі 212791,38 грн, з щомісячною сплатою 17732,62 грн. Відповідачем за період з січня по червень 2018 року не сплачено 106395,72 грн (а.с. 29).
Досліджуючи обставини щодо наявності заборгованості з екологічного податку, яка виникла у результаті самостійного декларування відповідачем таких податкових зобов'язань, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.250.1 ст. 250 ПК України базовий податковий (звітний) період для екологічного податку дорівнює календарному кварталу.
Пунктом 250.2 ст. 250 Кодексу передбачено, що платники податку складають податкові декларації та подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, в даному випадку, за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення - за місцем розміщення стаціонарних джерел.
Дочірнє підприємство «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги» самостійно подало податкові декларації з екологічного податку: № 2 від 03.08.2017 року звітний період 2 квартал 2017 року, відповідно до якої платником самостійно визначено зобов'язання у розмірі 121,64 грн; № 3 від 03.11.2017 року за звітний період 3 квартал 2017 року, відповідно до якої платником самостійно визначено зобов'язання у розмірі 785,93 грн; № 4 від 05.02.2018 року, за звітний період 4 квартал 2017 року, відповідно до якої платником самостійно визначено зобов'язання у розмірі 1303,83 грн. (а.с. 34-38).
Загальна сума заборгованості по вказаних податках за основним платежем становить 2627754,12 гривень (а с.19).
Згідно положень пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов'язання по вищевказаних податках в загальній сумі 2627754,12 гривень, які несплачені ним у строки встановлені Кодексом, являються узгодженою заборгованістю Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги».
З приводу визначених грошових зобов'язань на підставі рішень контролюючого органу.
Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Судом встановлено, що ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати грошових зобов'язань по податку на додану вартість за період з 01.01.2016 до 27.04.2018 та встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість визначені п.57.1, 57.3 ст.57 ПК України, за результатами якої складено акт перевірки від 12.06.2018 № 8856/09-19-55-01/31790584 (а.с. 26-28).
Крім того, позивачем 27.04.2018 року проведено перевірку своєчасності сплати платником податків самостійно визначеної суми податкового зобов'язання, за результатами якої складено акт за №2791/09-19-55-01/31790584, яким встановлено порушення відповідачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині недотримання термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку по орендній платі з юридичних осіб (а.с.32).
Відповідно до підпункту 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 зазначеного Кодексу контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
В свою чергу, пункт 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
За змістом вимог підпункту 54.3.5. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган, серед іншого, зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати свідчать про порушення правил сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом.
За наслідками розгляду акту від 12.06.2018 № 8856/09-19-55-01/31790584, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0043595501 від 22.06.2018 на суму 2691152,11 грн; податкове повідомлення-рішення №0043685501 від 22.06.2018 на суму 27 450,59 грн, яким до відповідача на підставі статті 126 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції (а.с. 24, 25), а також відповідачем подано уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість у зв'язку з самостійно виявленими помилками від 21.06.2018 на суму 92 грн (а.с. 22).
27.04.2018 року за наслідками розгляду акту №8514/12-08/00206115 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0026745501 від 27.04.2018, яким до відповідача на підставі статті 126 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції на суму 24186.40 грн, за платижем орендна плата з юридичних осіб (а.с. 31).
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 27.04.2018 року та від 22.06.2018 року отримані відповідачем 25.06.2018 року, 14.06.2018 року, 14.05.2018 року (а.с.23, 33), що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, копія яких міститься в матеріалах справи.
Положеннями пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
За таких обставин суд вважає, що згадані вище податкові повідомлення-рішення є врученими відповідачу.
На час розгляду справи визначені позивачем штрафні санкції, застосовані податковими повідомлення-рішеннями за № 0043595501 від 22.06.2018 року, № 0043685501 від 22.06.2018 року, №0026745501 від 27.04.2018 року, а також відповідно до уточнюючого розрахунку від 21.06.2018 року, відповідачем до бюджету не сплачені і заборгованість по них в загальному становить 2742881,10 гривень.
Суд зазначає, що у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України відповідачем не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, а тому суд приходить до переконання, що застосовані позивачем штрафні санкції та визначене грошове зобов'язання в загальній сумі 2742881,10 грн., є узгодженими та являється податковим боргом.
Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Наявні у матеріалах справи витяги із облікових карток платника податків відповідача з податку на додану вартість (45557,39 гривень), податку з орендної плати юридичних осіб (77363,58 гривень), податку на прибуток підприємств (246970,01 гривень), екологічного податку (303,69 гривень), а також довідка про борг за платежами свідчить про те, що за відповідачем рахується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань в загальній сумі 370194,67 гривень.
Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як слідує з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у місті Івано-Франківську надіслано податкову вимогу форми "Ю" №1832/25 за від 30.04.2014 року, яку отримано відповідачем 30.04.2014 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, копія якої містяться в матеріалах справи (а.с. 39). Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Таким чином, вищенаведені грошові зобов'язання в загальному розмірі 5740829,89 грн вважаються узгодженими, набули статусу податкового боргу та підлягають стягненню в судовому порядку. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не подав. Судом таких обставин, на момент розгляду справи та ухвалення рішення, не встановлено.
Згідно з пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та за рахунок готівки, що йому належить в дохід бюджету податковий борг в розмірі 5740829 (п'ять мільонів сімсот сорок тисяч вісімсот двадцять дев'ять) гривень 89 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській област, (код ЄДРПОУ 39394463) вул. Незалежності, 20,м. Івано-Франківськ,76018;
Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код 31790584), вул. Євгена Петрушевича 1, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Грицюк П.П.
Рішення складене в повному обсязі 16 січня 2019 р.