Троїцький районний суд Луганської області
Справа № 433/1802/18
Провадження №2/433/127/19
15.01.2019 року
Троїцький районний суд Луганської області у складі:
головуючого - судді Суського О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Яковлєвої В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в смт. Троїцьке цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення частини боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки,-
До Троїцького районного суду Луганської області надійшла вищезазначена позовна заява.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно з договором позики від 30.03.2012 ОСОБА_2 отримав у нього грошову суму, яка підлягає поверненню до 30.04.2012 у розмірі, еквівалентному 10400 доларів США. На поточну дату заборгованість за договором складає 10000 доларів США, курс НБУ становить 28,03 грн. за 1 дол. США, що складає 280300 грн. На забезпечення повернення боргу був укладений договір іпотеки від 30.03.2012, згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали йому в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_2. Позивач зазначив, що згідно норм ст. 33 Закону України «Про іпотеку» він має право звернути стягнення на зазначену квартиру. На підставі викладеного, просить стягнути з ОСОБА_2 частину боргу за договором позики у розмірі 50000,00 грн. та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - вищезазначену квартиру.
В судове засідання позивач не з'явився, суду надав клопотання, в якому просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
В судове засідання відповідачі не з'явились, про день, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином за поштовими адресами, зазначеними в позовній заяві. У зв'язку з відсутністю поштового обігу з містом Луганськ, яке перебуває на території тимчасово непідконтрольній українській владі, виклик відповідачів в судове засідання було розміщено на офіційному веб-порталі «Судова влада України» http://court.gov.ua/ на веб-сторінці Троїцького районного суду Луганської області у розділі «Список справ, призначених до розгляду» та «Виклик до суду учасників по справі». Інших відомостей про їх місцезнаходження суд не має. Заяви про розгляд справи без участі відповідачів до суду не надходило.
Судом винесено ухвалу про заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Суд, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Судом встановлено, що згідно копії нотаріально посвідченого в м. Луганську Договору позики від 30.03.2012, ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_1 грошову суму, яка підлягає поверненню до 30.04.2012 у розмірі, еквівалентному 10400 доларів США (а.с. 3).
Згідно із копією нотаріально посвідченого в м. Луганську Іпотечного договору від 30.03.2012 року, відповідач передав в іпотеку квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, позивачу як забезпечення виконання зобов'язань за позикою, наданою 30.03.2012 року (а.с. 4).
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 35485485, сформованої від 30.03.2012 року, наявний запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 5).
Згідно п. 1 Іпотечного договору цим договором забезпечується виконання, що виникло у іпотекодавця-боржника на підставі договору позики від 30 березня 2012 року, надалі - Основний договір, укладеного ним із іпотекодержателем, та посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу, Владимирським В.Ю., за реєстровим № 1393 від 30 березня 2012 року, на суму 83200,00 (вісімдесят три тисячі двісті) гривень з обумовленим в Основному договорі строком повернення боргу до тридцятого квітня дві тисячі дванадцятого року, а також сплату пені у розмірі 8 (вісім) відсотків на місяць від несплаченої суми позики.
Згідно п. 2 Іпотечного договору предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_2, загальною площею 42,6 кв.м, у тому числі житловою площею 26,5 кв.м, складену з 1 - коридора - пл. 5,0 кв.м, 2 - ванної - пл. 1,9 кв.м, 3 - вбиральні - пл. 1,0 кв.м, 4 - кухні - пл. 6,0 кв.м, 5 - житлової кімнати - пл. 14,8 кв.м, 6 - житлової кімнати - пл. 11,7 кв.м, І - балкону - пл. 2,2 кв.м
Пунктом 4 вказаного договору сторони оцінюють предмет іпотеки в суму 80000,00 грн. Відповідно до відомостей, викладених у витязі № 33660072 від 30.03.2012, виданому міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганська, вартість квартири, що складає предмет договору, становить 48886,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь частину боргу за договором позики від 30.03.2012 року в розмірі 50 000 гривень та у рахунок погашення частини заборгованості ОСОБА_2 в сумі 226000,00 гривень за договором позики від 30.03.2012, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках, шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною 80000,00 грн., або початковою ціною, що встановлюється на підставі експертної оцінки.
Суду не надано доказів того, що відповідач - ОСОБА_2 на час звернення позивача до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості виконав свої зобов'язання перед позивачем з приводу повернення суми позики.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.
Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.
Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у постановах № 3-71гс14 від 09.09.2014 року, № 6-1080цс15 від 03.02.2016 року, відповідно до якої звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині звернення стягнення на суму боргу.
Вирішуючи позовні вимоги про погашення частини заборгованості ОСОБА_2 в розмірі 226000,00 гривень за договором позики від 30.03.2012 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, суд зазначає наступне.
Як роз'яснено в п. 41 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).
Як зазначено в заяві від 13.09.2018, яка надійшла до суду 24.09.2018, позивачем зазначена сума позики 280300 грн., яка еквівалентна 10000,00 доларів США, яка є сумою заборгованості. Поряд з цим, до суду звернені вимоги про стягнення частини боргу в сумі 50 000 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення частини заборгованості в розмірі 226000,00 грн. Інших обґрунтувань суми заборгованості та доказів на їх підтвердження позивачем не надано.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 33 вищевказаного Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Вирішуючи питання, щодо ціни предмету іпотеки, суд виходить з того, що, ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі - відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону № 898-IV вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
Згідно іпотечного договору сторони визначили оціночну вартість предмета іпотеки - 80000,00 грн.
Ціна об'єкту іпотеки зазначена у договорі іпотеки, тому суд вважає за необхідне зазначити початкову ціну предмета іпотеки, яка визначена в п.4 Іпотечного договору в сумі 80000 грн. 00 коп. згідно оціночної вартості квартири.
Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що відповідачі проживають на території де проводиться антитерористична операція і майно, яке є предметом іпотеки, також знаходиться на території де проводиться антитерористична операція.
15 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Відповідно до ст. 9 вказаного закону протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43 - 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку».
Зазначеним Законом визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13.04.2014 року, Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Луганськ.
В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р.
Згідно із додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить м.Луганськ.
Отже, враховуючи приписи ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року, а також норми ст. 217 ЦПК України, суд вважає, що дане рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії заходів щодо збереження майна, що знаходиться в іпотеці, встановлених у статті 9 Закону України № 1669-УП від 02 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
При цьому суд зазначає, що зупинення дії закону не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати його (відчужувати без згоди власника).
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача в частині погашення частини заборгованості ОСОБА_2 в розмірі 226000,00 гривень за договором позики від 30.03.2012 року, звернувши стягнення на предмет іпотеки.
Оскільки позивачу була відстрочена сплата судового збору до ухвалення судового рішення у справі, а позовні вимоги задоволені в повному обсязі, судовий збір в сумі 2760,00 грн. підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь держави.
На підставі викладеного, ст. 526, 527, 599, 610, 612, 625, 1049, ЦК України, ст.ст. 1, 7, 12, 33, 39 ЗУ «Про іпотеку», керуючись ст. 12, 13, 76-80, 141, 258-260, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_3) про стягнення частини боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 частину боргу за договором позики від 30 березня 2012 року в сумі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 в розмірі 226000 (двісті двадцять шість тисяч) грн. 00 коп. за договором позики від 30 березня 2012 року звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках, шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною 80000 грн. 00 коп.
Рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, не підлягає виконанню на час дії заходів щодо збереження майна, що знаходиться в іпотеці, встановлених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_3 ), судовий збір в дохід держави у сумі 2760 (дві тисячі сімсот шістдесят) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення із урахуванням п.п 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Суський
15.01.19