Справа № 160/721/18
Провадження № 2/160/32/19
14 січня 2019 року смт. Локачі
Локачинський районний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,
за участю: секретаря - Гупалик А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Локачах в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
05 грудня 2018 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01 липня 2016 року між ним та відповідачем був укладений договір позики. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 226000 грн., які зобов'язався повернути до жовтня 2017 року.
Станом на 01 листопада 2018 року заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 226000 грн. Крім того, заборгованість відповідача підлягає збільшенню на суму інфляційних нарахувань в розмірі 16724 грн., а також на суму трьох процентів річних в розмірі 6780 грн.
Просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 249504 грн., а також судові витрати у справі.
14 січня 2019 року представник позивача ОСОБА_3 через канцелярію суду подав письмову заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Заявлений позов підтримує повністю, просить його задовольнити.
Відповідач 14 січня 2019 року через канцелярію суду також подав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнає повністю, не заперечує проти задоволення позову.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 01 липня 2016 року між ним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики. Відповідно до умов вказаного договору позивач передав, а ОСОБА_2 отримав грошові кошти у сумі 226000 грн. з метою покупки мобільних терміналів за кордоном. Кошти відповідач зобов'язався повернути до жовтня 2017 року. Вказане стверджується розпискою від 05 серпня 2017 року, яка написана відповідачем власноручно (а.с.7).
Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладеного між сторонами договору.
При укладенні договору сторони керувались ст. 1046 ЦК України, відповідно до якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що визначені договором.
Із розписки від 05 серпня 2017 року вбачається, що строк повернення коштів встановлено до жовтня 2017 року. Після закінчення вказаного строку виконання зобов'язання грошові кошти відповідачем не повернуті.
Станом на 01 листопада 2018 року заборгованість за договором позики становить 226000 грн.
Крім того, виходячи із вимог ч.2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, із розрахунку інфляційних нарахувань вбачається, що заборгованість відповідача підлягає збільшенню на суму інфляційних нарахувань в розмірі 16724 грн., а також на суму трьох процентів річних в розмірі 6780 грн., що стверджується розрахунком 3% річних (а.с. 8,9).
Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, іхніх преставників.
Відповідач позовні вимоги визнав і у суду не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності обставин, вказаних позивачем, та добровільності їх визнання відповідачем.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 порушив умови договору позики, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 226 000 грн., яка з врахуванням інфляційних нарахувань та трьох процентів річних становить 249 504 грн.
Враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позики, ОСОБА_2 суми боргу не оспорив, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики на загальну суму 249504 грн.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2495,04 грн.
Керуючись ст.ст.10-13, 77, 82, 141, ч.2 ст. 247, ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст. ст. 509, 526, 527, 530, 610, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, заборгованість за договором позики в сумі - 249504 (двісті сорок дев'ять тисяч п'ятсот чотири) грн., в тому числі: 226 000 грн. - сума боргу, 16724 грн. - інфляційні нарахування, 6780 грн. - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 2495 (дві тисячі чотириста дев'яносто п'ять) грн. 04 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Локачинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Локачинського районного суду Т. О. Кідиба