Справа № 308/10431/18
Іменем України
14 січня 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Куштана Б.П., Собослоя Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 02 листопада 2018 року (головуючий суддя Бенца К.К.) про відмову у видачі судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей, -
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1, в особі уповноваженого представника ОСОБА_2, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей.
ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, оскаржила таку ухвалу в апеляційному порядку. Вважаючи, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 правомірно заявлено вимогу про видачу судового наказу про стягнення аліментів окремо на кожну дитину, що відповідає п. 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Вбачається, що ОСОБА_1, мати сімох дітей, в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду із заявою, в якій просила видати судовий наказ та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, аліменти: - на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту звернення з цією заявою до суду та до досягнення дитиною повноліття; - на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту звернення з цією заявою до суду та до досягнення дитиною повноліття; - на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту звернення з цією заявою до суду та до досягнення дитиною повноліття; - на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту звернення з цією заявою до суду та до досягнення дитиною повноліття; - на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 в твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту звернення з цією заявою до суду та до досягнення дитиною повноліття; - на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 в твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту звернення з цією заявою до суду та до досягнення дитиною повноліття; - на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7 в твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту звернення з цією заявою до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Відмовляючи у видачі судового наказу суддя суду першої інстанції вважав, що заявником заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам п.4 ч.1 ст. 161 ЦПК України, оскільки заявник просить суд видати наказ про стягнення аліментів на кожного із сімох дітей в твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а положення п. 4 ч.1 ст. 161 ЦПК України передбачає видачу судом наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Однак із таким висновком судді погодитися не можна, виходячи з наступного.
Статтею 161 ЦПК України передбачено можливість видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (п. 4 ч. 1 ст. 161 ), та якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (п. 5 ч. 1 ст. 161).
При цьому заявлення вимоги, передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, не залежить від кількості дітей, а визначає розмір аліментів на дитину у твердій грошовій сумі. ОСОБА_1 у своїй заяві про видачу судового наказу, посилаючись на положення саме п. 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, просила стягнути аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину. Така норма узгоджується з положенням ст. 182 ч. 2 Сімейного кодексу України, відповідно до якої мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Таким чином, суддя місцевого суду, порушивши норми процесуального права, безпідставно відмовив у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1
Відповідно до вимог п. 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ч. 2 ст. 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 02 листопада 2018 року - скасувати, а питання про видачу судового наказу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 14 січня 2019 року.
Головуюча:
Судді: