Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3078/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1, Хелс Кеа", м. Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", м. Мерефа
про стягнення 119887,99 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1, Хелс Кеа" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки товару № А-50 від 17.05.2012 у розмірі 73629,50 грн.; пені у розмірі 23561,44 грн., 3% річних у розмірі 2596,20 грн., інфляційних у розмірі 12737,90 грн. та штрафу у розмірі 7362,95грн.
В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 15, 16, 526, 546, 549, 610, 611, 625 ЦК України.
Ухвалою суду від 15.11.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 04.12.2018 о 11:00.
04.12.2018 судом розгляд справи було відкладено на 26.12.2018 о 12:45.
Відповідач, через канцелярію суду 06.12.2018 за вх. № 34056, надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову повністю. При цьому відповідач вказував, що без наявності первинних документів на постачання товару (на повернення частки товару) та банківських документів на оплату він позбавлений можливості повно та об'єктивно дати оцінку позовним вимогам. Щодо наданої позивачем копії гарантійного листа, то без наявності та огляду оригіналу даного листа, ТОВ "Титан" не може однозначно підтвердити справжність підпису генерального директора та відбитку печатки ТОВ "Титан". Також, відповідач вказував, що гарантійний лист міг бути виписаний помилково. У листі йдеться про погашення певної суми в 2017 році, проте це не означає, що вказана сума в подальшому не була сплачена позивачу.
Позивач, через канцелярію суду 14.12.2018 за вх. № 34853, надав клопотання, в якому просив суд розглядати справу без участі представника позивача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
26.12.2018 судом розгляд справи було відкладено на 14.01.2019 о 12:45.
Позивач, через канцелярію суду 28.12.2018 за вх. № 36062, надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в призначене на 14.01.2019 о 12:45 судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
17 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1, Хелс Кеа" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан" (покупець) було укладено договір поставки товару № А-50 (надалі - договір).
Пунктом 1.1. договору було передбачено, що постачальник передає у власність, а покупець відповідним чином приймає та оплачує медичний товар на умовах цього договору.
Кількість, асортимент і ціна товару, погоджена у заявці покупця, що відображено у видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною договору. Ціна на товар, замовлений відповідно до належно оформленої заявки, зміні не підлягає (п.1.2. договору).
Згідно п.п. 1.3., 1.4. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту поставки товару постачальником та підписання видаткової накладної на дану партію товару. Сторони домовились, що умови даного договору поширюються на поставку кожної партії товару, який передається по окремій видатковій накладній.
Відповідно до п. 2.1. договору постачальник здійснює поставку медичного товару на протязі одного робочого дня з моменту отримання від покупця належним чином оформленої заявки на поставку партії товару.
Пунктом 2.5. договору було передбачено, що днем виконання поставки чергової партії по договору вважається відмітка про отримання покупцем товару в видатковій накладній.
Відповідно до п. 3.3. договору сума договору складає суму вартості усіх видаткових накладних, за якими поставлений товар згідно даного договору.
Згідно позову позивач вказує, що постачальником неодноразово здійснювались поставки медичного товару за заявками покупця, однак, покупець не в повному обсязі здійснив розрахунок, чим порушив свої договірні зобов'язання. Станом на 22 вересня 2017 року заборгованість ТОВ "Титан" перед ТОВ "ОСОБА_1, Хелс Кеа" за договором поставки товару № А-50 від 17 травня 2012 року, складала 93629,50 грн., про що свідчить гарантійний лист ТОВ "Титан" вих. № 22/09-1 від 22 вересня 2017 року. Даним гарантійним листом ТОВ "Титан" гарантувало погасити заборгованість перед ТОВ "ОСОБА_1, Хелс Кеа" в повному обсязі за установленим графіком (10 платежів). Проте, ТОВ "Титан" було здійснено лише два платежі по 10000,00 грн. 27 вересня 2017 року та 09 жовтня 2017 року. Таким чином, позивач вказував, що сума заборгованості відповідача складає 73629,50 грн. 27 вересня 2018 року позивачем було направлено відповідачу претензію про стягнення заборгованість вих. № 165/18 з проханням погасити заборгованість в сумі 73629,50 грн. Проте, дана претензія залишена відповідачем без задоволення.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу приписів статей 691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Разом з тим, відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.
Пунктом 2 ст. 9 цього Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Втім, гарантійний лист не є первинним документом в розуміння норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не може виступати належним доказом у підтвердження проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що гарантійним листом вих. № 22/09-1 від 22 вересня 2017 року не може підтверджуватися заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки товару № А-50 від 17.05.2012 у розмірі 73629,50 грн.
При цьому, суд зазначає, що реєстр оплат станом на 06.11.2018 не свідчить про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за даним договором у розмірі 73629,50 грн., оскільки він не містить відомості про господарські операції за договором та не підтверджує їх здійснення.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, яки б підтверджували заборгованість відповідача за договором у розмірі 73629,50 грн. та наявність підстав для нарахування відповідачу пені у розмірі 23561,44 грн., 3% річних у розмірі 2596,20 грн., інфляційних у розмірі 12737,90 грн. та штрафу у розмірі 7362,95 грн.
У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що надані до матеріалів справи докази свідчать про необґрунтованість вимог позивача, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1, Хелс Кеа" (юридична адреса: 65049, АДРЕСА_1 "А"; адреса для листування: 65085, м. Одеса, вул. Просьолочна, 10/2; ідентифікаційний код 36921315).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан" (юридична адреса: 62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, кімната 8-8; адреса для листування: 61036, м. Харків, вул. Морозова, 7, ідентифікаційний код 30588785).
Повне рішення складено 14.01.2019 р.
Суддя ОСОБА_1