Справа № 428/9866/18
Провадження № 2/428/1634/2018
27 листопада 2018 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Посохова І.С.,
за участю секретаря судового засідання Колядінцевої П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що вона є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. В даній квартирі зареєстрований колишній чоловік дочки позивача - ОСОБА_3, 1974 року народження, який з 2012 року не проживає за даною адресою. Позивач просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням з тих підстав, що відповідач не проживає тривалий час у вказаному будинку і добровільно з реєстраційного обліку не знімається.
Представник позивача ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, до суду подала заяву з проханням розглянути справу без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.
На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_3
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору дарування квартири серії НОМЕР_3 від 24.11.2004, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Єпіфанцевою Н.В., зареєстрованого в реєстрі № 4795.
Згідно з довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 03.07.2018, виданою ЦНАП у м. Сєвєродонецьку Сєвєродонецької міської ради № 28301 від 03.07.2018, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5
Як вбачається з акту № 814 про встановлення факту проживання/не проживання від 13.06.2018 за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживають ОСОБА_5 і ОСОБА_7. Окрім зазначених осіб з 2012 року в квартирі ніхто не мешкає.
Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права власності, а саме права користування та розпорядження житловим приміщенням. Вказані правовідносини регулюються нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України та Цивільного кодексу України.
Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, а також інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.
Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 за місцем реєстрації не проживає з 2012 року без поважних причин, тобто більше одного року, суд вважає, що досліджені судом докази, свідчать про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією про сплату судового збору № 27 від 24.07.2018 у сумі 704, 80 грн., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
- позивач: ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_4, реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1;
- представник позивача: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_6, реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2;
- відповідач: ОСОБА_3, місце реєстрації: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області 04.05.2000.
Суддя І. С. Посохов