Іменем України
09 січня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/856/18
Суддею Господарського суду Чернігівської області Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами загального позовного провадження розглянуто справу
за позовом: ОСОБА_1, учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська маслосирбаза», АДРЕСА_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська маслосирбаза»,
вул. Ріпкинська, 27, м. Чернігів, 14021
предмет спору: про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства
За участю:
від позивача: Федоренко Є.В. - адвокат, ордер серія ОД № 331089 від 09.01.2019, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 2190 від 03.04.2012;
від відповідача: Руденок П.С. - адвокат, ордер серія ЧН № 040603 від 09.01.2019, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000400 від 20.07.2018; договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 02.01.2019;
ОСОБА_4 - керівник
У судовому засіданні 09.01.2019 на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
26.11.2018, до Господарського суду Чернігівської області, надійшла позовна заява ОСОБА_1, учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська маслосирбаза» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська маслосирбаза» (надалі - Товариство) про визнання недійними рішень загальних зборів засновників Товариства від 16.06.2002 в частині ухвалення рішення про продаж приміщення загальною площею 178,5 кв.м. та від 21.08.2003 в частині ухвалення рішення про продаж приміщення загальною площею 881,7 кв.м., вартістю 47845грн, оформлені протоколами від 16.06.2002 (п. 3) та від 21.08.2003 (п. 3).
Обґрунтовуючи заявлений позов ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1) зазначила, що під час скликання та проведення 16.06.2002 та 21.08.2003 загальних зборів учасників Товариства були порушені вимоги статей 10, 41, 53, 59, 60, 62 Закону України «Про господарські товариства» та пункти 5.7, 7.2.5.2, 7.2.5.14, 7.2.8, 7.2.9 Статуту ТОВ «Чернігівська маслосирбаза», як наслідок, її права та законні інтереси як учасника товариства, були порушені.
Позивач зазначила, що не була повідомлена та не приймала участі у загальних зборах учасників Товариства, проведених 16.06.2002 та 21.08.2003, де були вирішені питання щодо продажу майна, що входило до статутного фонду Товариства. Протоколи засідання загальних зборів, на яких прийняті оскаржувані рішення, відсутні у реєстраційній справі Товариства, що на думку позивачки свідчить про те, що вказані збори не проводилися взагалі, а зазначені протоколи сфальсифіковані, оскільки зі змісту витягів із них (наявних в матеріалах справи) взагалі неможливо встановити хто саме з учасників Товариства був присутній та відповідно дослідити повноважність таких зборів (встановити наявність кворуму для прийняття оскаржуваних рішень). Зокрема, учасники Товариства: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, також не були повідомлені та не приймали участі у загальних зборах учасників Товариства, про що свідчать заяви зазначених осіб в якості свідків, що додані до матеріалів справи. Позивач стверджує, що витяг з протоколу загальних зборів засновників Товариства від 16.06.2002 не містить підпису секретаря зборів, а у витязі з протоколу від 21.08.2003 від імені ОСОБА_9 - секретаря зборів, підпис виконано іншою особою.
Додатково вказано, що головою загальних зборів учасників Товариства, проведених 16.06.2002 та 21.08.2003, за результатами яких прийняті оскаржувані рішення, зазначено директором Товариства ОСОБА_4, у той час, як відповідно до Статуту ТОВ «Чернігівська маслосирбаза» (у редакції від 15.12.1999 за № 572-р), а саме п. п. 7.2.7, 7.2.9, 7.2.13.1, 7.2.13.2 та 7.3.1, функціональні права та обов'язки голови зборів та директора товариства визначені окремо один від одного. За приписами статті 62 Закону України «Про господарські товариства» генеральний директор (директор) товариства не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.
Позивач вважає, що наведені нею у позові порушення є достатніми для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства проведених 16.06.2002 та 21.08.2003, та стверджує, що про наявність оскаржуваних рішень загальних зборів учасників Товариства вона дізналась випадково у 2018 році під час судового розгляду справи № 751/1308/18, а тому даний позов заявлено в межах строків позовної давності.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.12.2018.
17.12.2018, судом відкладено підготовче судове засідання на 09.01.2019, задоволено клопотання позивача та витребувано у відповідача в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) оригінали протоколів загальних зборів засновників ТОВ «Чернігівська маслосирбаза» від 16.06.2002 та від 21.08.2003; протоколи засідання реєстраційної комісії щодо проведення реєстрації засновників ТОВ «Чернігівська маслосирбаза», що зібралися на збори 16.06.2002 та 21.08.2003; докази повідомлення відповідачем ОСОБА_1 про проведення 16.06.2002 та 21.08.2003 загальних зборів засновників ТОВ «Чернігівська маслосирбаза».
Судом відхилено клопотання позивача про витребування у Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області реєстраційної справи відповідача та копії протоколу допиту свідка ОСОБА_9 у кримінальній справі № 12018270010001997, оскільки встановлено, що ОСОБА_1, всупереч вимогам п. 3-5 частини 2 статті 81 ГПК України не було зазначено підстав, з яких випливає, що реєстраційна справа відповідача на момент подачі до суду клопотання про витребування доказів знаходилась саме у Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області; не вказано заходів, які було нею вжито для отримання цього доказу самостійно (докази звернення ОСОБА_1 до визначеного ним органу до матеріалів справи не надані). З пояснень самих сторін встановлено, що матеріали реєстраційної справи відповідача знаходились в експертній установі (Чернігівському відділенні Київського науково-дослідного інституту судових експертиз), а не у визначеного позивачем органу. Судом також взято до уваги, що кримінальна справа № 12018270010001997 відкрита за фактом підроблення підписів учасників загальних зборів ТОВ «Чернігівська маслосирбаза» від 17.12.2001 та не пов'язана із предметом заявленого позову.
З усних пояснень представника відповідача наданих у підготовчому судовому засіданні 09.01.2019 судом встановлено, що витребувані ухвалою суду від 17.12.2018 документи, у тому числі і оригінали протоколів загальних зборів засновників ТОВ «Чернігівська маслосирбаза» від 16.06.2002 та від 21.08.2003, у відповідача не збереглись, з огляду на те, що з моменту проведення таких зборів сплинуло більше 15 років.
09.01.2019, враховуючи, що під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені у частині 2 статті 182 ГПК України, та приймаючи до уваги письмову згоду усіх учасників справи на перехід до розгляду справи по суті у даному судовому засіданні, суд, керуючись приписами частини 6 статті 183 ГПК України, після закінчення підготовчого судового засідання розпочав розгляд по суті.
У судовому засіданні 09.01.2019 повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав заявлених у позові.
Відповідач відзивом на позов та повноважний представник відповідача у судовому засіданні 09.01.2019 проти позову заперечили в повному обсязі. Представник відповідача наголосив, що у відповідності до п. 3.6.1 Статуту Товариства (у редакції від 15.12.1999 за № 572-р) останнє має право в установленому чинним законодавством порядку продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям, установам та громадянам, набувати і одержувати у них, здавати і брати в оренду, надавати і отримувати безоплатно, в тимчасове користування або в позику будинки, споруди, транспортні засоби, інвентар, сировину, рухоме і нерухоме майно та інші матеріальні цінності, відчужувати їх, а також списувати їх з балансу у відповідності з чинним законодавством України та Статутом Товариства. Відтак, на загальних зборах учасників Товариства, проведених 16.06.2002 та 21.08.2003, за наявності кворуму (присутні 34 акціонери, в тому числі ВАТ «Чернігівмолпром» та ОСОБА_4, які в сукупності володіють більше 60% голосів) рішення про продаж приміщення загальною площею 178,5 кв. м. та приміщення загальною площею 881,7 кв. м., прийняті з метою закупки сировини для налагодження виробничого процесу, тобто в інтересах господарської діяльності юридичної особи, є правомірними та такими, що відповідають як вимогам установчих документів ТОВ «Чернігівська маслосирбаза», так і вимогам статей 41, 59, 62 Закону України «Про господарські товариства», всупереч твердженням позивача.
