15 січня 2019 року м. Житомир справа № 286/3830/18
категорія 10.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, -
встановив:
09.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до Овруцького районного суду Житомирської області із позовом до Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, у якому просить:
- визнати бездіяльність Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» протиправною;
- зобов'язати Житомирський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1, одноразову грошову допомогу, яка передбачена ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на день звільнення ним не було отримано одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, у зв'язку із чим він звертався до відповідача з приводу врегулювання питання виплати вказаних коштів, проте отримав відмову з посиланням на те, що його вислуга років у календарному обчисленні становить лише 9 років 6 місяців, замість 10 років і більше, а тому позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.
Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 12.10.2018 прийнятою до відкриття провадження в адміністративній справі за вказаним позовом, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу направлено на розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
29.12.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив від 22.12.2018 вих.№14/9572 (а.с. 49-51). В обґрунтування заперечень останній зазначив, що на момент виключення військовослужбовця із списків особового складу частини вислуга років останнього становила: календарна - 09 років 06 місяців 00 днів; пільгова - 06 років 03 місяців 15 днів; загальна - 15 років 09 місяців 15 днів.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний га правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються зі служби в зв'язку з закінченням строку контракту, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Вказана правова норма, на думку відповідача, чітко визначає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються зі служби в зв'язку з закінченням строку контракту, одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше. Тобто, що за пільгові роки виплата не нараховується, а враховуються лише календарні роки служби.
Крім того, відповідач зазначив у відзиві про те, що деяким категоріям військовослужбовців строк служби вираховується у пільговому обчисленні, що не заперечується, більше того, багатьом військовослужбовцям вислуга вираховується у пільговому обчисленні. Однак, відповідач зазначає, що пільгові роки зараховуються для призначення та обчислення пенсії військовослужбовців. Поряд з тим, для виплати одноразової грошової допомоги необхідно саме календарні роки, про що у свою чергу зазначено у ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Таким чином, відповідач вважає, що допомога виплачується за кожний прослужений саме календарний рік, а 10 років - це та сама планка, з якої може виплачуватись така допомога. Позивачем у даному випадку невірно трактовано норми чинного законодавства, враховуючи вищенаведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними.
Відповідно до ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Згідно з положеннями ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню із таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Житомирському прикордонному загоні Північного регіонального управління на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Овруч» І категорії (тип Б).
Згідно з витягом з наказу начальника Житомирського прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 звільнено наказом начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України 04.09.2017 №203-ОС з військової служби у запас по закінченню строку контракту згідно з п.«ї» п.1 ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
На підставі наказу начальника Житомирського прикордонного загону Державної прикордонної служби України №240-ос від 04.10.2017 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення (а.с. 34).
Як свідчить витяг із наказу начальника Житомирського прикордонного загону Державної прикордонної служби України №240-ос від 04.10.2017, на момент звільнення позивача з військової служби загальна вислуга років становила: 15 років 09 місяців 15 днів із них календарних: 09 років 06 місяців 00 днів та пільгових 06 років 03 місяці та 15 днів, що також підтверджується довідкою Житомирського прикордонного загону від 05.03.2018 №30/76, виданою ОСОБА_1 (а.с. 36).
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
На день звільнення позивач не отримав одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, у зв'язку із чим він з метою отримання вказаної грошової допомоги, звернувся до відповідача із заявою.
Відповідач листом від 11.10.2017 за №11/8078 відмовив ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків, з посиланням на відсутність у позивача станом на 04.10.2017 необхідних 10 років перебування на військовій службі у календарному обчисленні, як це передбачено частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с. 35).
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати та ненарахування йому одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби протиправною, та такою, що суперечить вимогам законів України та порушує його конституційні права, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.
Частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачена виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення «за наявності вислуги 10 років і більше» без зазначення будь-яких обмежень щодо обчислення такої вислуги лише у календарних роках.
Оскільки вислуга років позивача станом на 04.10.2017 становить 15 років 09 місяців 15 днів, що дає право позивачу на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Посилання відповідача у відзиві на положення постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» є безпідставним, оскільки дана постанова регулює питання розміру одноразової грошової допомоги, яка обчислюється за кожний повний календарний рік служби, право на отримання такої допомоги як раз таки і передбачене за умови наявності вислуги 10 років і більше.
Вислуга років у даному випадку не обчислюється календарними роками служби, а може включати різні періоди, у тому числі і пільгове обчислення строку вислуги. Позивач має загальний строк вислуги більше 15 років, а тому має право на спірну виплату.
Крім того, виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби передбачена ч.1 ст.9 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно з якою особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на ту обставину, що при перевірці вислуги років позивача на день звільнення було виявлено, що така вислуга становить у календарному обчисленні 09 років 06 місяців 00 днів, що підтверджується витягом із наказу від 04.10.2017 №240-о/с, а тому ОСОБА_1 не має права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.
З викладеним доводом суд не може погодитись, оскільки норму ч.1 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо календарного року служби слід тлумачити та застосовувати лише для обчислення розміру компенсації, а не набуття самого права на неї, оскільки таке право виникає за наявності вислуги років 10 років і більше, без будь-яких обмежень щодо обчислення такої вислуги.
Така ж позиція Вищого адміністративного суду України міститься в ухвалі від 24.03.2016 року у справі К/800/14433/15.
А відтак, враховуючи, що ОСОБА_1 має вислугу років більше 10 років, то при звільненні він мав право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Виходячи з приписів ст.19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 ч.1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Положеннями статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Як вже зазначалося, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, що свідчить про протиправну бездіяльність Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат, ним не вчинялися.
Отже, порушене право ОСОБА_1 підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Разом з тим, оскільки виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби не була проведена у встановлений Законом України №1282-XII строк, що є порушенням права позивача, тому суд вважає за необхідне зобов'язати Житомирський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Частинами першою та другою ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, відповідачем у порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявними у матеріалах справи доказами спростовано правомірність бездіяльності Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а тому його позовні вимоги підлягають задоволенню.
Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 250, 255, 258, 261-263, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. С. Параджанова, 125, м. Житомир, 10025, код ЄДРПОУ 14321914) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу - задовольнити.
Визнати бездіяльність Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» протиправною.
Зобов'язати Житомирський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка передбачена ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено: 15 січня 2019 року.
Суддя О.В. Єфіменко