Справа № 826/6637/18 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.
15 січня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
при секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з позовом, в якому просив суд:
- визнати неправомірними дії Лівобережного об'єднаного управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_4 у проведенні нарахування та виплати надбавки до пенсії, встановленої п. (г) ч. 1 статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 06 лютого 2018 року;
- зобов'язати Лівобережне об'єднане управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві провести нарахування та виплату надбавки до пенсії ОСОБА_4, встановленої п. (г) ч. 1 статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 06 лютого 2018 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Оскільки сторони до суду не з'явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, наразі ОСОБА_4 перебуває на обліку у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримає пенсію за віком.
22 грудня 2002 року ОСОБА_4 набув права на призначення пенсії на пільгових умовах із скороченням пенсійного віку у відповідності до п. б ч. 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п. б ч. 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 17 січня 2002 року) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
23 грудня 2002 року ОСОБА_4 написав на ім'я начальника локомотивного депо Дарниця (підприємство, на якому працював позивач) заяву з наміром продовжити працювати та отримувати пенсію з більш пізнього строку. Цю заяву було прийнято та погоджено його керівництвом.
В подальшому, 27 квітня 2005 року позивачу було призначено пенсію у відповідності до положень п. «б» ч.1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1.
В грудні 2017 року позивачем було отримано інформаційний лист про підвищення пенсії у зв'язку з проведенням пенсійної реформи в жовтні 2017 року.
У зв'язку з цим в кінці січня 2018 року позивач вирішив дізнатися, яку суму становить надбавка до його пенсії, передбачена п. (г) ч. 1 статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На відповідний запит йому було повідомлено, що ніякої надбавки до пенсії він не отримує.
З огляду на викладене 06 лютого 2018 року позивач подав до Управління заяву, в якій ОСОБА_4 просив нарахувати та виплачувати йому надбавку до пенсії, встановлену п. (г) ч. 1 статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
27 березня 2018 року позивачем від Управління отримано лист №5318/15/JI-547, яким повідомлено про відмову в нарахуванні та виплаті надбавки до пенсії, встановленої п. (г) ч. 1 статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Підставою для відмови стало те, що станом на момент виходу позивача на пенсію йому виповнилося 58 років, що, на думку відповідача не відповідає вимогам статті 12 та статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Обговорюючи правомірність такої відмови, колегія суддів зазначає наступне.
Питання надбавок до пенсій за віком врегульовано статтею 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до п.(г) ч.1 якої до пенсії за віком, у тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюються такі надбавки: особам, які набули права на пенсію за віком відповідно до цього Закону і мають стаж роботи, передбачений статтею 12 цього Закону, але після досягнення пенсійного віку виявили бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього строку, - в розмірі 10 відсотків основного розміру пенсії без урахування надбавок, підвищень, додаткової пенсії за кожний повний рік роботи після досягнення пенсійного віку, але не більш як 40 відсотків.
Пункт «г» ч.1 статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення» набрав чинності 10 червня 2003 року - в день опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення»» (Урядовий кур'єр, 2003, 06, 10 червня 2003 року № 105).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, аналіз зазначених вище норм дає змогу дійти висновку, що передумовою встановлення особі надбавки до пенсії, передбаченої пунктом «г» ч.1 статті 21 Закону, є одночасне існування наступних обставин:
- набуття особою права на пенсію за віком відповідно до цього Закону;
- наявність стажу роботи, передбаченого статтею 12 цього Закону;
- бажання такої особи працювати і одержувати пенсію з більш пізнього строку.
Станом на 10 червня 2003 року ОСОБА_4 набув права на призначення пенсії на пільгових умовах із скороченням пенсійного віку у відповідності до п. б ч. 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Статтею 12 цього Закону передбачено стаж роботи для чоловіків має складати не менше 25 років. Як зазначає позивач та не спростовує відповідач, станом на дату виникнення у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах із скороченням пенсійного віку (2002 рік), останній мав стаж більше 30 років.
А бажання позивача працювати і одержувати пенсію з більш пізнього строку належним чином було реалізовано шляхом написання відповідної заяви 22 грудня 2002 року.
Таким чином, обставина не досягнення позивачем 60 річного віку станом на дату виходу позивача на пенсію, на яку посилався відповідач при відмові у задоволенні заяви позивача, не є законодавчо визначеним обмеженням в реалізації права особи на надбавку до пенсії відповідно до п.«г» ч.1 статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення», внаслідок чого відмову Управління в нарахуванні та виплаті позивачу надбавки до пенсії виключно з цієї підстави не можна вважати обґрунтованою.
Отже, з 10 червня 2003 року позивач має право на надбавку, передбачену п. «г» ч.1 статті 21 Закону. Проте реалізувати своє право ОСОБА_4 можу тільки в момент призначення йому пенсії. Тобто правові норми в часі діють наступним чином:
в момент набуття права на надбавку потрібно застосовувати той нормативно-правовий акт, що діяв в той час, тобто п. «г» ч.1 статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції від 10 червня 2003 року;
в момент реалізації права потрібно також застосовувати п. «г» ч.1 статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції від 10 червня 2003 року, оскільки особа вже набула права на надбавку в минулому.
Правові приписи, викладені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на які посилається в суд в обґрунтування відмови в задоволенні позову, не підлягають застосуванню, оскільки право на надбавку в особи виникло до набрання чинності цім Законом. Тобто, в даному випадку потрібно застосовувати той нормативно-правовий акт, що діяв на момент виникнення правовідносин.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи було з'ясовані неповно, та як наслідок було прийняте необґрунтоване судове рішення, що є підставою для його скасування апеляційним судом та прийняття нового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року - скасувати та ухвалити нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_4 у проведенні нарахування та виплати надбавки до пенсії, встановленої п. (г) ч. 1 статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 06 лютого 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести нарахування та виплату надбавки до пенсії ОСОБА_4, встановленої п. (г) ч. 1 статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 06 лютого 2018 року.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Файдюк В.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Чаку Є.В.