На думку відповідача, ОСОБА_1 не довела та не надала належних доказів, що маючи вклад до статутного фонду Товариства у формі цінних паперів на суму 3863,08грн (що складає лише 0,469% від загального статутного фонду), відчуження вказаного майна порушило її права та охоронювані законом інтереси, як учасника Товариства.
У відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про застосування до даного позову наслідків спливу позовної давності. Також зазначено, що доводи позивача про те, що вона не була проінформована про проведення загальних зборів учасників Товариства та відповідно про прийняті на них рішення, не ґрунтуються на жодних доказах та не відповідають дійсності, оскільки у останньої було право, як учасника Товариства, в будь-який час брати участь у його діяльності, управлінні та розподілі прибутку, одержувати інформацію про його діяльність, у тому числі знайомитись із змістом протоколів загальних зборів учасників Товариства. На думку відповідача, доводи ОСОБА_1 щодо поважності причин пропуску строків позовної давності, зумовлених тим, що про оскаржувані рішення, вона дізналась лише в процесі розгляду судової справи № 751/1308/18у 2018 році, - не заслуговують на увагу.
Також відповідач зазначав, що наведені ним обставини були досліджені судом у межах судової справи № 751/1308/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Чернігівська маслосирбаза» та ОСОБА_10 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного майна, в якій рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11.09.2018 (набуло законної сили) було відмовлено ОСОБА_1 у визнанні недійсними договорів купівлі-продажу майна, з підстав відсутності порушення її прав та охоронюваних законом інтересів. На думку відповідача, встановлені в межах судової справи № 751/1308/18 обставини не потребують повторного доведення в межах даної справи з огляду на приписи частини 4 статті 75 ГПК України.
Позивач надала до суду відповідь на відзив відповідача, в якій заперечила проти його доводів та підтримала заявлений позов з наведених у ньому підстав.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд
16.06.2002, відбулись загальні збори засновників ТОВ«Чернігівська маслосирбаза» на порядок денний яких було винесено питання щодо продажу приміщення загальною площею 178,5 кв.м. (питання 3 порядку денного). За результатом зазначених зборів прийнято рішення про продаж приміщення загальною площею 178,5 кв.м., враховуючи необхідність коштів для закупівлі сировини та налагодження виробничого процесу Товариства.
21.08.2003, відбулись загальні збори засновників ТОВ «Чернігівська маслосирбаза» на порядок денний яких було винесено питання щодо продажу приміщення нежитлової будівлі загальною площею 881,7 кв.м. (питання 3 порядку денного). За результатом зазначених зборів прийнято рішення про продаж приміщення загальною площею 881,7 кв.м. вартістю 47845грн, враховуючи необхідність коштів для закупівлі сировини та налагодження виробничого процесу Товариства.
Обґрунтовуючи заявлений позов, ОСОБА_1, учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська маслосирбаза» зазначила, що відповідачем порушено її корпоративні права на участь в управлінні Товариством внаслідок неповідомлення її особисто про скликання 16.06.2002 та 21.08.2003 загальних зборів учасників Товариства та недоведенням до неї інформації про відчуження нерухомого майна, що входило до статутного фонду Товариства. Вказала на неповідомлення її про скликання таких зборів та інших учасників Товариства, зокрема: ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про що свідчать заяви зазначених осіб в якості свідків, що додані до матеріалів справи. За твердженням позивачки, під час скликання та проведення 16.06.2002 та 21.08.2003 загальних зборів учасників Товариства, були порушені вимоги статей 10, 41, 53, 59, 60, 62 Закону України «Про господарські товариства», п.п. 5.7, 7.2.5.2, 7.2.5.14, 7.2.8, 7.2.9 Статуту Товариства. Одночасно позивачка ставить під сумнів як правомочність таких зборів, так і сам факт їх проведення.
Предметом спору у даній справі є правомірність рішень загальних зборів засновників ТОВ «Чернігівська маслосирбаза» оформлених протоколами від 16.06.2002 та від 21.08.2003.
Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі в спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, згідно п. 3 частини 1 статті 20 ГПК України належать до юрисдикції господарських судів.
За частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) корпоративними правами визнаються права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
У відповідності до абзацу 1 п. 17, абзацу 2 п. 19 та абзацу 2 п. 20 Постанови ВСУ від 24.10.2008 за № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов'язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб'єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується. Відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його учасники (акціонери).
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, на момент прийняття оскаржуваних рішень входила до складу учасників ТОВ «Чернігівська маслосирбаза» та мала частку у його статутному фонді - 0,469%, розмір її внеску до статутного фонду відповідача становив 3863,08грн, про що зазначено в п. 5.4 Статуту ТОВ «Чернігівська маслосирбаза», затвердженого протоколом від 03.11.1999 за № 1 зборів засновників ТОВ «Чернігівська маслосирбаза». Враховуючи, що у статутному фонді Товариства на момент прийняття оскаржуваних рішень була визначена належна позивачу частка, суд дійшов висновку про наявність у неї корпоративних прав.
Виходячи з даних ЄДРПОУ, позивач - ОСОБА_1 до цього часу залишається учасником ТОВ «Чернігівська маслосирбаза», та відповідно володіє корпоративними правами Товариства, що сторонами в процесі розгляду даної справи не заперечувалось.
Згідно з частиною 3 статті 167 ГК України відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав є корпоративними відносинами. Враховуючи, що у позивача наявні корпоративні права щодо відповідача, між сторонами існують корпоративні відносини.
Статтею 10 Закону України «Про господарські товариства», у редакції діючій на момент прийняття оскаржуваних позивачем рішень, встановлено, що учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом (а); брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди) (б); вийти в установленому порядку з товариства (в); одержувати інформацію про діяльність товариства (г). При цьому на вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Частиною 1 статті 23 Закону України «Про господарські товариства», у редакції діючій на момент прийняття оскаржуваних рішень передбачено, що управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.
З огляду на приписи частин 1 та 4 статті 58 Закону України «Про господарські товариства», вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді.
Виходячи зі змісту статей 11, 59 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю з питань діяльності товариства приймають відповіді рішення, які є обов'язковими для виконання всіма його учасниками.
З наведеного слідує, що рішення загальних зборів учасників товариства є актами ненормативного характеру, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
При цьому, закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше.
Виходячи з правової природи рішень загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, як актів ненормативного характеру, підставами визнання недійсними таких рішень можуть також бути: невідповідність рішень загальних зборів вимогам чинного законодавства; порушення вимог чинного законодавства та статуту товариства під час скликання та проведення зборів; позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах.
При цьому, для визнання недійсними рішень загальних зборів товариства з наведених підстав, необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією ВСУ наведеними в п. п. 17-19 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 за № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Виходячи з принципу змагальності сторін у господарському процесі, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту порушення її прав, які підлягають захисту судом.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги ОСОБА_1 вказала, що відповідач позбавив її можливості прийняти участь у загальних зборах учасників Товариства проведених 16.06.2002 та 21.08.2003, на яких були вирішенні питання щодо відчуження нерухомого майна, що входило до статутного фонду Товариства. Враховуючи зазначене, позивач оскаржує рішення загальних зборів засновників ТОВ «Чернігівська маслосирбаза» проведених 16.06.2002 та 21.08.2003, саме в частині ухвалення рішення про продаж приміщень загальною площею 178,5кв.м. та 881,7 кв.м., вартістю 47845грн (пит. 3 порядку денного зборів засновників Товариства).
Частиною 5 статті 61 Закону України «Про господарські товариства», у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень встановлено, що про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.
Пунктом 7.2.8. Статуту ТОВ «Чернігівська маслосирбаза», затвердженого протоколом зборівзасновників від 03.11.1999 за № 1, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень, передбачено, що про проведення зборів учасників, з зазначенням часу і місця проведення зборів, та порядку денного зборів учасники повідомляються письмово. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання зборів учасників.
Судом встановлено відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів належного повідомлення ОСОБА_1, як учасника ТОВ «Чернігівська маслосирбаза», про проведення 16.06.2002 та 21.08.2003 загальних зборів засновників Товариства, та про її обізнаність з переліком питань, що мали бути вирішенні за результатами таких зборів, у тому числі щодо відчуження нерухомого майна, що входило до статутного фонду Товариства.
