15 січня 2019 року м. Дніпросправа № 1140/2081/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року (суддя - Хилько Л.І.) по справі №1140/2018/18 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління Державної фіскальної служи у Кіровоградській області звернулося із адміністративним позовом до суду про стягнення з відповідача податкового боргу у загальній сумі 25000,0грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що за відповідачем обліковується податковий борг, який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань по транспортному податку з фізичних осіб, які визначені рішенням від 30.06.2016р.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року позов задоволено. Рішення суду мотивовано наявністю у відповідача податкового боргу по транспортному податку, який в добровільному порядку відповідачем не погашається.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що справу розглянуто за її відсутності, при цьому, про час та місце розгляду справи її повідомлено не було, що унеможливило реалізацію процесуальних прав щодо подання відзиву на заявлений позов з обґрунтуванням мотивів його безпідставності. Щодо наявності податкового боргу, то відповідач зазначає те, що дійсно була власницею автомобіля «Lexus» ES 350, рік випуску 2012, реєстраційний номер НОМЕР_1, але, за позицією відповідача, вказаний транспортний засіб не був об'єктом оподаткування транспортним податком. Податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25000,0грн., відповідач отримала 16.08.2016р., як отримала і податкову вимогу про сплату податкового боргу, але вказані рішення контролюючого органу нею оскаржені не були. За позицією відповідача, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки зазначеному податковому повідомленню-рішенню, у зв'язку з чим суд дійшов безпідставного висновку про обґрунтованість заявленого позову.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що податковий борг, стягнення якого є предметом спору у справі, виник внаслідок прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №175647-13 від 30.06.2016р., яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку фізичних осіб у розмірі 25000,0грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 16.08.2016р., що підтверджується наданими доказами (а.с.5) та не заперечується відповідачем.
27.10.2017р. контролюючим органом сформовано податкову вимогу №9856-17 про сплату податкового боргу у розмірі 25000,0грн., яку засобами поштового зв'язку направлено відповідачу.
Вказана податкова вимога вручена відповідачу 04.11.2017р., що підтверджується наданими доказами (а.с.6) та не заперечується відповідачем.
Таким чином, за розрахунками ДПІ, станом на день подання позову до суду, за відповідачем обліковувався податковий борг у розмірі 25000,0грн.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності податкової заборгованості є доведеним, що є достатньою підставою для стягнення суми податкового боргу, з огляду на вжиті податковим органом заходи щодо погашення податкової заборгованості (направлення податкової вимоги).
Як вбачається з апеляційної скарги відповідач, не заперечуючи розміру податкового боргу та підстав його виникнення, вказує на те, що у позивача були відсутні правові підстави для визначення грошового зобов'язання з транспортного податку шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, оскільки, за позицією відповідача, належний їй транспортний засіб не був об'єктом оподаткування транспортним податком. Тобто, підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідачем зазначено обставини, які на його думу свідчать про неправомірність винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, яким ОСОБА_2 визначено грошове зобов'язання з транспортного податку.
Такі доводи заявника апеляційної скарги, на думку суду апеляційної інстанції, не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідачем не розпочиналася процедура адміністративного та судового оскарження вищезазначеного повідомлення-рішення, у зв'язку з чим сума заборгованості набула статусу податкового боргу.
Таким чином, оскільки грошове зобов'язання, яке визначене контролюючим органом, набуло статусу податкового боргу, то суд першої інстанції правильно вказав на наявність правових підстав для звернення контролюючим органом з позовом до суду про стягнення такого податкового боргу.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що з огляду на порядок узгодження податкових зобов'язань, які визначені контролюючим органом, у межах цієї справи не може бути надано оцінку правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобов'язання, оскільки така оцінка рішенню контролюючого органу може бути надана лише під час безпосереднього оскарження рішення в адміністративному чи судовому порядку.
Отже, оскільки встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідачем не розпочиналася процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016р. №175647-13, то доводи заявника апеляційної скарги про необґрунтованість заявленого позову, в контексті неправомірності визначення контролюючим органом податкових зобов'язань, є безпідставними.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що встановивши обставини справи, які свідчать про наявність у відповідача податкового боргу, який у добровільному порядку останнім не сплачується, та прийнявши до уваги заходи, які вживалися ДПІ щодо погашення податкового боргу (направлення податкової вимоги), суд першої інстанції, враховуючи повноваження ДПІ, які визначено п.95.1 - 95.3 ст.95 ПК України, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Щодо доводів позивача про розгляд справи судом першої інстанції у її відсутність, суд апеляційної вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, вказану справу розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п.4 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з огляду на предмет спору у цій справі, суд першої інстанції правомірно розглянув вказану справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення осіб за наявними у справі матеріалами.
При цьому, матеріали справи свідчать про те, що судом першої інстанції на адресу відповідача направлялася ухвала про відкриття спрощеного провадження у справі, натомість, вказана поштова кореспонденція не була вручена відповідачу з підстав незалежних від суду (а.с.15).
Таким чином, дослідивши встановлені обставини справи, аргументи відповідача, з якими він пов'язує незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з додержанням норма матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року у справі №1140/2081/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 15.01.2019р.
Повне судове рішення складено 16.01.2019р.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк