14 січня 2019 року Справа № 0440/6133/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., одноособово розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в поновленні раніше призначеної пенсії за віком позивача згідно заяви від 24.01.2008 року за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам чинного законодавства, яке діяло на момент призначення цього виду пенсії; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, поновити позивачу, ОСОБА_1, виплату раніше призначеної пенсії за віком на підставі документів, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам чинного законодавства, яке діяло на момент призначення цього виду пенсії з урахуванням періоду з 01.11.1994 року по 31.10.1996 року (24 місяці) та коефіцієнту заробітної плати 4,31274.
В обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 зазначає, що 24.01.2008 року звернувся із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Спеціалістами управління позивача переведено на пенсію за віком на пільгових умовах за списком 1 та вірно враховано страховий стаж. Але при розрахунку коефіцієнту заробітної плати було взято періоди з 01.11.1991 по 31.10.1996 р. та з 01.06.2007 по 30.06.2007, який після оптимізації склав 3,97105. Позивач вважає, що при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за списком 1, управління повинно було при обчисленні розміру пенсії зробити розрахунок з урахуванням періоду з 01.11.1994 року по 31.10.1996 року та коефіцієнту заробітної плати 4,31274, на підставі яких позивачу було вперше призначено пенсію за віком. На свої звернення позивачем отримано відповідь від 15.07.2018 року №10055-18 про відмову в перерахунку.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2018р. справу передано на розгляд судді Павловському Д.П.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2018р. відкрито провадження по вказаній справі.
19 вересня 2018 року від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначає, що на підставі заяви позивача та наданих документів ОСОБА_1 було переведено на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком з 02.07.2007р. Розмір пенсії позивача був обчислений виходячи із загального стажу, зарахованого по 30.06.2007р., що склав 35 років 1 місяць 28 днів, в т.ч. пільговий стаж - 15 років 2 місяці 20 днів. Середньомісячний заробіток за період з 01.11.1994 по 31.10.1996 місяці та з 01.06.2007 по 30.06.2007р. Індивідуальний коефіцієнт заробітку після оптимізації - 3,97105. 24.01.2008 позивач звернувся із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Оскільки заявником не було надано інших документів переведення було зроблено за матеріалами пенсійної справи. Розмір пенсії було обчислено виходячи із загального стажу, зарахованого по 30.06.2007р., що склав 35 років 1 місяць 28 днів, в т.ч. пільговий стаж - 15 років 2 місяці 20 днів. Середньомісячний заробіток за період з 01.11.1994 по 31.10.1996 місяці та з 01.06.2007 по 30.06.2007р. Індивідуальний коефіцієнт заробітку після оптимізації - 3,97105. Заробіток у позивача взято для визначення індивідуального коефіцієнту зарплати за період з 01.01.1991 по 31.10.1996 та з 01.06.2007 по 30.06.2007р. Тобто позивачу проводився перерахунок пенсії, після якого пенсія збільшувалася. В зв'язку із чим зарахування коефіцієнту заробітку - 4,31274 не має підстав.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку із відстороненням судді Павловського Д.П., та на виконання розпорядження № 2675д від 16.10.2018 року адміністративну справу передано на розгляд судді О.М. Неклесі.
Судом після відкриття провадження по справі встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2018р. адміністративний позов залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 06.11.2018р. вх.№52734/18.
В зв'язку з перебуванням судді О.М. Неклеса у відпустці вказана заява отримана 12.11.2018р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
06.12.2018 року відповідачем наданні доповнення до відзиву, в яких останній висловлює додаткові доводи на предмет спору.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
У зв'язку з перебуванням судді О.М. Неклеса у відпустці та на лікарняному, справа розглянута 14.01.2019р.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
22 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про усунення помилки при обчисленні пенсії за віком.
Листом від 05.06.2018 року за №М8084-18 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило про порядок перерахунку його пенсії.
Листом від 15.07.2018 року за №М10055-18 Саксаганський відділ обслуговування громадян повідомив позивача щодо порядку проведення розрахунку та перерахунку пенсії.
Не погоджуючись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про перерахунок пенсії позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» (далі - Закон (в редакції, що діяла на момент перерахунку пенсії згідно заяви від 24.01.2008р.)
Відповідно до частини першої статті 10 Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
В силу частини першої статті 33 Закону пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Згідно частини першої статті 27 Закону розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Так, відповідно до частини першої статті 25 Закону Коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = См * Вс / 100% * 12, де: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,2 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 0,8 %. Для особи, яка брала участь у солідарній і накопичувальній системах, визначається один коефіцієнт страхового стажу як сума коефіцієнта страхового стажу за період участі тільки в солідарній системі та коефіцієнта страхового стажу, визначеного за період участі в солідарній і накопичувальній системах.
Частиною 1 ст. 40 Закону передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої цієї статті, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
За змістом п. 4 «Прикінцевих положень» Закону № 1058 у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви, позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах.
При розрахунку пенсії за віком за заявою від 10.12.2001 року, управлінням взято період з 01.11.1994 по 31.10.1996 року та виведено коефіцієнт заробітної плати 4,31274.
Однак після переведення за заявою позивача від 24.01.2008 року., для розрахунку коефіцієнту заробітної плати було взято періоди з 01.11.1991 по 31.10.1996 та з 01.06.2007 по 30.06.2007, який склав 3,97105.
Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає наступне.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Позивач, заявляючи одну з позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, поновити позивачу, ОСОБА_1, виплату раніше призначеної пенсії за віком на підставі документів, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам чинного законодавства, яке діяло на момент призначення цього виду пенсії з урахуванням періоду з 01.11.1994 року по 31.10.1996 року (24 місяці) та коефіцієнту заробітної плати 4,31274, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження відповідача.
Аналогічна правова позиція щодо наведених обставин викладена у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (№ К/9901/2399/17).
В зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про те, що з метою відновлення прав позивача, належить вийти за межі позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 24.01.2008 року та прийняти відповідне рішення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас, відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За викладених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи клопотання позивача про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 704,8 грн. суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 3 статті 139 Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 704,8 грн., і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складає 352,4 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 78, 242-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Наб. Перемоги, 26, Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій, та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в поновленні раніше призначеної пенсії за віком позивача згідно заяви від 24.01.2008 року за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам чинного законодавства, яке діяло на момент призначення цього виду пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 24.01.2008 року та прийняти відповідне рішення.
У задоволені іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 352,4 грн.
Копію рішення суду направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 14 січня 2019 року.
Суддя О.М. Неклеса