Справа № 524/5921/18
Провадження № 2-з/524/66/18
15.11.2018 року Суддя Автозаводського районного суду м.Кременчука Предоляк О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
22.10.2018 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, яка згідно ухвали від 24 жовтня 2018 року залишена без руху для усунення недоліків у зв'язку з порушенням вимог, передбачених ст. 177 ЦПК України.
Одночасно з заявою про збільшення позовних вимог позивачем подано заявупро забезпечення позову, яка мотивована тим, що загальна сума збільшених позовних вимог становить 752000 грн. Вважає, що недобросовісна поведінка позивача свідчить про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову у виді арешту на майно відповідача може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на ? частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити вчиняти будь-які дії щодо її відчуження.
Ухвалою суду від 15.11.2018 року заява про збільшення позовних вимог повернута позивачу.
Дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Суд відзначає, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що відповідачем вчиняються дії щодо відчуження належного йому майна, а також доказів, які б підтверджували те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів, та забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами.
За таких обставин, суд вважає, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Роз'яснити позивачу, що він не позбавлений права повторного звернення із заявою про забезпечення позову в межах ціни позову, проте така заява має відповідати вимогам ст.. 151 ЦПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу подається до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.С.Предоляк