Справа № 826/8696/17 Головуючий у 1 інстанції: Качур А.І.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
10 січня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Кузьмишиної О.М. Кучми А.Ю. Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Системний Інтегральний Сервіс" до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про визнання протиправним та скасування наказу, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіа Системний Інтегральний Сервіс" звернувся до суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 22.06.2015 року №115 «Про демонтаж рекламних засобів» в частині пунктів 158, 159, 160, 161 додатку до наказу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.06.2015 р. №115 «Про демонтаж рекламних засобів» в частині пунктів 158, 159, 160, 161 додатку до наказу.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що матеріали справи не містять документів, що підтверджують звернення позивача для одержання дозволів для розміщення реклами. Також, оскаржуваний наказ застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання.
03 січня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Системний Інтегральний Сервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з наказом Департаменту містобудування та архітектури від 22.06.2015 р. №115 «Про демонтаж рекламних засобів», відповідно до пунктів 17.3, 17.5, 17.6 розділу ІІ Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 р. №37/6253 (далі - Порядок №37/6253), пунктів 3, 4 рішення Київської міської ради від 26.01.2012 р. №20/7357 «Про затвердження Концепції розвитку зовнішньої реклами в місті Києві» наказано здійснити демонтаж рекламних засобів у кількості 316 одиниць, у тому числі що належать позивачу, згідно пунктів 158, 159, 160, 161 додатку до наказу; директору КП «Київреклама», зокрема, забезпечити демонтаж рекламних засобів, зазначених у додатку до наказу.
У додатку до вказаного наказу за порядковими номерами 158, 159, 160, 161 зазначено рекламні засоби, розміщені ТОВ «Авіа Системний Інтегральний Сервіс», за наступними адресами: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81 на підставі підпунктів «б» пункту 17.2 Порядку №37/6253.
Позивач, вважаючи спірний наказ протиправним, звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України "Про рекламу".
Відповідно до абзаців шостого та восьмого статті 1 Закону України "Про рекламу", зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.
Згідно частини першої статті 16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами, регулюються Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 (далі по тексту - Типові правила).
Відповідно до пункту 2 Типових правил дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці; місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).
Згідно пункту 3 Типових правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
В силу пункту 24 Типових правил, виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Пунктом 1.3 розділу І Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року №37/6253 (далі по тексту - Порядок №37/6253), встановлено, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, що розміщується без наявності виданого у встановленому порядку дозволу; після прийняття виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) розпорядження про відмову у продовженні терміну дії дозволу або його скасування.
Згідно частин першої та другої статті 26 Закону України "Про рекламу", контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, серед іншого: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
На вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.
В силу пункту 45 Типових правил, контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.
Пунктом 46 Типових правил встановлено, що у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.
У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 49 Типових правил, демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих Правил, здійснюється у разі: припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичної особи - підприємця; невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні, та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам; порушення благоустрою території.
Розміщені вивіски чи таблички підлягають демонтажу за рахунок коштів юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, якими вони були встановлені.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі оскаржуваного наказу, відповідачем 03.03.2017 року на будинку №81 по вул. Велика Васильківська у Печерському районі м. Києва було демонтовано п'ять об'єктів зовнішньої реклами - рекламних вивісок. При цьому, жодних елементів фасаду, розміщених згідно з проектними рішеннями, демонтовано не було (лист від 12.04.2017 року №196-1791/КР, а.с. 16-17).
Згідно з п.1.3 розділу 1 Порядку розміщення реклами №37/6253, КП «Київреклама» - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, підпорядковане Департаменту містобудування та архітектури та уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати функції з укладення договорів, нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м.Києва (далі - комунальна власність територіальної громади міста Києва), здійснювати контроль за надходженням плати за договорами, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів, забезпечувати виготовлення друкованої продукції, розміщення соціальної реклами та інформації соціального спрямування, надавати платні послуги та виконувати інші повноваження, передбачені цим Порядком та Статутом підприємства.
Дозвільний орган - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати покладені на нього функції (у сфері розміщення зовнішньої реклами та реклами на транспорті, у ліфтах комунальної власності територіальної громади міста Києва), передбачені цим Порядком та Положенням про Департамент містобудування та архітектури.