Наведені обставини відповідачем спростовані не були.
За приписами п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 за № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону України «Про господарські товариства» позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах товариства. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
При цьому, при вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства, судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або присутність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.
Статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції діючій на момент прийняття оскаржуваних рішень) встановлено, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Наведене узгоджується зі змістом пункту 3.4. Статуту ТОВ «Чернігівська маслосирбаза», затвердженого зборами засновників Товариства, протокол № 1 від 03.11.1999, зареєстрованого розпорядженням Чернігівського міського голови від 15.12.1999 за № 572-р, відповідно до якого Товариство здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном відповідно до мети створення та предмету діяльності. Учасники Товариства не володіють відокремленими правами на майно, яке передали до статутного фонду (п. 5.6. Статуту).
Відповідно п.п. 2.1 та 2.2.1-2.2.2 Статуту ТОВ «Чернігівська маслосирбаза» Товариство створено з метою задоволення потреб в його послугах (роботах, товарах) та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів учасників Товариства, а також економічних та соціальних інтересів трудового колективу у відповідності і на умовах визначених чинним законодавством та цим Статутом. Предметом діяльності Товариства, в тому числі, є закупівля сільськогосподарської сировини, в тому числі молока та молочних продуктів, а також іншої продукції (товарів у підприємств, організацій, КСП, фермерів, приватних підприємств, населення) як у безготівковому порядку, так і за готівку, з метою їх переробки або подальшої реалізації; комерційна, торговельна, торговельно-закупівельна, постачальницько-збутова та посередницька діяльність; оптова і роздрібна реалізація продукції власного і невласного виробництва, комісійна та комерційна торгівля, в тому числі через мережу власних магазинів, торговельних точок, складів, баз, консигнаційних складів тощо.
Згідно пункту 3.6.1. Статуту ТОВ «Чернігівська маслосирбаза», Товариство має право в установленому чинним законодавством порядку продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям, установам і громадянам, набувати і одержувати у них, здавати і брати в оренду, надавати і отримувати безоплатно, в тимчасове користування або в позику будинки, споруди, транспортні засоби, інвентар, сировину, рухоме і нерухоме майно та інші матеріальні цінності, відчужувати їх, а також списувати їх з балансу у відповідності з чинним законодавством України або з цим Статутом.
Так, ТОВ «Чернігівська маслосирбаза» як суб'єкт господарювання володіє, користується та розпоряджається майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, в тому числі дії щодо відчуження, належного йому на праві власності майна, виходячи з власних економічних інтересів.
З наведеного слідує, що обізнаність позивача про проведення 16.06.2002 та 21.08.2003 загальних зборів учасників Товариства, на порядок денний яких було поставлено питання відчуження нерухомого майна - приміщення загальною площею 178,5 кв.м. та приміщення нежитлової будівлі загальною площею 881,7 кв.м., враховуючи необхідність вільних коштів для закупівлі сировини та налагодження виробничого процесу відповідача, з врахуванням економічних інтересів суб'єкта господарювання, - ніяким чином не вплинула на обсяг правомочностей ОСОБА_1І, як учасника Товариства, та на зміст оскаржуваних рішень із зазначених питань (за умови наявності кворуму).
Позивачем не доведено на підставі належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів, у розумінні статей 76-79 ГПК України, що маючи вклад до статутного фонду товариства у формі цінних паперів на суму 3863,08грн (що складає 0,469% від загального статутного фонду), відчуженням спірного майна Товариства було порушено її права та охоронювані законні інтереси.
Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що відчуження спірного майна, на підставі оскаржуваних рішень, вплинуло на загальний розмір статутного фонду відповідача (призвело до його зменшення). Судом встановлено, що розмір вкладу в сумі 3863,08грн, належний ОСОБА_1, залишився незмінним, про що в тому числі свідчать дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформовані судом на момент винесення рішення у даній справі; так само як і частка належна позивачу у статутному фонді товариства, що сторонами не спростовується.
