Справа № 127/32527/18
Провадження № 3/127/8319/18
15.01.2019 м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Вишар І.Ю., при секретарі Федоровій С.М., за участю прокурора Каменяр С.В., захисника - адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вінниця справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого поліцейським роти охорони об'єктів та публічної безпеки батальйону УПО у Вінницькій області ДПО НП України, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, за ч. 1 ст. 1726 КУпАП,-
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувають на розгляді адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язаного з корупцією № 34/2018 від 17.12.2018 року, складеного старшим оперуповноваженим Вінницького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України підполковником поліції ОСОБА_3, поліцейський роти охорони об'єктів та публічної безпеки батальйону УПО у Вінницькій області ДПО НП України старший сержант поліції ОСОБА_2, 30.04.1988 р.н, житель ІНФОРМАЦІЯ_4 будучи відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, а саме 08.04.2018 о 18.07 год. подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2017 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, 07.11.2015 наказом Управління поліції охорони у Вінницькій області о/с ОСОБА_2 призначено на посаду поліцейського батальйону поліції охорони УПО у Вінницькій області ДПО НП України присвоївши йому спеціальне звання сержанта поліції.
03.03.2017 ОСОБА_2 особисто розписався в повідомленні про ознайомлення з вимогами статей 27, 28, 45 Закону України «Про запобігання корупції», а також за відповідальність щодо неподання, несвоєчасне подання або надання недостовірних відомостей у декларації згідно ст. 172-6 КУпАП та ст. 366-1 КК України.
03.04.2017 наказом Управління поліції охорони у Вінницькій області ДПО НП України № 33 о/с сержанта поліції ОСОБА_2 призначено на посаду поліцейського роти охорони об'єктів та публічної безпеки батальйону УПО у Вінницькій області.
Таким чином, ОСОБА_2 є суб'єктом відповідальності на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
Рішенням № 3 Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 визначено, що суб'єкти декларування, щорічно подають декларацію у період з 00 години 00 хвилин 01 січня до 00 години 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік ( період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Таким чином, поліцейський роти охорони об'єктів та публічної безпеки батальйону УПО у Вінницькій області ДПО НП України ОСОБА_2, являючись особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону, зобов'язаний був до 1 квітня 2018 року подати електронну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2017 рік.
За результатами моніторингу загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, встановлено, що ОСОБА_2 08.04.2018 о 18.07 год. подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2017 рік.
Зазначено, що ОСОБА_2 під час проходження служби в Національній поліції України, являючись суб'єктом декларування був ознайомлений з вимогами Закону України «Про запобігання корупції», а також з порядком роботи в даному Реєстрі оскільки раніше подавав електронні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Під час проведення перевірки опитаний ОСОБА_2 пояснив, що 15.03.2018 він подавав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування електронну декларацію за 2017 рік, однак з невідомих йому причин її успішно подано не було. Про те, що декларація відсутня на сайті НАЗК дізнався від керівництва УПО у Вінницькій області ДПО НП України. Після чого 08.04.2018 повторно, але несвоєчасно подав щорічну електронну декларацію за 2017 рік, хоча поважних причин для несвоєчасного подання вказаної декларації у нього не було.
Так, ОСОБА_2, являючись суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції»відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 та суб'єктом правопорушень, визначених статтею 172-6 КУпАП, відповідно до примітки до вказаної статті, у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції" несвоєчасно, без поважних причин, 08.04.2018 о 18.07 год. подав до НАЗК щорічну електронну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2017 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_2 вину у скоєні правопорушення не визнав та суду пояснив, що він не мав умислу вчинити правопорушення, оскільки подавав декларацію 15.03.2018 року та був упевнений, що вона подана, проте дізнався від свого керівництва, що вона не подана, тому подав її ще раз.
Адвокат ОСОБА_1 заперечував щодо протоколу та просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією відносно ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки у нього не було умислу на вчинення правопорушення.
Прокурор Каменяр С.В. в судовому засіданні підтримала протокол про адміністративні правопорушення, з тих підстав, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.
Виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.98 № 13 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією», в чинній редакції зі змінами та доповненнями, у справах даної категорії суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтями 247 і 280 КУпАП. При цьому особливу увагу необхідно звертати на з'ясування в кожній справі таких питань: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад корупційного правопорушення, передбаченого Законом; чи особа є винною в його вчиненні; чи належить вона до суб'єктів даного правопорушення; чи не містить правопорушення ознак злочину; чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені ст. 38 КУпАП; чи немає інших обставин, що виключають провадження в справі.
Суди мають також з'ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв'язку між діянням і виконанням особою повноважень.
Аналогічна вимога міститься в п. 7 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» від 22.05.2017 року № 223-943/0/4-17.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління протиправне, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, за яке законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала.
Відповідальність за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП настає у разі порушення вимог фінансового контролю, які полягають у тому числі і в несвоєчасному поданні декларації особою, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобов'язані подати декларацію, зокрема наявне формулювання «щорічно до 1 квітня».
Обгрунтовуючи заперечення ОСОБА_2 посилається на те, що ним було вчасно подано декларацію, а саме 15.03.2018 року, проте невідомо з яких причин вона не була подана, про що він дізнався від свого керівництва, тому одразу подав декларацію знову , а тому вважає, що умислу у нього на невчасне подання декларації не було.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, на орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення покладено обов'язок з'ясувати не лише те, чи було вчинено діяння, але і питання винуватості особи у його вчиненні.
Вина є одним з елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння чи бездіяльності.
Так, суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Це випливає з аналізу ст. 10 КУпАП (адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків) та ст. 11 КУпАП (адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачати). Зважаючи на те, що законом в диспозиції даної статті не визначені наслідки порушення вимог фінансового контролю, логічним є висновок про те, що вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Аналогічної думки судової палати у кримінальних справах Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка у своєму інформаційному листі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією від 22 травня 2017 року, зазначила, що суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки у нього були відсутні мотиви вчинити порушення закону, він не бажав його порушити, поза його волею перебував свідомий допуск настання негативних наслідків від діяння, що свідчить про відсутність вини, а відтак робить неможливим притягнення останнього до адміністративної відповідальності за даною статтею.
Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
При вирішенні справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 суд враховує положення ст. 62 Конституції України згідно якої винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а тому, відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 підлягає закриттю за відсутності в його діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1726, 245, ч.1 ст. 247, 280, 283, 284 КУпАП, ст. 12 ЗУ «Про запобігання корупції», суд,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2- закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 1726 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду.
Суддя