Справа № 344/18177/18
Провадження № 33/4808/7/19
Категорія ч. 1 ст. 172-6 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Руденко Д. М.
Суддя-доповідач Повзло
15 січня 2019 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участю прокурора Негрича Н.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.12.2018 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єнакієве Донецької області, жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень, стягнуто судовий збір, -
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати як незаконну та необґрунтовану, винести нову, якою провадження по справі закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх доводів він послався на те, що він 28.03.2018 року підготував електрону декларацію, проте сайт працював нестабільно та про те, що його декларація не була розміщена на сайті він дізнався 04.04.2018 року від представника по перевірці декларації ОСОБА_2 , після чого, він повторно зайшов на сайт та повторно подав електрону декларацію, проте до ранку декларація так й не надійшла, після чого він знов заповнив декларацію спочатку, а не з чернетки, яку готував поступово протягом березня, та після обіду 05.04.2018 року надійшла відповідь про реєстрацію електронної декларації. Вважає, що суддя прийняв передчасне рішення. Посилається на те, що з його сторони вживались заходи для своєчасної подачі декларації за 2017 рік у спосіб, який відповідає його рівню знань та досвіду роботи з електронними системами, та технічними збоями в системі, що свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення. Звертає увагу на те, що правопорушення фактично виявлене 10.04.2018 року, та момент судового розгляду пройшло більше ніж 3 місяці з дня виявлення правопорушення, що є підставою для закриття провадження за спочивом строку, передбаченого ст. 38 КУпАП. Вважає, що суддя не забезпечив повноту. Стверджує, що в аналогічних спорах практика суддів закривати провадження.
Постановою судді місцевого суду встановлено, що Майор ОСОБА_1 , військовослужбовець за контрактом військової частини НОМЕР_1 м.Івано-Франківськ, будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України, відповідно до підпункту «Г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» являючись суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, в порушення вимог ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно без поважних причин, а саме не в строк до 01.04.2018, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судове засідання апеляційного суду з'явилась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , якому роз'ясненні права, передбачені ст.268 КУпАП, та прокурор.
Повідомили, що жодних заяв та клопотань поштою не направляли, до канцелярії суду не подавали, на адресу електронної пошти суду не надсилали.
В суді апеляційної інстанції:
- ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, просив постанову судді скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Надав копію роз друків з особистого кабінету користувача сайту НАЗК. Одночасно повідомив, що надати витяг з історії браузера своїх комп'ютерів, з яких він намагався подавати декларацію після 28.03.2018 року, він не може, оскільки такий не збережений на його комп'ютерах. Вважає датою виявлення правопорушення 15.04.2018 року, а тому саме з цієї дати необхідно рахувати строки притягнення до адміністративної відповідальності;
- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив постанову судді залишити без змін. Вважає датою виявлення правопорушення саме дату складання протоколу, тобто 31.10.2018 року. Одночасно прокурор повідомив, що матеріали перевірки щодо ОСОБА_1 були направлені ТВО військового прокурора Івано-Франківського гарнізону начальнику Управління захисту економіки в Івано-Франківській області ДЗЕ Національної поліції України 15.08.2018 року та доставлені в цей же де день адресату працівником військової прокуратури безпосередньо.
Заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , думку прокурора, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, постанову суду -змінити в частині накладення стягнення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою адміністративну відповідальність.
Отже, для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом.
Диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм, зокрема як передбачено в примітці, - до Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14.10.2014 року.
Так, ч. 1 ст. 45 Закону визначено кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобов'язані подати декларацію, зокрема вміщено формулювання «щорічно до 1 квітня».
Також вказане питання відображено у рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 3 від 10.06.2016р. «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 року за №959/29089.
Вважаю, що суд першої інстанції належним чином проаналізував наявність в матеріалах провадження докази, надав їм правильну оцінку, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у своїй сукупності вони підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Погоджуюсь з висновками судді суду першої інстанції в частині того, що ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем за контрактом військової частини НОМЕР_1 м. Івано-Франківськ несвоєчасно без поважних причин, а саме не у строк до 01.04.2018р. подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік.
Згідно інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією», як на те, що суб'єктивна сторона правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, полягає у формі умислу (прямого чи непрямого), та стосується складу правопорушення, який передбачений - неподання декларації, відповідно до якого предметом правопорушення є декларація, подана шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.
Доводи апелянта, про те, що відсутність умислу на вчинення правопорушення, свідчить про відсутність в його діях складу інкримінованого йому правопорушення не є слушним, виходячи з наведено вище.
Відповідно до ч. 1 Закону України правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Стаття 9 КУпАП визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 1 ст. 172-6 КУпАП встановлює відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,
Наведе свідчить, що суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, може полягати як у формі прямого та непрямого умислу.
Лише вчинення такого діяння через необережність, тобто коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи без діяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачати, виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З наданих суду матеріалів, а також з пояснень, наданих ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, не вбачається того, що останній подав декларацію поза межами встановленого Законом строку через необережність.
ОСОБА_1 заперечуючи свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, проте не наводить жодних доводів, які б свідчили, що він виконав вимогами Закону України «Про запобігання корупції» щодо своєчасного подання декларації .
Ані в апеляційній скарзі, ані під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій ОСОБА_1 не навів переконливих доводів, які б свідчили про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вважаю, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення №227 від 31.10.2018 року (а.п. 2-6); рапортом оперуповноваженого УЗЕ в Івано-Франківській області Сухарника Р.В. (а.п. 7); витягом з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з якого чітко вбачається час публікації декларації - 05.04.2018 року о 13-00 годині (а.п. 8-20); та іншими доказами, що містяться в матеріалах провадження.
Наданий суду апеляційної інстанції апелянтом витяг з особистого кабінету НАЗК підтверджує, що 28.03.2018 року о 16-24 год. було успішно збережено чернетку його декларації в особистому кабінеті. Наступний запис в особистому кабінеті - 05.04.2018 року о 13-00 год. про успішне подання декларації.
Жодних інших даних про намагання ОСОБА_1 подати декларацію, вказаний витяг не містить.
Крім того, апелянт не надав суду апеляційної інстанції відомості з історії браузерів особистих комп'ютерів після 28.03.2018 року, вказавши, що вони не збереглися.
Вказані факти у своєї сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 достеменно було відомо про те, що 28.03.2018 року він декларацію не подав, а зберіг її чернетку, про що категорично свідчить повідомлення з сайту НАЗК.
Крім того, ненадання апелянтом інформації з історії браузерів його комп'ютерів, спростовують його твердження про те, що він намагався подати декларацію з моменту збереження чернетки до гранітного строку подання декларації, передбаченого законом.
Посилання апелянта на те, що існують рішення інших судів за аналогічним обвинуваченням, проте з закриття провадження по справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, як на підставу скасування оскаржуваного рішення, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, не ґрунтується на вимогах діючого законодавства.
Перевіривши сукупність доказів по справі, вважаю, що викладеними матеріалами справи поза всяким розумним сумнівом доведено факт несвоєчасного без поважних причин подання декларації поза строком, визначеним законом, а саме в строк до 01.04.2018 року.
Враховуючи наведене, суддя суду першої інстанції, розглядаючи справу, дослідивши докази у справі, шляхом співставлення фактично досліджених по справі обставин та доказів зі змістом обставин, що ставляться особі у вину згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, та з диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, іншими нормами чинного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_1 містять ознаки саме такого правопорушення.
Вважаю, що доводи апелянта про те, що декларацію він 28.03.2018 року підготував електрону декларацію, проте сайт працював нестабільно, тому, на його думку, декларація й не була розміщена на сайті, не заслуговують на увагу, оскільки питання про наявність технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, не знайшли свого підтвердження внаслідок відсутності офіційної інформації з цього приводу.
Твердження апелянта про те, що правопорушення фактично виявлене 10.04.2018 року, тобто на час судового розгляду пройшло більше ніж 3 місяці з дня виявлення правопорушення, та прокурора який вважає датою виявлення правопорушення дату складання протоколу, є помилковими.
Відповідно до вимог ч.2 ст.38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.
Відповідно до вимог ч.3 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Під виявленням правопорушення необхідно розуміти встановлення певних обставин, які вказують на ознаки адміністративного правопорушення в діях конкретної особи та дають підстави для провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи те, що діючим законодавством не встановлено протягом якого строку після виявлення правопорушення уповноважений суб'єкт повинен скласти відповідний протокол про притягнення до адміністративної відповідальності, однак з урахуванням змісту ст. 38 КУпАП доходжу висновку, що цей строк не може виходити за межі строків, встановлених вказаною статтею.
Днем виявлення правопорушення відповідно до вимог ч. 3 ст. 38 КУпАП необхідно вважати день, коли посадові особи, які у відповідності до вимог діючого законодавства мають право складати протокол про вчинення відповідного правопорушення, встановили або повинні були встановити обставини, які свідчили про наявність ознак адміністративного правопорушення в діях конкретної особи.
Враховуючи, що уповноваженим на складання відповідного протоколу органом, матеріали перевірки щодо несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації, отриманні 15.08.2018 року (а.п. 21), вважаю саме цю дату - датою виявлення правопорушення.
Отримані матеріали свідчили про наявність ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП в діях ОСОБА_1 та давали підстави для складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що тільки 30.10.2018 року оперуповноваженим УЗЕ в Івано-Франківській області ДЗЕ Національної поліції України лейтенантом поліції Сухарником Р.В. було написано рапорт щодо збору фіксації фактів, що підтверджують вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП щодо ОСОБА_1 , та єдиною дією в межах цієї перевірки, був огляд Єдиного Державного Реєстру декларацій, про що свідчить рапорт (а.п. 7), після чого, 31.10.2018 року останнім складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Враховуючи наведене та приймаючи до увагу, що з дня виявлення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП пройшли строки встановлені ч.3 ст.38 КУпАП суд першої інстанції безпідставно наклав на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності адміністративне стягнення у вигляді штрафу за межами встановленого законом строку, хоча повинен був закрити провадження по справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП .
Враховуючи наведене, вважаю за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині накладення стягнення, оскільки суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, проте належним чином не встановивши дату виявлення правопорушення, наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення поза межами строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Оскільки датою виявлення правопорушення є 15.08.2018 року, то станом на 05.12.2018 року, тобто на час прийняття рішення судом першої інстанції, строк накладення стягнення закінчився 15.11.2018 року, що є підставою для закриття провадження на підставі п.7 ст. 247 КУпАП.
За таких обставин, підстави для скасування постанови судді місцевого суду і закриття провадження, у зв'яжу зі відсутністю скалду і події правопорушення, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 - відсутні. Апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, змінити рішення в частині накладення стягнення, та закрити провадження по справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.12.2018 року щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, змінити в частині накладення стягнення.
Закрити провадження по справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Повзло