Відтак, суд приходить до висновку про недоведення ОСОБА_1 факту порушення її прав внаслідок прийняття загальними зборами учасників Товариства рішень від 16.06.2002 та від 21.08.2003 з третього питання порядку денного, а саме щодо відчуження належного Товариству нерухомого майна. Факт відсутності (присутності) позивачки на вказаних загальних зборах учасників Товариства не впливає за зміст прийнятих рішень із зазначених питань.
Разом з тим, виходячи зі змісту статей 59, 60, 61 Закону України «Про господарські товариства», у редакції діючій на момент прийняття оскаржуваних рішень, безумовними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, у зв'язку з прямою вказівкою закону, є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства, на розгляд яких не було отримано згоди всіх учасників товариства, присутніх на зборах; відсутність протоколу загальних зборів учасників товариства. Наведене узгоджується з приписами п. 18. Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 за № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» та п. 2.13. Постанови Пленуму ВГСУ від 25.02.2016 за № 4 «Про деякі питання практики вирішення корпоративних спорів».
Частиною 5 статті 60 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) передбачено, що голова зборів товариства організує ведення протоколу. Книга протоколів має бути у будь-який час надана учасникам товариства.
Відтак, протокол загальних зборів учасників товариства є основним (єдиним) документом, що фіксує порядок проведення загальних зборів учасників. Саме протоколом, оформлюються прийняті рішення за результатом проведення загальних зборів учасників товариства, при цьому, вказаний документ має зберігатись у товариства безстроково, враховуючи що у будь-який час учасник товариства має право ознайомитись з його змістом.
Як встановлено судом у судовому засіданні 09.01.2019 у відповідача відсутні оригінали протоколів загальних зборів засновників ТОВ «Чернігівська маслосирбаза», проведених 16.06.2002 та 21.08.2003, що є безумовною підставою для визнання недійсними рішень, прийнятих за результатами таких зборів.
При цьому, копії витягів з протоколів загальних зборів учасників, які наявні в матеріалах даної справи, за відсутності у відповідача оригіналів самих протоколів, не є належними доказами у справі. Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що копія витягу з протоколу датованого 16.06.2002 взагалі не містить підпису голови та секретаря зборів, та не може братись судом до уваги.
Доводи відповідача про те, що протоколи загальних зборів учасників Товариства проведених 16.06.2002 та 21.08.2003 у нього не збереглись, враховуючи, що з дати їх проведення сплинуло більше 15 років, судом відхилено, оскільки такі документи мають зберігатись у товариства на протязі усього часу його діяльності, тобто безстроково, про що в тому числі свідчить зміст статті 60 Закону України «Про господарські товариства» та частина 3 статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Судом залишено поза увагою заперечення відповідача про відсутність необхідності у дослідженні фактичних обставин проведення 16.06.2002 та 21.08.2003 загальних зборів учасників ТОВ «Чернігівська маслосирбаза» з огляду на те, що в межах судової справи № 751/1308/18 (рішення у якій набуло законної сили) наведені обставини вже встановлені судом та не підлягають повторному доказуванню, виходячи з вимог частини 4 статті 75 ГПК України.
Так, господарським судом встановлено, що 11.09.2018 Новозаводським районним судом міста Чернігів у справі № 751/1308/18 винесено рішення, яким відмовлено у позові ОСОБА_1 до ТОВ «Чернігівська маслосирбаза» про визнання недійсними договорів: договору купівлі-продажу від 17.06.2002 укладеного між ТОВ «Чернігівська маслосирбаза» та ОСОБА_10, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Куранковою О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 2943; договору купівлі-продажу від 16.10.2002 укладеного між ТОВ «Чернігівська маслосирбаза» та ОСОБА_10, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Куранковою О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 4843; договору купівлі-продажу від 09.12.2002 укладеного між ТОВ «Чернігівська маслосирбаза» та ОСОБА_10, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Куранковою О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 5507; договору купівлі-продажу від 24.12.2003 укладеного між ТОВ «Чернігівська маслосирбаза» та ОСОБА_10, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Куранковою О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 2943.
