Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2974/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Карнаух Тетяни Миколаївни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
до Фізичної особи - підприємця Мусієнко Євгена Юрійовича (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2)
про стягнення 175107,65 грн. та розірвання договору
за участю представників учасників справи:
позивача - адвоката ОСОБА_3 за довіреністю № 1869 від 06.09.2018;
відповідача - не з'явився
Фізична особа - підприємець Карнаух Тетяна Миколаївна (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця Мусієнко Євгена Юрійовича, в якому просить суд розірвати договір про надання послуг №1-11/05 від 11.05.2016, укладений між позивачем та відповідачем та стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 175107,65 грн. з яких: 124025,00 грн. сума попередньої оплати, 27902,65 грн. - штрафні санкції та 23180,00 грн. - збитків.
Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг №1-11/05 від 11.05.2016, а саме позивач зазначає, що відповідач не виконав замовлену роботу за четвертим етапом робіт за Договором та не повернув суму попередньої оплати в розмірі 124025,00 грн., у зв'язку з чим позивачем було нараховано відповідачу 3% річних в сумі 1845,00 грн., інфляційні втрати в сумі 1252,65 грн., штрафні санкції відповідно до п.6 Додаткової угоди до Договору №1-11/05 від 11.05.2016 в розмірі 24805 грн., а також заявлено до стягнення збитки у розмірі 23180,00 грн., які позивач поніс внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за вказаним Договором.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 листопада 2018 року залишено позовну заяву Фізичної особи - підприємця Карнаух Тетяни Миколаївни без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до господарського суду Харківської області доказів доплати судового збору у розмірі 1761,99 грн. у встановленому порядку; відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; засвідчених відповідно до вимог чинного законодавства копій додатків до позову та докладного і обґрунтованого розрахунку суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
08.11.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла заява (вх. №31854), в якій останній надає докази доплати судового збору у розмірі 1762 грн., надає відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви, надає підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, надає засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства копій додатків до позову, а також надає докладний і обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 листопада 2018 року судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2974/18. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на "03" грудня 2018 р. о (об) 10:30.
Також, вищевказаною ухвалою було надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач мав надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
У судовому засіданні 03.12.2018р. підготовче засідання у справі було відкладено на 26.12.2018р.
У судовому засіданні 26.12.2018р. без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 26.12.2018р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 10.01.2019 року об 12:00 год.
Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Копії ухвал господарського суду Харківської області: від 12.11.2018 про відкриття провадження у справі та призначення у справі підготовчого засідання на 03.12.2018р. о 10:30; від 03.12.2018р. про повідомлення відповідача у справі про проведення підготовчого засідання у справі 26.12.2018р. о 12:30, були направлені на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61002, АДРЕСА_2, проте були повернуті підприємством зв'язку до господарського суду з посиланням "за закінченням терміну зберігання".
За відстеженням поштового пересилання №6102227088442 з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта" вбачається, що ухвала господарського суду Харківської області від 26.12.2018 не була вручена відповідачу під час доставки з посиланням "інші причини", про що міститься відповідна інформація внесена відділенням 05.01.2018. Також, підприємством зв'язку внесено інформацію щодо повернення вказаного документу суду 05.01.2018р. за зворотною адресою.
Відповідно до п.4 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Згідно з ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між позивачем - фізичною особою-підприємцем Карнаух Тетяною Миколаївною (замовник) та відповідачем - фізичною особою-підприємцем Мусієнко Євгеном Юрійовичем (виконавець за договором) 11.05.2016 укладено договір про надання послуг №1-11/05 (далі по тексту - договір).
У відповідності до умов п.1.1. договору, відповідач зобов'язався надати Замовнику (ФО-П Карнаух Т.М.) послуги з проектування, дизайну, створення Технічного завдання, верстки та розробки веб-сайту відповідно до заявки про надання послуг.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що загальна вартість послуг складає 302 500,00 грн. без урахування ПДВ. Виконавець не являється платником ПДВ. Послуги надаються в чотири етапи:
1) проектування структури та сторінок веб-сайту.
2) Дизайн сторінок веб - сайту.
3) Створення технічного завдання. Верстка сторінок - веб сайту.
4) Розробка веб - сайту.
