Справа № 810/4175/18 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
15 січня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.
за участю секретаря Антоненко К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту поліції охорони Національної поліції України
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року
у справі №810/4175/18 (розглянутої в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження)
за позовом ОСОБА_3
до відповідача Департаменту поліції охорони Національної поліції України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Департаменту поліції охорони Національної поліції України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції охорони Національної поліції України щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні;
- стягнути з Департаменту поліції охорони Національної поліції України на користь позивача невиплачену одноразову грошову допомогу в розмірі 85802,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушені права позивача на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, оскільки право на її отримання пов'язане згідно з чинним законодавством з наявністю 10-річної вислуги років та звільненням зі служби, а не набуття позивачем права на пенсію, як зазначає відповідач.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту поліції охорони Національної поліції України щодо не виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги при звільненні. Зобов'язано Департамент поліції охорони Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Департаментом поліції охорони Національної поліції України, було подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що нарахування та виплата одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби можливе за умови, якщо позивач при звільненні набув право на отримання пенсії, а тому вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, та відповідно відсутні підстави для задоволення судом першої інстанції позовних вимог позивача..
Позивачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 у період з 24.06.1996 по 24.04.1999 проходив службу в Збройних Силах України, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1, виданим Переяслав-Хмельницьким МВК Київської області 04.06.1997 (а.с.9). З 18.09.2000 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України на посадах рядового та начальницького складу в підрозділах Державної служби при МВС України та безпосередньо в Департаменті державної служби охорони при МВС України, а з 07.11.2015 по 30.09.2017 проходив службу в Департаменті поліції охорони, що підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_2 (а.с.10-14).
Наказом Департаменту поліції охорони Національної поліції України від 25.09.2017 №233 о/с «По особовому складу» майора поліції ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) (а.с.15).
Згідно з вказаним наказом, вислуга років ОСОБА_3 станом на день звільнення складає 18 років 11 місяців 02 дні. Зазначена обставина сторонам не заперечувалась.
29 вересня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Департаменту поліції охорони з рапортом про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (а.с.16).
Проте листом від 09.10.2017 №2-175 Департамент поліції охорони Національної поліції України повідомив позивача, що одноразова грошова допомога виплачується лише тим особам, які звільнені зі служби з правом на пенсію (а.с.17-18).
Не погоджуючись з відмовою відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги, 13.10.2017 позивач звернувся на урядову гарячу лінію зі скаргою на Департамент поліції охорони. Судом встановлено, що звернення ОСОБА_3 було направлене на розгляд до відповідача.
У листі від 27.10.2017 №Ч-188 відповідач повторно відмовився виплачувати позивачеві одноразову грошову допомогу, пославшись на ті ж підстави, що і у попередньому листі від 09.10.2017 № Ч-175 (а.с.19).
Не погоджуючись з такою бездіяльністю Департаменту поліції охорони Національної поліції України позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку про необґрунтованість дій відповідача при відмові у виплаті одноразової грошової допомоги та відповідно наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Аналогічне положення закріплено в абзацах першому - третьому пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі - Постанова КМ України від 17 липня 1992 року № 393), згідно з якими військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:
- які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Наведені положення пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 не пов'язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям права на пенсію.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що частиною першою статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлені дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним в ній особам:
- які мають право на пенсію за цим Законом і звільняються зі служби за станом здоров'я;
- які звільнені зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням за наявності вислуги 10 років і більше.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції станом на час звільнення з органів внутрішніх справ, вислуга років позивача складала 18 років 11 місяців та 02 дні, а підставою для звільнення слугувало скорочення штатів, що, виходячи з приписів чинного законодавства, надає йому право на отримання одноразової грошової допомоги.
Необхідно зазначити, що одноразова грошова допомога особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які звільнені зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з наявністю 10-річної вислуги та звільненням зі служби, зокрема, з указаних підстав.
Таким чином не набуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності 10 років вислуги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду справа №804/1782/16 від 06 червня 2018 року.
Згідно нормами п. 5 ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляну на викладене колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта щодо поширення норм статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 10 постанови «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» лише на осіб, звільнених зі служби з правом на пенсію.
Враховуючи зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправної бездіяльності відповідача, та відповідно наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення на його користь одноразової грошової допомоги.
Нормами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачами в даному випадку не виконано.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга не містить посилань та доводів в чому саме полягає неправильність чи неповнота досліджених доказів, встановлених обставин, або порушення норм процесуального права лише описує зміст позовні вимог та встановлені судом обставини.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Департаменту поліції охорони Національної поліції України - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.О. Лічевецький
Повний текст постанови виготовлено 16 січня 2019 року.