Справа № 826/8801/18 Суддя першої інстанції: Шевченко Н.М.
15 січня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Кузьмишиної О.М. та Степанюка А.Г.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
за участю:
представника позивача: - Павлік І.П.,
представника відповідача: - Соколова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У червні 2018 року позивач - Приватне акціонерне товариство «Київський річковий порт» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.05.2018 року № 0011945501.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до акту від 13.04.2018 року №209/10-36-55-01/03150071, який складено за результатом камеральної перевірки щодо своєчасності сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення, відповідачем зафіксовано порушення Приватним акціонерним товариством «Київський річковий порт» п. 57.1 ст. 57, п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України в частині порушення термінів сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, разом з тим, під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт від 13.04.2018 р. №209/10-36-55-01/03150071, з'ясовано питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду перевірки, а тому інформація, що зібрана контролюючим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю не відноситься до предмета перевірки та не може слугувати підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, визначеної в податкових деклараціях (розрахунках), поданих до Обухівського відділення Києво-Святошинського ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області ПАТ «Київський річковий порт» за ІІІ квартал 2015 року.
За результатом камеральної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 13.04.2018 року №209/10-36-55-01/03150071.
У вказаному вище акті перевірки встановлено, що ПАТ «Київський річковий порт» порушено строки сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.05.2018 року №0011945501, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 23 514,41 грн.
Позивач, вважаючи, що вказане податкове повідомлення-рішення протиправним звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України (в редакції Закону № 1797-VIII від 21 грудня 2016 року, чинній на час проведення перевірки), камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Пунктом 76.2. цієї статті визначає, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Пункт 76.3. статті 76 цього Кодексу, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
За положеннями пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, яка регулює строки давності та їх застосування, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення камеральної перевірки) визначає, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Аналіз наведених норм, в редакції, яка діяла на час проведення перевірки, свідчить про те, що предметом камеральної перевірки окрім питань правильності оформлення податкових декларацій можуть бути й інші питання, зокрема своєчасність сплати грошових зобов'язань.
Колегія суддів наголошує, що з 01 січня 2017 року з моменту набрання чинності Законом №1797-VIII від 21 грудня 2016 року у податкового органу з'явились підстави для проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, та з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.
Як встановлено судом апеляційної інстанції в межах спірних відносин відповідачем в приміщені контролюючого органу проведена камеральна перевірка позивача, відповідно до вимог статті 75 Податкового кодексу України, а саме - щодо своєчасності сплати до бюджету нарахованої суми податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.
Камеральну перевірку проведено відповідачем у квітні 2018 року, тобто після набрання чинності Законом України №1797-VIII, а відтак, колегія суддів вважає, що податковий орган, провівши таку перевірку та встановивши порушення Товариством вимог податкового законодавства із прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, діяв в межах наданих повноважень та відповідно до приписів чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року, справа № 820/2244/17.
Щодо порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання у зв'язку із розстроченням такого за рішенням суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що несвоєчасна сплата податкових зобов'язань відбулася за рішенням суду про розстрочення в судовому порядку постанови суду від 24.12.2013 року №2а-17112/12/2670 про стягнення суми податкового боргу.
Разом з тим вищевказане не може бути підставою для звільнення товариства від відповідальності за порушення норм п. 57.1 ст. 57 і п. 257.5 ст. 257 ПК України, оскільки процедура розстрочення виконання судового рішення, передбачена нормами ст. 263 Кодексу адміністративного суду України, проте вона не підміняє процедуру погашення податкового боргу платника податків (в тому числі через розстрочення грошового зобов'язання (податкового боргу) згідно ст. 100 ПК України), та відповідно не передбачає мораторію на нарахування контролюючим органом штрафних санкцій відповідно до ст. 126 ПК України за несвоєчасну сплату суми податкового зобов'язання.
Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже, передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законом строки.
Зазначена норма є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.
Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.
Норма пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України поширюється також і на випадки, коли погашення податкового боргу відбулося в примусовому порядку, на підставі рішення суду, ухваленого згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України.
Зазначене пояснюється тим, що передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).
Ураховуючи наведене, розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов'язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом України, а не строків, визначених судом у порядку розстрочення виконання судового рішення згідно зі статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судове рішення не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов'язання порівняно з тими, що визначені нормами Податкового кодексу України. Тому судове рішення щодо стягнення податкового боргу ухвалюється в тому разі, коли податковий борг наявний, тобто узгоджені грошові зобов'язання не були своєчасно сплачені.
Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов'язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями.
Обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених Податковим кодексом України, і не може нівелювати правове значення останніх.
Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 Податкового кодексу України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).
У свою чергу розстрочення судом у процесі виконання судового рішення присудженої ним з платника податків суми податкового боргу (сплата якої на час вирішення спору в суді вже є простроченою) не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків (не зменшує і не збільшує).
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року, справа № 810/700/17.
Відповідно до Акту перевірки та розрахунку штрафної санкції (додаток до Акту перевірки від 13.04.2018 року) контролюючим органом вірно застосовано штрафну санкцію у розмірі 20 %, у зв'язку із порушенням строків сплати податкового боргу (кількість днів затримки становить від 270 до 1649 днів).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року - скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову Приватному акціонерному товариству «Київський річковий порт» відмовити повністю.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 329, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Приватному акціонерному товариству «Київський річковий порт» - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко
Суддя: О.М.Кузьмишина
А.Г.Степанюк
Повний текст виготовлено 15 січня 2019 року.