У пункті 2.2. встановлений порядок оплати замовником послуг за договором, а саме:
- Замовник сплачує аванс в розмірі 20% (двадцять відсотків) від вартості послуг, вказаної в п.2.1. даного договору, шляхом безготівкового перерахування коштів в розмірі 60500,00 грн. на поточний рахунок виконавця, визначений в цьому договорі, не пізніше ніж через 3 (три) банківських дні після підписання сторонами заявки до цього договору, але до моменту початку надання послуг, на підставі отриманого рахунку від виконавця. Днем оплати вартості послуг вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Аванс враховується як оплата виконаних робіт за першим етапом.
- 8% (вісім відсотків) від вартості послуг, вказаної в п.2.1. договору шляхом безготівкового перерахування коштів в розмірі 24200,00 грн. на поточний рахунок виконавця, визначений в цьому договорі, не пізніше, ніж через 2 (два) банківських дня після прийому робіт з першого етапу, але до моменту початку надання послуг за другим етапом, на підставі отриманого рахунку від виконавця.
- 20% (двадцять відсотків) від вартості послуг, вказаної в п.2.1. даного договору, шляхом безготівково перерахування коштів в розмірі 60 500,00 грн. на поточний рахунок виконавця, визначений в цьому договорі, не пізніше ніж через 2 (два) банківських дня після прийому робіт з другого етапу, але до моменту початку надання послуг за третім етапом, на підставі отриманого рахунку від виконавця.
- 28 % (двадцять вісім відсотків) від вартості послуг, вказаної в п. 2.1. даного договору, шляхом безготівкового перерахування коштів в розмірі 84 700,00 грн. на поточний рахунок виконавця, визначений в цьому договорі, не пізніше, ніж через 2 (два) банківських дня після прийому робіт з третього етапу, але до моменту початку надання послуг за четвертим етапом, на підставі отриманого рахунку від виконавця.
- Решту суми в розмірі 25% (двадцять п'ять відсотків) від вартості послуг, вказаної в п.2.1. даного договору, шляхом безготівкового перерахування коштів в розмірі 75 625,00 грн. Замовник сплачує шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, визначений в цьому договорі, не пізніше ніж через 3 (три) банківських дня після прийняття замовником наданих виконавцем послуг.
Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання пункту 2.2. договору свої зобов'язання за договором виконав та перераxував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти за послуги у розмірі 266 200,00 грн., в тому числі й аванс за виконання четвертого етапу робіт згідно договору у розмірі 124 025,00 грн., що підтверджується: платіжними дорученнями №453 від 19.05.2016р. на суму 60 500,00 грн., №472 від 01.07.2016р. на суму 24200,00 грн., №487 від 17.08.2016р. на суму 60 500,00 грн., меморіальним ордером №06206102 від 11.11.2016р. на суму 36 300,00 грн., квитанціями про сплату №16 від 04.01.2017р. на суму 36 300,00 грн., №75 від 20.12.2016р. на суму 20 000,00 грн., №27 від 16.12.2016р. на суму 28 400,00 грн.
Згідно п.4.2. договору на підтвердження факту надання послуг виконавцем сторони підписують акт здачі - приймання наданих послуг, який готується виконавцем та надається на підпис замовнику в порядку, передбаченому п.3.2.4. цього договору. Одночасно з актом здачі приймання наданих послуг, виконавець надає замовнику результати послуг, визначені у заявці, у вигляді матеріалів та електронному носії.
У пункті 3.2.4 договору, сторони погодили, що у триденний термін з дати фактичного завершення надання послуг, виконавець зобов'язаний надати замовнику результати послуг, визначені в заявці, та підписаний зі свого боку акт здачі - приймання наданих послуг в двох екземплярах для підписання замовником.
Згідно п.4.3. договору, замовник отримавши від виконавця акт здачі - приймання наданих послуг, зобов'язаний підписати акт здачі - приймання наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання та повернути один екземпляр виконавцю. В разі наявності зауважень, замовник у вищезазначений строк направляє виконавцю письмову відмову від підписання акту здачі - приймання наданих послуг, із зазначенням виявлених недоліків.
У разі, якщо на протязі 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання замовником акту здачі - приймання наданих послуг останній не надав мотивовану відмову від його підписання, і не повернув підписаний зі свого боку акт здачі - приймання наданих послуг, послуги вважаються прийнятими замовником.