У межах справи № 751/1308/18 суд досліджував правомірність правочинів, укладених Товариством, а не правомірність самих рішень загальних зборів учасників Товариства, за якими вирішено відчужити спірне нерухоме майно, які є предметом розгляду в межах даної господарської справи.
Відповідач безпідставно ототожнює оціночні судження наведені у рішенні Новозаводського районного суду міста Чернігів у справі № 751/1308/18 та поняття преюдиції, у розумінні частини 4 статті 75 ГПК України.
При цьому, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи із змісту судового рішення від 11.09.2018 у справі № 751/1308/18, протоколи засідань загальних зборів учасників товариства, датованих 06.06.2002 та 21.08.2003, не досліджувались. У межах зазначеної судової справи надано оцінку лише витягам з таких протоколів.
Всі інші доводи та заперечення сторін не спростовують наведених висновків суду.
Відсутність оригіналів протоколів загальних зборів учасників ТОВ «Чернігівська маслосирбаза», якими оформлені рішення від 16.06.2002 та від 21.08.2003, прийняті за результатами проведення загальних зборів учасників, є достатньою правовою підставою для визнання таких рішень недійсними.
Разом з тим, відповідачем у відзиві на позов та повноважним представником у судовому засіданні 09.01.2019 заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених вимог.
Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У відповідності до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа не тільки довідалася, а й могла довідатися про порушення свого права. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, адже норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
Так, оскаржувані рішення загальних зборів учасників ТОВ «Чернігівська маслосирбаза» були прийняті 16.06.2002 та 21.08.2003, якими вирішено питання відчуження належного на праві приватної власності майна Товариства, натомість позов про визнання недійсними вказаних рішень подано до суду позивачем лише 26.11.2018, тобто зі спливом більше 15 років.
Як пояснила ОСОБА_1 у позовній заяві та у відповіді на відзив відповідача, про оскаржувані рішення їй стало відомо випадково у 2018 році під час судового розгляду справи № 751/1308/18, однак належних доказів на підтвердження своїх тверджень остання до господарського суду не надала.
При цьому, судом взято до уваги, що з огляду на зміст пункту г) частини 1 статті 10 Закону України «Про господарські товариства» позивач - ОСОБА_1, як учасник Товариства, мала право на одержання інформації про його діяльність і на її вимогу відповідач був зобов'язаний надати для ознайомлення річні баланси, звіти Товариства про діяльність, протоколи зборів. Тобто, ОСОБА_1, на протязі всього часу, що передував її зверненню до господарського суду, не була позбавлена можливості дізнатися про наявність оскаржуваних нею рішень та вжити відповідні заходи щодо захисту її прав у межах строків позовної давності.
Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, що є джерелом права, зокрема в рішеннях ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» відповідно до яких позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Звернення позивача за захистом своїх прав відбулось з пропуском встановленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, про застосування наслідків якої заявлено відповідачем у відзиві на позов.
Частиною 4 статті 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. При цьому судом не було встановлено наявності поважних причин пропуску позивачем строку позовної давності, що унеможливило здійснення судом захисту порушеного права в силу вимог частини 5 статті 267 ЦК України.
Наслідки спливу позовної давності застосовуються судом лише у разі наявності порушеного права, за захистом якого звертається особа до суду з відповідним позовом.
З огляду на те, що судом встановлено пропуск позивачем строків позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, суд дійшов висновку про відмову у позові.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на те, що заявлений позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська маслосирбаза» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська маслосирбаза» (14021, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Ріпкинська, 27, код ЄДРПОУ 30647913) про визнання недійсним рішень зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська маслосирбаза» від 16.06.2002 в частині ухвалення рішення про продаж приміщення загальною площею 178,5 кв.м. та від 21.08.2003 в частині ухвалення рішення про продаж приміщення загальною площею 881,7 кв.м., вартістю 47845грн, що оформлені протоколами від 16.06.2002 (питання порядку денного 3) та від 21.08.2003 (питання порядку денного 3), - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається у порядку визначеному в статті 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено та підписано 16.01.2019.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя А.В. Романенко