Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову в ухваленні додаткового рішення
16 січня 2019 р. Справа №0540/7362/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., при секретарі судового засідання - Білоусової К.С. та представника відповідача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про виправлення описки в рішенні суду від 17 грудня 2018 року та ухвалення додаткового рішення за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, -
20.08.2018 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами до Головного управління ДФС у Донецькій області про:
- визнання протиправним та скасування рішення №0085404610 від 24.07.2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску в загальній сумі 5764,91 грн.
08 січня 2019 року відповідач через відділ документообігу та архівної роботи суду звернувся з заявою про виправлення описки та ухвалення додаткового рішення по справі.
Судове засідання по справі назначене на 16 січня 2018 року о 14:30.
Позивач 14 січня 2019 року через відділ документообігу та діловодства суду надав заяву про проведення судового засідання без участі позивача та його представника.
Представник відповідача до судового засідання з'явився, проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення заперечував з мотивів, викладених у відзиві.
Пп. 1 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
В рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року не було вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Відповідно до Договору № АС-0608/18 по надання правової допомоги ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_3 уклали договір, відповідно до п 1.1 якого Клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу, надавати юридичні послуги та представляти інтереси Клієнта в суді першої інстанції при ініціюванні та розгляді адміністративної справи за позовом Клієнта до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення № НОМЕР_1 від 24.07.2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, а Клієнт зобов'язується оплачувати надані Адвокатом послуги відповідно до умов цього договору.
Відповідно до додатку № 1 до Договору, надано узгоджений розмір гонорару відповідно до якого сторони дійшли згоди, що за послуги що надаються Адвокатом за договором про надання правової допомоги, Клієнт оплачує Адвокату гонорар із розрахунку 3000 (три тисячі) гривень.
Згідно з розрахунком гонорара до договору про надання правової допомоги № АС-0608/18 від 06.08.2018 року визначені наступні витрати: за консультацію, попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини, роботу з Єдиним державним реєстром судових рішень по аналогічним спорам, формування правової позиції - (2 години) 1000 грн., за підготовку процесуальних документів по справі (позовна заява, клопотання, письмові пояснення, адвокатські запити) - (2 години) 1000 грн., за судове представництво - (2 години) 1000 грн.
Відповідно до довідки від 08 серпня 2018 року, підписаною адвокатом ОСОБА_3, адвокату ОСОБА_3 клієнтом ОСОБА_2 сплачений готівкою гонорар у розмірі 3000 грн. згідно договору про надання правової допомоги № АС-0608/18 від 06.08.2018 року про що в книзі обліку доходів зроблений відповідний запис.
Відповідно до товарного чека б/н від 08 серпня 2018 року позивачем сплачено за юридичні послуги за договором № АС 0608/18 від 06.08.2018 року 3000 грн.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною 2,3 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.
Водночас, КАС України не передбачає, що види правової допомоги, які підлягають компенсації, можуть встановлюватися або обмежуватися іншими законами.
Визначальним в адміністративному судочинстві за ст. 6 КАС України є принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та встановлюють зміст і спрямованість діяльності держави, а тому, при вирішенні справ суди повинні в першу чергу застосовувати саме принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю досліджувати змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Адміністративне судочинство спрямоване на зміцнення законності, правопорядку та попередження правопорушень, а також сприяє активному та ініціативному виявленню порушень прав, свобод та інтересів осіб з боку влади та поновлення цих прав чи запобігання їх порушенню, а тому суди адміністративної юрисдикції повинні захищати такі права фізичних і юридичних осіб (зокрема й право на відшкодування витрат на правову допомогу) усіма передбаченими й дозволеними законодавством України способами.
У силу вимог ч. 7 ст. 9 КАС України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), суд вважає за можливе застосувати аналогію закону, застосувавши норми ст. 1 Закону № 4191-VI до вказаних правовідносин в частині розповсюдження встановленого граничного розміру компенсації на види правової допомоги, наданої позивачу.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного суду від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).
Досліджуючи документ по справі, суд зазначає, що від позивача під час розгляду справи надійшли наступні заяви: позовна заява - 20 серпня 2018 року; заява про участь у с удовому засіданні в режимі відео конференції з додатками (договором про надання правової допомоги ордеру, розрахунку гонорару довідку про сплату гонорару) - 11 жовтня 2018 року, в задоволені якої відмовлено ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року; заява про участь у с удовому засіданні в режимі відео конференції - 26 листопада 2018 року, в задоволенні якої відмовлено ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Враховуючи набрання чинності з 15 грудня 2017 року нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України та запровадження положеннями цього Кодексу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вбачається доцільним приведення укладених до 15 грудня 2017 року договорів у відповідність до вимог діючого Кодексу адміністративного судочинства України та доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного суду від 15 травня 2018 року по справі № 821/1594/17 (провадження № К/9901/39873/18).
Представником позивача надано довідку від 08 серпня 2018 року, підписану адвокатом ОСОБА_3 про те що клієнтом ОСОБА_2 сплачений готівкою гонорар у розмірі 3000 грн. згідно договору про надання правової допомоги № АС-0608/18 від 06.08.2018 року., про що в книзі обліку доходів зроблений відповідний запис. Проте суду не надано засвічену копію витягу з Книги обліку доходів та витрат. Окрім того, суду надано копію товарного чеку б/н від 08 серпня 2018 року про сплату юридичний послуг адвокату в розмірі 3000 грн., яка не є засвідченим належним чином.
Суд наголошує, що адвокат не з'являвся до судових засідань, у проведені відеоконференції йому було відмовлено ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року та 26 листопада 2018 року, підстав для відшкодування витрат на судове представництво не вбачається можливим.
Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме складеного, поданого до адміністративного суду позову та заяв про проведення відеоконференції, що доводить факт надання правничої допомоги адвокатом, надані Суду неналежні документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 6, 9, 16, 134, 252 КАС України, суд -
В задоволенні заяви позивача про виправлення описок та ухвалення додаткового судового рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Повний текст ухвали складено та підписано 17 січня 2019 року.
Суддя Христофоров А.Б.