Позивач зазначає, що сторони дійшли взаємної згоди щодо необхідності укладення додаткової угоди згідно п.10.1. договору, та внесення змін до договору, серед яких є: визначення конкретного строку виконання робіт за договором, а саме: 26.04.2018р.; визначення суми перерахованих замовником грошових коштів у розмірі 266 200,00 грн., в тому числі й суму авансу у розмірі 124 025,00 грн. за виконання відповідачем четвертого етапу згідно договору та визначення, що вартість четвертого етапу становить 124025,00 грн. Також додатковою угодою внесено додаткову відповідальність виконавця у разі порушення строку надання послуг, а саме п.8 додаткової угоди: у разі порушення строку надання послуг, який передбачений п.6 угоди більше ніж на 10 (десять) робочих днів з вини виконавця, виконавець зобов'язується сплатити на користь замовника неустойку в розмірі 20% від вартості етапу 4 послуг "Розробка веб-сайту" за кожен день прострочення надання послуг, починаючи з одинадцятого дня прострочення.
19 грудня 2017 року позивач направив на адресу відповідача додаткову угоду до договору від 15.12.2017, яку отримано відповідачем 29.12.2017 згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.23).
Позивач зазначає, що відповіді щодо зміни умов договору не було ним отримано та додаткову угоду відповідачем не підписано, тому на його думку відсутність заперечень з боку відповідача є конклюдентною згодою в порядку ч.2 ст. 642 ЦК України щодо прийняття умов додаткової угоди та додаткова угода є укладеною між сторонами хоча й не підписана відповідачем.
Таким чином, оскільки на думку позивача додаткова угода є укладеною між сторонами позивач зазначає, що за п. 13 додаткової угоди визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання виконавцем робіт за четвертим етапом робіт за договором, сума авансу, а саме 124 025,00 грн. повертається замовнику у повному обсязі.
Проте, відповідач замовлену позивачем роботу у встановлений строк не виконав.
Також, позивач зазначає, що в п.2.2.1 Технічного завдання, яке є невід'ємною частиною договору, зазначено що сайт повинен бути реалізований на СМS-системі "ІС-Віtгіх: управління сайтом". Тобто, придбання замовником програмного продукту СМS-системи "ІС-Віtгіх: Управління сайтом" є обов'язковою умовою для надання послуг Виконавцем (відповідачем) за Договором №1-11/05.
На забезпечення надання послуг за договором №1-11/05 від 11.05.2016р. між позивачем (покупець) та ТОВ "ТУРУМ БУРУМ" (постачальник) був укладений договір поставки програмних продуктів №1-16/11 від 16.11.2016 року (далі по тексту - договір поставки).
Згідно умов договору поставки ТОВ "ТУРУМ БУРУМ" зобов'язується передати, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити Програмний Продукт, а саме "1-С Бітрікс: Управління сайтом - Бізнес". Сума договору поставки згідно рахунків: №1-1-16/11 від 16.11.2016 р. на суму 19 000,00 грн., №2-1-16/11 від 15.01.2018р. на суму 4180,00 грн., що загалом становить 23180,00 грн. Позивач зазначає, що зазначені рахунки ним сплачені згідно квитанцій: №50 від 23.11.2016р. на суму 19000,00 грн. (арк.72); №0.0.943912984.1 від 19.01.2018р. на суму 4180,00 грн. (арк.88).
За п.1.3. договору поставки, позивачу передаються права на використання програмного продукту шляхом його відтворення виключно за допомогою інсталяції і запуску в порядку, визначеному призначеною (технічною) для користувача документацією.
Проте позивач зазначає, що використовувати вищезазначений програмний продукт не змогла, оскільки повноцінне користування цим продуктом можливе тільки за умови отримання результатів послуг по розробці сайту та підписання акту прийому - передачі за четвертим етапом згідно до умов договору №1-11/05 від 11.05.2016р.
27.09.2018р. в порядку досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій позивач просив розірвати договір про надання послуг, що був укладений між позивачем та відповідачем, та сплатити на користь відповідача суму внесеної позивачем передоплати у розмірі 124025,00 грн., відшкодування витрат на забезпечення виконання договору поставки у розмірі 23 180,00 грн. Вказана претензія направлена відповідачу поштовим відправленням, докази направлення надані позивачем до матеріалів справи.
Проте позивач, зазначає, що відповідач на претензію не відреагував та грошові кошти не сплатив, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача: суми попередньої оплати за четвертим етапом робіт за договором у розмірі 124025,00 грн., суми штрафних санкцій в розмірі 27902,65 грн., а також суму збитків у розмірі 23180,00 грн. (витрати за договором поставки).
