(про відмову у забезпеченні позову)
14 січня 2019 року м. Житомир справа № 240/6051/18
категорія 12.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панкеєвої В.А., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання протиправними та скасування висновку, наказу, завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", затверджений наказом Державної служби України з питань праці від 23.11.2018 № 573-к щодо начальника управління Держпраці у Житомирській області;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці від 23.11.2018 №573-к в частині затвердження висновків щодо результатів оцінювання службової діяльності начальника управління Держпраці у Житомирській області та подання на затвердження нових завдань і ключових показників із встановленням строку виконання не менше трьох місяців;
- визнати протиправним та скасувати завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В" від 26.11.2018 щодо позивача.
19 грудня 2018 року разом із позовною заявою, позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 20.12.2018 заяву про забезпечення позову повернуто позивачу без розгляду.
14 січня 2019 року позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 23.11.2018 573-к та заборонити відповідачу вживати заходи щодо проведення оцінювання результатів службової діяльності та повторного оцінювання до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Суд, розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову, дослідивши матеріали адміністративного позову, вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Приписами статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову, такі як: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Суд задовольняє клопотання про забезпечення адміністративного позову у разі обґрунтованості такого клопотання та достатності доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно з п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Позивачем не надано доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Так, Верховний Суд у постанові по справі №83/5864/17-ц від 17.10.18 дійшов висновків, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Враховуючи вищевикладене, в тому числі відсутність обґрунтування заявленого клопотання, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів п.п.15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Панкеєва