про залишення позовної заяви без руху
14.01.2019 р. Справа № 914/52/19
Суддя Петрашко М.М., розглянувши матеріали
за позовом ОСОБА_1 підприємства «Агроенергомонтажналадка», с.Нижнє Синьовидне Сколівського району Львівської області
до відповідача ОСОБА_1 фірми «Герман», м.Сколе Львівської області
про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та зобов?яання повернути нерухоме майно в натурі
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 підприємства «Агроенергомонтажналадка» до відповідача ОСОБА_1 фірми «Герман» про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та зобов?яання повернути нерухоме майно в натурі.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення її без руху з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.91 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст. 91 ГПК України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до п.5.27. Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003)», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. №55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (нижче підпису). Приклад засвідчення копії документа зазначено у п.5.27. Національного стандарту України (ДСТУ 4163-2003).
Як вбачається із поданих матеріалів, позивачем до позовної заяви долучено копії паспорту артезіанської свердловини, однак не всі копії вказаного паспорту є належним чином засвідчені уповноваженою особою. Також, як вбачається із поданих матеріалів, позивачем до позовної заяви долучено копії акту на право користування землею, однак не всі копії вказаного акту є належним чином засвідчені уповноваженою особою, що є порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.162 ГПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Позивач у позовній заяві зазначає, що ним подано позов, який містить дві позовні вимоги немайнового характеру. Так, ОСОБА_1 підприємство «Агроенергомонтажналадка» у позовній заяві просить скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та зобов?язати повернути нерухоме майно в натурі.
Як зазначено у п.2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Враховуючи наведене, позивачем при поданні позовної заяви не було взято до уваги, що заявлена ним на підставі ст.1212 ЦК України позовна вимога за свою суттю є вимогою майнового характеру, що також вбачається зі змісту позовної заяви, а тому розмір судового збору за цією вимогою повинен розраховуватись виходячи із вартості майна, яке позивач просить йому повернути.
Враховуючи те, що позов у даній справі підлягає грошовій оцінці, то, відповідно, позивачем було порушено вимоги п.3 ч.3 ст.162 ГПК України, а саме не було зазначено у позовній заяві ціни позову.
У пункті 2 ч.1 ст. 163 ГПК України зазначено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Зі змісту ч.2 ст. 163 ГПК України вбачається, що ціна позову має відповідати дійсній вартості спірного майна.
Позивачем при поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області було сплачено судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру, однак позивачем не враховано, що одна із позовних вимог є вимогою майнового характеру і, тому, розмір судового збору повинен розраховуватись виходячи із дійсної вартості майна за цією вимогою (вимогою про повернення майна в натурі).
У частині 2 статті 174 ГПК України зазначено, що якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Однак, матеріали справи не містять та подані докази не надають можливості в силу ч.2 ст.174 ГПК України визначити точну суму судового збору.
Проте, суд звертає увагу, що обов'язок зазначення ціни позову у позовній заяві, її обгрунтування на момент пред'явлення позову та долучення доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі лягає на позивача.
Відповідно до пп.2 п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 2 ч.1 ст. 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Таким чином, за подання до господарського суду позовної заяви з вимогою повернути майно в натурі, позивачу належало сплатити 1,5 відсотка ціни позову (вартості майна), але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак, документів які підтверджують сплату судового збору у встановленому законом розмірі за вимогою про повернення майна в натурі до позовної заяви додано не було, а отже позовну заяву подано без додержання вимог п. 2 ч.1 ст. 164 ГПК України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись нормами статей 162, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу10-денний строк для виправлення допущених недоліків, які зазначені у вказаній ухвалі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Петрашко М.М.