Відповідач, правом на спростування доводів позивача не скористався, відзив на позов до суду не надав.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Даний спір виник за договором про надання послуг з розробки електронно - інформаційного ресурсу (веб-сайту) №1-11/05 від 11.05.2016, стосовно виконання відповідачем своїх зобов'язань з розробки електронно - інформаційного ресурсу (веб-сайту), який за своєю правовою природою є договором підряду та дані правовідносини регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч.2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Оскільки результатом вищевказаних робіт є певний створений продукт, який не споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, даний продукт носить матеріальний результат, а сам Договір спрямований на регулювання процесу створення даного матеріалізованого результату, а тому суд вважає, що даний договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, роботи мали були виконані відповідачем в чотири етапи, вартість: першого етапу становить: 60 500,00 грн.; другого етапу 24 200,00 грн.; третього етапу 60 500,00 грн.; четвертого етапу 84 700,00 грн.
У матеріалах справи знаходяться докази оплати позивачем за договором про надання послуг відповідачу: у розмірі 266 200,00 грн., а саме: платіжне доручення №453 від 19.05.2016р. на суму 60 500,00 грн.; платіжне доручення № 472 від 01.07.2016р. на суму 24 200,00 грн.; платіжне доручення №487 від 17.08.2016р. на суму 60 500,00 грн., меморіальний ордер від 11.11.2016р. на суму 36 300,00 грн., квитанція №27 від 16.12.2016р. на суму 28 400,00 грн., квитанція №75 від 20.12.2016р. на суму 20 000,00 грн., квитанція на суму 36300,00 грн.
Також, сторони у договорі погодили, що прийняття виконаних робіт оформлюється підписанням з обох сторін актів здачі - прийняття виконаних робіт по кожному етапу.
З матеріалів справи вбачається, що роботи по першому та другому етапу, вартість виконання яких становить 84 700,00 грн. були виконані відповідачем та прийняті позивачем без зауважень, про що свідчать акти здачі - приймання наданих послуг: №01-1-11/05 від 30.06.2016р. та №02-1-11/05 від 12.08.2016р. (аркуші справи №158-159), що підписані з обох сторін, отже прийняття робіт по першому та другому етапам є безспірним.
Щодо посилання позивача на укладання між сторонами додаткової угоди до договору від 15.12.2017р. та внесення змін до договору зокрема в частині встановлення строку виконання робіт відповідачем: 26.04.2018р., вартості робіт за четвертим етапом у розмірі 124025,00 грн. та встановлення відповідальності відповідача у вигляді можливості нарахування неустойки у розмірі 20% від вартості 4-го етапу надання послуг, суд зазначає про наступне.
Частинами 1 та 2 ст.642 ЦК України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Позивач посилається на ч.2 ст. 642 ЦК України та вважає, що у разі відсутності заперечень з боку відповідача останній надав конклюдентну згоду щодо прийняття умов додаткової угоди.
У матеріалах справи міститься поштове повідомлення про направлення на адресу відповідача додаткових угод від 15.12.2017р. (арк. справи №22) для підписання та про вручення додаткової угоди відповідачу 29.12.2017р. (арк. справи №23).
Проте, суд не погоджується із твердженням позивача про укладання додаткової угоди та прийняття умов додаткової угоди відповідачем шляхом надання конклюдентної згоди з огляду на наступне.
Згідно п. 10.1. договору сторони погодили, що всі зміни та доповнення до договору є дійсними у випадку, якщо вони оформлені у вигляді додаткових договорів до договору підписані уповноваженими на те представниками сторін та скріплені печатками сторін.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи додаткова угода не була підписана відповідачем, відповіді на внесення змін до договору цією додатковою угодою не було отримано позивачем, позивач не звертався до суду для вирішення спору щодо внесення змін до вказаного договору та в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем будь-яких дій відповідно до вказаних у пропозиції умов договору.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що додаткова угода від 15.12.2017р. до договору є неукладеною.
Таким чином, за умовами договору строк виконання робіт сторонами не визначений, у матеріалах справи містяться докази по належному виконанню відповідачем робіт по першому та другому етапам надання послуг за договором.
Згідно ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визнаних змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Зазначені правовідносини регулюються положеннями ст. 1212 ЦК України.
За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що норми ст. 1212 Цивільного кодексу України поширюють свою дію на спірні правовідносини та враховуючи те, що відповідач одержав від позивача суму попередньої оплати за договором в розмірі 124025,00 грн., проте не виконав роботи на цю суму, а також не повернув суму попередньої оплати на вимогу позивача, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми одержаної попередньої оплати в розмірі 124025,00 грн. правомірна та обґрунтована, а тому підлягає задоволенню.
