Справа № 212/9624/18
2/212/830/19
14 січня 2019 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді: Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання: Косенкової А.О. розглянувши у відсутності сторін в порядку спрощеного позовного провадження без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я,-
встановив:
11 грудня 2018 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Фляга В.Г., звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, посилаючись на те, що він протягом тривалого часу працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 19.09.1994 року йому первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням. 01.09.1996 року підтверджено 60% та встановлено 3 групу інвалідності. 26.10.2004 року встановлено 45% втрати професійної працездатності безстроково. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що в наслідок професійного захворювання позивач відчуває постійний ниючий тупий біль в попереково-крижовій та між лопатковій області, які посилюються при зміні положення тіла, іррадіації болю в обидві ноги по задній поверхні, більше зліва, оніміння в ногах, часті судоми гомілкових м'язів, слабкість в правій стопі, біль та обмеження рухів в тазостегнових суглобах, періодичні набряки в правій стопі, задишка при ході і фізичному навантаженні. У зв'язку із отриманими професійними захворюваннями йому заподіяна моральна шкода, розмір оцінює в 170 000 грн., яку просив стягнути з відповідача.
14 грудня 2018 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі доказами.
Відповідач скористався правом надання відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що позивачем не доведено факту саме завдання йому моральної шкоди та її розмір, вказані обставини не підтверджені належними доказами. Також зазначив, що протиправних дій відносно позивача, які б знаходились в причинному зв'язку настанням шкоди підприємство не вчиняло, а тому не може нести відповідальність за ушкодження здоров'я позивача.
Суд, відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 15.06.1976 року по 08.09.2000 року працював на підприємстві відповідача, а саме підземним слюсарем та підземним прохідником на ш. «Південна» РУ Суха Балка, правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка», звільнився у зв'язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України ( копія трудової книжки а.с.5-6).
Рішенням Науково-дослідного інституту промислової медицини від 19.09.1994 року, позивачу встановлено професійне захворювання за діагнозом: Радикулопатія попереково-крижова полі сегментарна, з вираженими статико-динамічними порушеннями, вираженим стійким больовим синдромом, помірним парезом згиначів правої стопи, двостороннім кокс артрозом, ПФС 2 ст. зі стійким больовим синдромом та фазою загострення; нейросенсорна приглухуватість 1 - ст. (з легким зниженням слуху).
Висновком МСЕК від 19.09.1994 року позивачу первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням з переоглядом, (а.с. 8). При наступних переоглядах з 01.09.1996 року встановлено 60% втрати професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням та третю групу інвалідності з переоглядом, остаточно висновком МСЕК від 26.10.2004 року позивачу з 01.10.2004 року встановлено 45% втрати професійної працездатності безстроково та ІІІ група інвалідності ( а.с. 10-11).
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Вирішуючи спір, що склався між сторонами, суд виходить із законодавства, що діяло на момент первинного встановлення позивачу втрати працездатності в 1994 році, а саме ст.12 Закону України « Про охорону праці» в первинній редакції від 14.10.1992 року, згідно якої відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання,
заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Крім того, суд враховує національне законодавство, що діяло на момент остаточного встановлення позивачу 45 % втрати працездатності та ІІІ гр.. інвалідності безстроково в 2004 році, а саме норм ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, якими врегульовано право на відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Судом встановлено, що у зв'язку з отриманням професійних захворювань та встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 45% та ІІІ гр.. інвалідності безстроково, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманих професійних захворювань у позивача змінилися умови життя, він змушений постійно проходити лікування, які не дають покращення в стані здоров'я, обмежений у можливості працевлаштування, вільному виборі праці. Крім того, відчуває постійний біль в попереково-крижовій та міжлопатковій області, оніміння в ногах, часті судоми гомілкових м'язів, слабкість в правій стопі, біль та обмеження рухів в тазостегнових суглобах, періодичні набряки в правій стопі, задишка при ході і фізичному навантаженні.
Доводи представника відповідача щодо відсутності причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, судом відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України '' Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та зурахуванням інших обставин. Зокрема, суд враховує характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, встановлену групу інвалідності стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін її життєвих і виробничих стосунках, стаж роботи позивача, і вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 50 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди саме в розмір 170 000 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є значно завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві моральної шкоди.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст.153,237-1 КЗпП України,Законом України« Про охорону праці», ст.ст.4,5,13,19,76-81,89, 133,141, 258-259,263,265,274,354 ЦПК України суд,-
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (50029 Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Конституційна, 5 ідентифікаційний код 00191329) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (50029 Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Конституційна, 5 ідентифікаційний код 00191329) на користь держави судовій збір в розмірі 704 грн. 80 коп.
В задоволені іншої решти частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 14.01.2019 року.
Суддя: М. Д. Власенко