Поряд з цим, правовідносини між виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та фізичними і юридичними (незалежно від форми власності та підпорядкованості) особами, що виникають у процесі розміщення зовнішньої реклами на території м. Києва регулюються розділом 2 Порядку розміщення реклами, яким також визначено порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, вимоги до проектування рекламних засобів, визначення та погодження місць розміщення рекламних засобів, розміщення (встановлення, монтаж, нанесення), експлуатації та демонтажу, а також порядок контролю за дотриманням вимог цього Порядку.
Так, згідно п.п. 2.1.2, 2.1.3, 3.1.2, п.п. 17.1 - 17.8 розділу 2 Порядку розміщення реклами №37/6253, дозвільний орган, зокрема: здійснює контроль за дотриманням вимог цього Порядку щодо розміщення зовнішньої реклами, вимагає усунення виявлених порушень; організовує інвентаризацію рекламних засобів (далі - РЗ) та приймає рішення щодо демонтажу самовільно встановлених РЗ.
КП «Київреклама» організовує або проводить власними силами демонтаж РЗ відповідно до цього Порядку.
Демонтаж у цьому Порядку означає комплекс заходів, які передбачають відокремлення РЗ разом з основою від місця їх розташування та транспортування на спеціально відведені території для подальшого зберігання. При цьому демонтаж та подальше зберігання РЗ не передбачає переходу права власності на них до територіальної громади міста Києва.
Демонтаж РЗ є засобом протидії порушенню прав територіальної громади міста Києва щодо надання у тимчасове користування місць (для розміщення РЗ) або усунення порушень договірних зобов'язань розповсюджувачами реклами за договорами про надання у тимчасове користування місць (власниками та/або законними користувачами РЗ), а також засобом усунення порушень в інших випадках.
Демонтаж РЗ здійснюється відповідно до цього Порядку у таких випадках: а) за відсутності маркування РЗ; б) у разі виявлення самовільно встановлених РЗ; в) якщо термін дії дозволу закінчився і не був продовжений або дозвіл було скасовано у встановленому порядку; г) якщо технічний стан РЗ створює загрозу життю або здоров'ю людей та/або заподіяння шкоди (майнової чи немайнової) третім особам; д) у разі невідповідності технічних характеристик РЗ та/або місця їх встановлення виданому дозволу на розміщення зовнішньої реклами; є) за наявності заборгованості розповсюджувача зовнішньої реклами по сплаті коштів за право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), яке(-і) перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, більш ніж за 2 місяці; ж) у випадку зміни містобудівної ситуації за наявності відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та листа від замовника робіт з будівництва, реконструкції, ремонту тощо щодо необхідності демонтажу РЗ, що заважають проведенню відповідних робіт; з) в інших випадках, передбачених договором на право тимчасового користування місцями для розміщення РЗ, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва; и) користування місцем для розміщення РЗ, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, за відсутності укладеного договору на право його тимчасового користування; і) недотримання розповсюджувачем зовнішньої реклами вимог Концепції розвитку зовнішньої реклами в місті Києві.
Демонтаж РЗ у випадках, встановлених пунктом 17.2 цього Порядку, здійснюється на підставі наказу дозвільного органу.
У вказаних п.17.2 Порядку розміщення реклами №37/6253 випадках (крім випадку, коли власника РЗ неможливо встановити) демонтаж РЗ має бути проведений власниками (законними користувачами) РЗ самостійно за - власний рахунок в термін, вказаний у вимозі дозвільного органу чи КП «Київреклама» про усунення порушень вимог порядку розміщення зовнішньої реклами.
Вимога направляється у письмовій формі поштою з повідомленням про вручення або вручається представнику розповсюджувача реклами особисто під підпис. У випадках, передбачених підпунктами а), б), г), д), ж), з) пункту 17.2 цього Порядку до вимоги додається акт, в якому зафіксовані виявлені порушення, за підписом представників дозвільного органу та/або КП «Київреклама».
Демонтаж РЗ здійснюється без направлення розповсюджувачу реклами вимоги, якщо власник або адреса власника РЗ не встановлені.
Розповсюджувач реклами зобов'язаний протягом трьох днів або в термін, вказаний у вимозі дозвільного органу чи КП «Київреклама», з моменту отримання вимоги усунути зазначені у вимозі порушення та повідомити в цей же строк дозвільний орган в письмовій формі.
Якщо розповсюджувач реклами самостійно не усунув виявлені порушення у термін, вказаний у вимозі дозвільного органу чи КП «Київреклама», здійснюється демонтаж РЗ.
У разі необхідності демонтажу РЗ дозвільний орган складає перелік РЗ, що підлягають демонтажу, затверджує його наказом та направляє до КП «Київреклама» для забезпечення його виконання.
Організація демонтажу або самостійне проведення демонтажу здійснюється КП «Київреклама» на підставі наказу дозвільного органу на умовах, визначених цим Порядком.
Під час демонтажу, РЗ складається акт проведення демонтажу РЗ, а також може складатися акт огляду технічного стану РЗ з проведенням фото-та/або відеофіксації, які додаються до акта.
Акти складаються представниками КП «Київреклама».
Отже, з наведеного слідує, що якщо розповсюджувач реклами самостійно не усунув виявлені порушення у термін, вказаний у вимозі дозвільного органу, дозвільний орган складає перелік таких РЗ, що підлягають демонтажу, затверджує його наказом та направляє до КП «Київреклама», яке, в свою чергу, зобов'язане здійснити, на підставі такого наказу, організацію демонтажу або самостійне проведення демонтажу.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у разі виявлення самовільно встановленого рекламного засобу або якщо термін дії дозволу закінчився і не був продовжений або дозвіл було скасовано у встановленому порядку, дозвільний орган має зафіксувати таке порушення у відповідному акті та направити розповсюджувачу реклами вимогу про усунення порушень; у свою чергу наказ про демонтаж рекламного засобу може бути прийнятий лише у випадку якщо розповсюджувач реклами самостійно не усунув виявлені порушення у термін, вказаний у вимозі дозвільного органу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів дотримання ним норм Порядку №37/6253 в частині демонтажу рекламних засобів, а саме: не надав відповідних актів, у якому зафіксовані порушення позивачем розміщення рекламних засобів, доказів складання та надіслання ТОВ «Авіа Системний Інтегральний Сервіс" вимоги про усунення виявлених порушень, з наданням можливості усунути зазначені у вимозі порушення та доказів не усунення позивачем виявлених порушень у термін, вказаний у вимогах.
Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо прийняття оскаржуваного наказу про демонтаж рекламних засобів, розміщених ТОВ «Авіа Системний Інтегральний Сервіс») не відповідають нормам Порядку №37/6253, у зв'язку із чим, правомірно задоволено позовні вимоги.
Щодо посилання апелянта на те, що оскаржуваний припис є актом індивідуальної дії, який після реалізації вичерпує свою дію, колегія суддів зазначає, що спірний наказ є по суті рішенням суб'єкта владних повноважень, при цьому, за результатами його виконання або невиконання можуть настати певні юридичні наслідки, а тому вказане рішення підлягає оскарженню та його перевірці на відповідність вимогам ч. 2 статті 2 КАС України.
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема щодо, незастосування окремих норм чинного законодавства України, додаткові пояснення, тощо, не спростовують правильність встановлених обставин справи, їх правову оцінку та висновки, наведені в рішенні суду першої інстанції.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Вирішуючи справу, суд у тому числі перевіряє дотримання відповідачем критеріїв визначених вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України, а саме щодо того чи прийняте оскаржуване розпорядження від 06 червня 2017 року: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При винесенні рішення колегія суддів також вважає за потрібне відмітити необхідність дотримуватися позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», , , .
, наведені Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та підтвердженими належними та допустимими доказами, що спростовують висновки про протиправність оскаржуваного наказу.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достовірних і достатніх доказів в обґрунтування правомірності прийнятого рішення, обставин, на яких ґрунтуються його заперечення проти позову, ним не було спростовано доводів позивача.
Як наслідок відповідач не виконав покладений на нього процесуальним законом обов'язок підтвердити правомірність оскаржуваного розпорядження у разі його оскарження в порядку адміністративного судочинства.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Системний Інтегральний Сервіс" та наявність правових підстав для їх задоволення.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 287, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Кузьмишина О.М. Кучма А.Ю.
Повний текст постанови виготовлено 15.01.2019 року