Справа № 2-519/11
Провадження № 22-ц/4808/32/19
Головуючий у 1 інстанції Якимів Р. В.
Суддя-доповідач Томин
10 січня 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.
суддів: Мелінишин Г.П., Ясеновенко Л.В.
за участю секретаря Петрів Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Калуського міськрайонного суду, ухвалене суддею Якимівим Р.В. 25 березня 2011 року в м. Калуші у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2011 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до Калуського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтували тим, що 13.08.2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір, згідно якого він отримав кредитні кошти в сумі 12000,00 грн. в тимчасове користування на умовах забезпеченості зворотності, терміновості, платності з оплатою за процентними ставками, встановленими Договором.
Однак позичальник належним чином свої зобов'язання не виконував, суму кредиту та нараховані проценти за користування кредитом не сплачував, на листи, повідомлення банку не реагував, і станом на 14.01.2011 року заборгованість становила 78676,73 грн., а саме: 11549,08 грн. - заборгованість за кредитом; 12440,59 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 54687,06 грн. - по сплаті пені, про стягнення яких пред'явлено позов до суду.
Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 25 березня 2011 року позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за договором кредиту від 13.08.2008 року в сумі 78676,73 грн., а саме: 11549,08 грн. - заборгованість за кредитом; 12440,59 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 54687,06 грн. - по сплаті пені, 1700 грн. сплаченого державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 1 квітня 2011 року внесено виправлення в резолютивну частину рішення Калуського міськрайонного суду від 25 березня 2011 року, а саме: виправлено в резолютивній частині рішення суду суму державного мита, яка підлягає стягненню з відповідача в користь стягувача з 1700 грн. на 787,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, у вересні 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Калуського міськрайонного суду заяву про перегляд заочного рішення від 25 березня 2011 року та клопотання про поновлення строку на подання даної заяви.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 30 жовтня 2018 року було поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення від 25.03.2011. Заяву представника відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 25.03.2018 року залишено без задоволення.
Відповідно до п. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
8 листопада 2018 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 було подано апеляційну скаргу на заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 25.03.2011 року.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на його думку, судом не було всебічно, об'єктивно та безпосередньо досліджено наявні у справі докази, не було оцінено достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, у результаті чого прийнято незаконне та необґрунтоване рішення.
Представник відповідача вважає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем було надано відповідачеві кредитні кошти, а тому до таких висновків суд прийшов в порушення вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України.
Зазначає, що з даного приводу Касаційний Цивільний Суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2018 року №161/16891/15-ц зазначив, що доказами, які можуть підтвердити заборгованість у відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинні бухгалтерські документи. Згідно вказаної норми закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Також вказує, що відповідно до умов договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №08 від 13.08.2008 року, а саме пункту 2.1., кредитний ліміт визначений у розмірі 12000,00 грн. При цьому, з розрахунку поданого банком вбачається, що сума кредиту станом на 13.08.2008 рік становить 12274,65грн. Отже, позивачем подано до суду сумнівну інформацію, яка не відповідає п. 2.1. договору.
Розмір відсотків та пені, які банк просить стягнути, розраховувались із суми 12274,65 грн.
Крім цього, пунктом 2.3. договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №08 від 13.08.2008 року зазначено, що карта VISA ELECTRON №4476 0701 0022 7180 надана позичальникові на підставі договору відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки №06 від 13 серпня 2008 року. В той же час позивачем надано до суду у якості доказу лист на ім'я відповідача, датований 29.10.2009 року, зі змісту якого вбачається, що нібито відповідач являється власником платіжної картки VISA DOMESTIC. Тому вважає, що факт передачі відповідачу будь-якої платіжної картки судом не перевірявся.
Також зазначає, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків.
Згідно поданих позивачем розрахунків розмір заборгованості по кредиту та розмір відсотків становив 23989,67 грн., а розмір пені - 54687,06 грн. Отже, розмір пені майже вдвічі перевищує розмір збитків, а тому суд повинен був застосувати до даних правовідносин вимоги ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір пені до 23989,67 грн.
Вказує, що згідно ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ. Ч. 1 ст. 8 ЦК України зазначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими самими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Параграф 2 «Неустойка» Цивільного кодексу України не містить правових положень, які встановлюють граничний розмір неустойки, який може бути стягнуто з боржника, а тому слід було застосовувати аналогію закону.
Розмір облікової ставки НБУ за період з 10.08.2009 року по 23.03.2010 року становив 7,75%. З 23.03.2010 року по 10.06.2012 року становив 7,5%. Таким чином, застосовуючи аналогію закону, а саме вимоги ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відсотковий розмір пені, що нараховувалась судом, не міг перевищувати 15% річних. Однак, судом розмір пені розраховано з відсоткової ставки 365% річних, що вважається неправильним.
На підставі наведеного просить заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.03.2011 року скасувати та відмовити ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, повідомлявся про час та місце слухання справи у встановленому законом порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позичальник ОСОБА_2 не виконував добровільно своїх зобов'язань по кредитному договору, то з нього слід стягнути наявну заборгованість в сумі 78676,73 грн.
Однак, колегія суддів не може в повній мірі погодитися із такими висновками з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13 серпня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (пізніше - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_2 було укладено Договір №08 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якого банк надав позичальникові в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності кредитні ресурси шляхом відкриття на картковий рахунок позичальника, на якому враховуються операції, що здійснюються з використанням картки Visa Electron №4476 0701 0022 7180, відновлювальної кредитної лінії з розміром кредитного ліміту в сумі 12000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитними ресурсами в розмірі процентних ставок, передбачених Договором, а позичальник зобов'язувався повністю повернути отримані кредитні ресурси до 13 червня 2010 року і сплатити проценти за користування кредитними ресурсами в розмірі та у строки, встановлені Договором (а.с. 6-8).
Згідно п. 3.2 даного Договору позичальник зобов'язувався повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, і сплатити проценти за користування кредитними ресурсами до 12 серпня 2010 року.
Пунктами 4.1, 4.2, 4.5 Договору передбачено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту згідно встановлених банком процентних ставок. Нарахування процентів проводиться щомісяця, один раз в місяць, у день нарахування процентів на залишок заборгованості позичальника за період з попереднього по поточний день нарахування процентів по методу факт/360. Процентна ставка за користування кредитними ресурсами може бути змінена банком в односторонньому порядку, про що банк письмово повідомляє позичальника не менше, ніж за 5 днів до набуття чинності нової ставки.
Відповідно до п. 6.1 Договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.
Встановлено також, що Листом-вимогою від 29 жовтня 2009 року відповідача було повідомлено про наявність простроченої заборгованості перед банком у розмірі 27301,25 грн., з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 12000,00 грн., сума простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом - 3501,43 грн., пеня - 11799,82 грн., та про необхідність здійснити погашення даної заборгованості протягом 2 банківських днів з моменту отримання даної вимоги (а.с. 11).
Згідно представленого позивачем Розрахунку заборгованості по кредиту, наданому ОСОБА_2 згідно Кредитного договору №08 від 13.08.2008 року, станом на 14.01.2011 року загальна сума заборгованості становить 78676,73 грн., з яких: заборгованість по сплаті кредиту - 11549,08 грн., заборгованість по сплаті процентів - 12440,59 грн., нарахована пеня - 54687,06 грн. (а.с. 9-10).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Поняття кредитного договору визначено у ст. 1054 ЦК України
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, Договір №08 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 13 серпня 2008 року підписаний сторонами справи.
Такими чином, у відповідача ОСОБА_2 виникли зобов'язання перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Належних та достатніх доказів повернення відповідачем кредитних коштів позивачу не надано.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відповідає встановленим у справі обставинам і не спростований відповідачем.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитом та заборгованість по процентах за користування кредитом.
Разом з тим, апеляційний су звертає увагу на те, що місцевим судом було вирішено стягнути з відповідача також пеню в сумі 54687,06 грн. відповідно до представленого позивачем розрахунку.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За вимогами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, набувши вірного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції не надав оцінки розміру пені, який заявлений до стягнення в сумі 54687,06 грн. в контексті ч. 3 ст. 551 ЦК України та не врахував, що такий розмір пені істотно перевищує розмір збитків, пов'язаний з неповерненням кредиту у сумі 23989,67 грн.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 23989,67 грн.
Наведене узгоджується також з правовим висновком, викладеним Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 14 вересня 2016 року.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не підписував Договір №08 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 13 серпня 2008 року та не отримував кредитних коштів у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», то такі не узгоджуються із встановленими у справі обставинами, суперечать зібраним доказам та в свою чергу не підтверджені належними доказами, які б спростовували факт укладення кредитного договору.
Також апелянтом не надано належних доказів виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором.
Інші наведені у апеляційній скарзі доводи на увагу не заслуговують і висновків суду не спростовують.
Згідно вимог ст.ст. 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідно до умов Договору №08 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 13 серпня 2008 року з відповідача підлягають стягненню 47979 грн. 34 коп. заборгованості, з яких: 11549 грн. 08 коп. - заборгованість за кредитом; 12440 грн. 59 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 23989 грн. 67 коп. - заборгованість за пенею.
Таким чином ухвалене рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит».
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Ч. 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.
За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 25 березня 2011 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (Ідентифікаційний код юридичної особи: 09807856, адреса: вул. Артема, 60, м. Київ, 04050) 47979 грн. 34 коп. заборгованості за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №08 від 13.08.2008 року, з яких: 11549 грн. 08 коп. - заборгованість за кредитом; 12440 грн. 59 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 23989 грн. 67 коп. - заборгованість за пенею.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (Ідентифікаційний код юридичної особи: 09807856, адреса: вул. Артема, 60, м. Київ, 04050) 315 грн. 19 коп. сплачених судових витрат по справі.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 15 січня 2019 року.
Головуюча: Томин О.О.
Судді: Мелінишин Г.П.
Ясеновенко Л.В.