ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"14" січня 2019 р. №0940/2041/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківського окружного адміністративного суду в складі судді Гундяка В.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
02.11.2018 року Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 2 129,80 грн. Оскільки, заборгованість станом на день розгляду справи не погашена, її слід стягнути в судовому порядку.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Направлене відповідачу поштове відправлення зі штампом "Судова повістка" з копією ухвали про відкриття провадження у справі, повернулося до суду з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання». В такому випадку у відповідності до ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки повернене поштове відправлення з повісткою невручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що повістка вручена належним чином. Наданим правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Згідно частини 6 статті 162, частини 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних мотивів.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпунктом 14.1.175 пунктом 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - Кодекс) податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Кодексу визначено, що платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Підпункт 16.1.4 п.16.1 статті 16 Кодексу визначає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, передбачених податковим законодавством. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 Кодексу).
Пунктом 293.1 статті 293 Кодексу встановлено, що ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно пункту 293.2 статті 293 Кодексу Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до пунктів 294.1 та 294.2 статті 294 Кодексу податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Судом встановлено, що відповідач перейшов на спрощену систему оподаткування та є платником єдиного податку першої групи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не сплачено податкові зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 2 129,80 грн., а саме: за листопад-грудень 2016 року в сумі 209,80 грн. (72 + 137,80 грн.) та січень-грудень 2017 року в сумі 1920 грн.
Згідно п. 59.1 ст.59 Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.
На підставі вищенаведеного податковим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ф" за №1320-17/905 від 23.06.2017 року на суму 1 169,80 грн., яка направлена відповідачу, проте повернулася з відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 12-13).
Таким чином, заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з єдиного податку з фізичних осіб становить 2 129,80 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність та взаємний зв'язок суд погоджується з підставністю виникнення та розміром заборгованості, заявленої до стягнення. Наявність податкового боргу відповідача підтверджується довідкою про борг від 22.10.2018 року, обліковою карткою платника податку та іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.
Наявність податкового боргу та його розмір відповідач не спростував, доказів сплати грошових зобов'язань суду не представив, чим фактично не заперечив суму, стягнення якої є предметом спору в даній справі.
Пунктом 87.11 статті 87 Кодексу встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 2 129,80 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі статті п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.59.1 ст.59 ПКУ, керуючись ст. ст. 244-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 2 129 (дві тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 80 коп.
Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з 14.01.2019 року, як дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018;
відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), АДРЕСА_1.
Суддя /підпис/ Гундяк В.Д.