Справа № 2340/2755/18 Головуючий у 1 інстанції: Паламар П.Г.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
10 січня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Кузьмишиної О.М. Кучми А.Ю. Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення податкового боргу, -
Позивач - Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, в якому просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 податковий борг в сумі 9 925,40 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, в дохід бюджету через Головне управління ДФС у Черкаській області податковий борг в сумі 9925 грн. 40 коп.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що під час подачі декларації з плати за землю 2015 року від 05.12.2017 року ним помилково розраховані податкові зобов'язання в більшому розмірі, ніж вказано в договорі, у зв'язку із чим, подано заяву про коригування розміру зобов'язань, на яку не надано відповіді. Також, зазначає, що згідно інформації з електронного кабінету платника податків, у нього заборгованості по орендній платі за користування земельними ділянками та заборгованості по земельному податку немає
13 грудня 2018 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
08 січня 2019 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_5 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням у справах у іншому місті. Однак, доказів перебування відповідача у іншому місті, або неможливості направлення представника до суду, апелянт не надав, у зв'язку із чим, у задоволенні даного клопотання відмовлено.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у відповідності до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 18.04.2018 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_5, зареєстрована як суб'єкт господарювання 04.07.2006 року та перебуває на обліку, як платник податків з 11.07.2006 року.
Відповідач має непогашений податковий борг зі сплати податку по орендній платі за землю, що виник згідно:
-податкової декларації від 05.12.2017 р. відповідно до якої самостійно нараховано грошове зобов'язання на 2015 рік із розрахунку сплати кожного місяця по 888,28 грн.(в тому числі за грудень місяць 888,27 грн.).;
-податкової декларації від 05.12.2017 р. відповідно до якої самостійно нараховано грошове зобов'язання на 2016 рік із розрахунку сплати кожного місяця по 888,28 грн. (в тому числі за грудень місяць 888,27 грн.).;
-податкової декларації від 05.12.2017 р. відповідно до якої самостійно нараховано грошове зобов'язання на 2017 рік із розрахунку сплати кожного місяця по 941,58 грн. (в тому числі за грудень місяць 941,53 грн.).;
-податкової декларації від 20.02.2018 р. відповідно до якої самостійно нараховано грошове зобов'язання на 2018 рік із розрахунку сплати кожного місяця по 162,47 грн. (в тому числі за грудень місяць 162,43 грн.).
Заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 в сумі 9925,4 грн. узгоджується з даними інтегрованої картки платника податків.
У звязку із тим, що відповідачем не погашено наявну суму податкового боргу, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктами 16.1.3-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 ПК України, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно підпункту 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, землекористувачі - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
З наведеного слідує, що ПК України визначено обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.
Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК). Аналогічне визначення міститься й у ст. 21 Закону «Про оренду землі»
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
В силу п. 56.11 ст. 56 ПК України, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків оскарженню не підлягає.
Податкове зобов'язання має бути сплачене протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).
Згідно п. 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.4 ст. 287 ПК України).
Згідно ст. 176 ПК України, платники податку зобов'язані, зокрема: своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку
Як зазначалося, матеріали справи свідчать, що за відповідачем рахується податковий борг з плати за землю у розмірі 9925 грн. 40 коп.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з несплатою відповідачем узгодженої суми податкового зобов'язання позивачем сформована вимога про сплату боргу форми "Ю" № 11964-17 від 25.01.2018 року.
Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
В силу п. п. 87.11 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно даних облікової картки у період за 2017-2018 роки, податковий борг відповідача перед бюджетом по основному платежу у загальній сумі становить 9925,40 грн., що виник в результаті несплати в установлені терміни сум грошових зобов'язань, самостійно визначених платником податків відповідно до податкових декларацій з орендної плати з фізичних осіб.
Колегія суддів вважає вірними доводи податкового органу наведені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що, не зважаючи на ту обставину, що розмір орендної плати за землю є однією з умов договору оренди землі, орендна плата є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю, не може залежати від умов договору, оскільки передбаченна Законом.
Крім того, із відзиву позивача вбачається, що останній заперечує відсутність податкових зобов'язань за відповідачем та погашення ним податкового боргу на час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250,315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Кузьмишина О.М. Кучма А.Ю.
Повний текст постанови виготовлено 15.01.2019 року