Справа № 148/1635/18
Провадження №2/148/59/19
Іменем України
11 січня 2019 року м. Тульчин
Тульчинський районний суд
Вінницької області в складі: головуючого судді Саламахи О.В.
за участю: секретаря Носулько К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тарасівської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
До Тульчинського районного суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1 з позовом до Тарасівської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що 22.01.2009 померла ОСОБА_2, після смерті якої відкрилась спадщина, до якої входить земельна ділянка площею 2,81 га., розташована на території Тарасівської сільської ради. Спадкодавець ОСОБА_2 залишила заповіт, яким заповіла все своє майно у рівних частках позивачу та її сестрі ОСОБА_3. Остання заяву про прийняття спадщини не подавала і спадщину не приймала. Інших спадкоємців за законом та за заповітом не має. Таким чином, позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 Відповідно до закону, позивач мала на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини подати в державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини. Однак, на протязі даного терміну відповідної заяви не подала, оскільки заповіт та державний акт на землю знаходились у іншого спадкоємця - ОСОБА_1 і позивачу нічого не було відомо про наявність даних документів.
Позивач вважає, що строк для прийняття спадщини нею пропущено з поважних причин, а тому бажає визначити додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, померлої 22.01.2009.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явились, представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без його та позивача участі, на позовних вимогах наполягає, судові витрати просить залишити за позивачем.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, Тарасівською сільською радою подано до суду заяву, згідно якої сільська рада позов визнає, розгляд справи просить здійснювати без участі представника.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить її паспорт серії АВ № 805679, виданий Хмільницьким МВ УМВС України у Вінницькій області 17.05.2008 (а.с. 3).
Відповідно до копії заповіту від 09.08.2000, посвідченого секретарем Тарасівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, спадкодавець ОСОБА_2 заповіла все своє майно онукам ОСОБА_1, тобто позивачу та ОСОБА_3 (а.с. 8).
Згідно копії свідоцтва про смерть серії 1-АМ № 128049, виданого виконкомом Тарасівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, спадкодавець ОСОБА_2 померла 22.01.2009 (а.с. 6).
Довідка Тарасівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області підтверджує наявність у спадкодавця спадкового майна - земельної ділянки, розташованої на території Тарасівської сільської ради, площею 2,81 га. та підтверджує, що спадкоємцями після її смерті залишились онуки ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (а.с. 7).
Відповідно до листа Тульчинської державної нотаріальної контори № 9/01-16 від 09.01.2019, після смерті ОСОБА_2, померлої 22.01.2009, 10.07.2009 відкрито спадкову справу на підставі заяви ОСОБА_4 про відмову від спадщини від обов'язкової частки за заповітом, посвідченим 09.08.2000. Заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 не має, свідоцтва про право на спадщину за законом (за заповітом) не видавались.
Статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або осторюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву при прийняття спадщини, що передбачено ч. 1 ст. 1269 ЦК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття і вищевказана норма закону зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України, можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви і ці обставини визнані судом поважними.
Відповідно до п. 24 ПП ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, при цьому суд повинен виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, не переробними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд у постанові № 198/476/16-ц від 18.01.2018.
Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Разом з тим, відповідно до правової позиції ВСУ у справі № 6-1320цс17, ВСУ дійшов висновку, що при розгляді таких спорів судам слід дослідити чи вчиняв державний нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом, в тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
У вказаній правовій позиції ВСУ, також, наголошує, що державний нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Державний нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.
З досліджених доказів, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 дізналася про наявність заповіту на її ім'я після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини. Таким чином, позивач, дізнавшись про наявність заповіту, має намір звернутися до нотаріальної контори. Нотаріусом та сільською радою, як органом місцевого самоврядування, дій щодо повідомлення чи виклику спадкоємців за заповітом, шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі, не здійснювалось.
Вказані обставини свідчать про неможливість позивача вчасно звернутися до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, а саме: на протязі шести місяців з моменту відкриття спадщини.
За викладених обставин, суд вважає поважними причини, з яких позивач пропустила встановлений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, і тому, приходить до висновку про можливість визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.
Ухвалюючи рішення, суд, також, враховує визнання відповідачем позову та положення ч. 4 ст. 206 ЦПК України, згідно яких, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. В даному випадку визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує нічиїх прав, свобод та законних інтересів.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, та враховуючи прохання позивача, суд залишає за ним судові витрати.
На підставі викладеного і керуючись ст. 1268-1270, 1272 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 18, 19, 23, 76-81, 95, 141, 206, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, померлої 22.01.2009, терміном три місяці після набрання даним рішенням законної сили.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя