Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3154/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом ТОВ "Олфа", м. Київ
до ТОВ "Титан", м. Харків
про стягнення 56412,29 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився.
ТОВ "Олфа", м. Київ звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Титан", м. Мерефа заборгованість за договором поставки №26 від 22.04.13р. в сумі 56412,29 грн., яка складається з: 39459,11 грн. - основна заборгованість; 3344,65 грн. - інфляційні втрати; 12492,86 грн. - пені; 1115,67 грн. - 3% річних. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 23.11.18р. позовну заяву ТОВ "Олфа", м. Київ - залишено без руху. Надано позивачеві строк десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
03.12.18р. позивач надав суду докази усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду від 23.11.18р. про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 10.12.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням учасників справи. Призначено судове засідання на "20" грудня 2018 р. о(об) 12:00.
18.12.18р. від представника позивача електронною поштою надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
19.12.18р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та вказує, що позов є необґрунтованим та не підтверджений відповідними доказами.
19.12.18р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення в судове засідання уповноваженого представника відповідача.
Ухвалою суду від 20.12.18р. клопотання представника позивача про розгляд справи без участі їх позивача - задоволено. Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи - задоволено. Відкладено розгляд справи на "09" січня 2019 р. о 15:00 год.
Представник позивача в судове засідання 09.01.19р. не з'явився.
Представник відповідача в судове засідання 09.01.19р. не з'явився.
Враховуючи те, що норми Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
22 квітня 2013 року між ТОВ «ОЛФА» (надалі - Постачальник/позивач) «ТИТАН» (надалі - «Покупець/Відповідач») було укладено Договір поставки №26 (надалі - Договір), відповідно до якого ТОВ «ОЛФА» зобов'язуються поставляти та передавати у власність Покупцю визначений Договором товар, а Покупець приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.
Відповідно до п. 4.1. Договору, Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації.
Відповідно до п. 5.1. Договору, Оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється Покупцем по мірі реалізації, один раз в 14 днів, після реалізації Покупцем поставленого товару третім особам.
Відповідно до п. 5.3. Договору, Оплата здійснюється Покупцем на підставі цього Договору та накладної, за якою передавався товар, або на підставі рахунку.
Відповідно до 2.2. Договору, Сторони погоджують асортимент та кількість товару шляхом надіслання Постачальником Покупцю підтвердження про отримання та погодження заявки Покупця, складеної на підставі специфікації (факсом або електронною поштою). Асортимент та кількість партії товару, що поставляється, Сторони вказують у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.
Позивачем згідно з видатковими накладними було передано Відповідачеві товар на суму 282 158,23 грн. Частково за товар було сплачено кошти в розмірі 242 699,12 грн.
Заборгованість Відповідача перед Позивачем на дату написання даної позовної заяви становить 39 459 (тридцять дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 11 коп.
Належність виконання Позивачем обов'язків по договору стосовно строків поставки, кількості та якості, крім видаткових накладних, з підписом та штампом обох Сторін, про прийняття Товару, підтверджується також відсутністю протягом тривалого часу жодних зауважень чи претензій з боку Покупця.
Порядок розрахунків за Договором був погоджений сторонами у пунктах 5.1 та 6.1 Договору а саме: оплата за кожну партію товару здійснюється Покупцем по мірі реалізації, один раз в 14 днів, після реалізації Покупцем поставленого товару третім особам. При цьому, граничним терміном реалізації товару являється шість місяців, після чого поставлений, але не реалізований товар підлягає поверненню постачальнику.
Згідно п. 6.1. договору граничним терміном реалізації товару являється шість місяців, після чого поставлений, але не реалізований товар підлягає поверненню постачальнику.
Отже, після поставки відповідної партії товару, відповідачу надається шість місяців на його реалізацію. Якщо по закінченню шести місяців у Відповідача залишився не реалізований товар, Позивач має вивезти такий товар у 5-денний строк, покупець (відповідач) додатково сповіщає постачальника (позивача) про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факсу чи поштовим переказом (п. 6.2. Договору), а у випадку не вивезення товару у вказаний строк - Відповідач не несе відповідальності за його збереження (п. 6.3 Договору).
За викладеного, обов'язок Позивача щодо вивезення не реалізованого товару виникає тільки у разі не реалізації такого товару відповідачем, про що має бути відповідне повідомлення. Відповідно, якщо таких повідомлень немає, товар вважається таким, що є реалізованим.
Викладені обставини дають підстави вважати, що поставлений Позивачем товар був реалізований Відповідачем, що в свою чергу свідчить про настання строку на його оплату.
27.11.2017 року, з метою досудового врегулювання спору, Відповідачу на адресу Відповідача було надіслано наступні документи:
- Вимогу про оплату за товар в розмірі 39459,11 грн. від 24.11.2017 р. №481;
- Вимогу про повернення товару на суму 39459,11 грн. від 24.11.2017 р. №480;
- Вимогу про надання звітів про реалізацію товару на суму 39459,11 грн. від 24.11.2017 р. №479. Також було надіслано рахунок до сплати та Акти звірки взаєморозрахунків.
06.12.2017 року Відповідачем було отримано згадані Вимоги, але жодним чином не було відредаговано на вимоги Позивача.
Стосовно твердження про те, що ТОВ «ОЛФА» здійснювало постачання певних партій товару за власною ініціативою, без відома керівництва ТОВ «ТИТАН» спростовується можливістю ТОВ «ТИТАН» не приймати товар, що поставляється, а також те, що останній мав право повернути весь нереалізований товар, а ТОВ «ОЛФА» неодноразово зверталось з претензією, а також з Вимогою про повернення товару від 24.11.2017 р. №480.
Також, у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує на те, що на ОСОБА_1 довіреність на отримання товару не видавалась.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ТИТАН» не видавало на згадану особу довіреності у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 є завідувачем аптечного складу ТОВ «ОЛФА» та є відправником товару з боку ТОВ «ОЛФА», а не отримувачем, як вказує відповідач.
Таким чином, невиконання відповідачем умов договору і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 39459,11 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 39459,11 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 39459,11 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 7.2. Договору, в разі прострочення Покупцем оплати товару Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Відповідно до п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 07.12.17р. по 15.11.18р., що є перевищує шість місяців.
Таким чином, суд зазначає про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, а саме стягненню підлягає пеня в сумі 6252,92 грн.
В частині стягнення пені в сумі 6239,94 грн. суд відмовляє.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1115,67 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3344,65 грн., суд зазначає таке.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 1115,67 грн.
Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 3344,65 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 3344,65 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 612, 623-625, 631 п.4, 629, 759, 762, 782, 797 Цивільного кодексу України; ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (62472, Харківська обл., м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кімн. 8-8) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОЛФА» (02232, м. Київ, вул. Данькевича, 4 фактична адреса: 02072, м. Київ, пр-т Бажана, 14 А, Код ЄДРПОУ 30472459) заборгованість за договором в сумі 39459,11 грн.; пеню в сумі 6252,92 грн.; 3% річних в розмірі 1115,67 грн.; інфляційні втрати в розмірі 3344,65 грн., судовий збір в сумі 1567,10 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення пені в сумі 6239,94 грн. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня проголошення рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 14.01.19р.
Суддя ОСОБА_2