Позивач просить розірвати договір про надання послуг №1-11/05 від 11.05.2016р. укладений між Фізичною особою - підприємцем Мусієнко Євгеном Юрійовичем та Фізичною особою - підприємцем Карнаух Тетяною Миколаївною.
Сторони у договорі погодили дострокове розірвання договору за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до цього договору, в якій сторони погоджують умови дострокового розірвання договору та проведення взаєморозрахунків сторонами (п.6.2.1 договору).
Проте укладання додаткової угоди про розірвання договору не відбулося.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Частина 3 ст.653 ЦК України визначає, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано, отже суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача про: розірвання договору про надання послуг №1-11/05 від 11.05.2016р., який укладений між Фізичною особою - підприємцем Мусієнко Євгеном Юрійовичем та Фізичною особою - підприємцем Карнаух Тетяною Миколаївною.
Також, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів належного виконання відповідачем третього та четвертого етапів надання послуг по договору, відсутність пояснень з цього приводу з боку відповідача, як виконавця по договору, та наявність доказів сплати грошових коштів з боку позивача, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 124025,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції (неустойку) у розмірі 27902,65 грн., що нараховано позивачем згідно п. 6 додаткової угоди від 15.12.2017р.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.
Судом встановлено, що додаткова угода від 15.12.2017р., якою встановлено відповідальність відповідача за прострочення строку виконання робіт у вигляді нарахування неустойки у розмірі 20% від суми вартості четвертого етапу виконання робіт між сторонами не була укладена, отже й стягнення з відповідача неустойки є не можливим, а тому суд вважає за необхідне у задоволенні позовної вимоги позивача щодо стягнення неустойки у розмірі 27 902,65 грн. відмовити, оскільки дана вимога заявлена позивачем безпідставно.
Також, позивач просить стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 23180,00 грн., які позивач поніс у вигляді сплати ТОВ "Турум - Бурум" у розмірі 23180,00 грн. на виконання п.2.2. технічного завдання та договору поставки програмних продуктів №1-16/11 від 16.11.2016р.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Пунктом 2 ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювача збитків; причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст.224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Між позивачем та ТОВ "Турум - Бурум" було укладено договір поставки програмних продуктів, за умовами якого ТОВ "ТУРУМ БУРУМ" зобов'язується передати, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити Програмний Продукт, а саме "1-С Бітрікс: Управління сайтом - Бізнес".
Сума договору поставки згідно рахунків: №1-1-16/11 від 16.11.2016 р. 19 000,00 грн., №2-1-16/11 від 15.01.2018р. 4180,00 грн., що загалом становить 23180,00 грн. позивачем сплачена згідно квитанцій: №50 від 23.11.2016р. на суму 19000,00 грн.; №0.0.943912984.1 від 19.01.2018р. на суму 4180,00 грн.
Позивач використовувати програмний продукт, що оплачений ним за договором поставки не зміг, оскільки повноцінне користування продуктом можливе тільки за умови отримання результатів послуг по розробці сайту та підписання акту прийому - передачі за четвертим етапом згідно до умов договору №1-11/05 від 11.05.2016р., а виконання робіт відповідачем за четвертим етапом не здійснено, отже заявлені до стягнення з відповідача кошти у розмірі 23180,00 грн. є збитками, а отже вони підлягають стягненню з відповідача.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору в сумі 3970,08 грн., що складаються з: судового збору за позовну вимогу майнового характеру у розмірі 2 208,08 грн., та судового збору у розмірі 1762,00 грн. за позовну вимогу немайнового характеру покладаються на відповідача, а витрати зі сплати судового збору в сумі 396,23 грн. покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 623-629, 642, 837, 853 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Розірвати договір про надання послуг №1-11/05 від 11.05.2016 р., укладений між Фізичною особою - підприємцем Мусієнко Євгеном Юрійовичем та Фізичною особою - підприємцем Карнаух Тетяною Миколаївною.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мусієнко Євгена Юрійовича (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Фізичної особи - підприємця Карнаух Тетяни Миколаївни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошові кошти у розмірі 124025,00 грн. (сума попередньої оплати за договором), збитки у розмірі 23180,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3970,08 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Врешті частині позовних вимог щодо стягнення 27902,65 грн. відмовити.
Позивач: Фізична особа - підприємець Карнаух Тетяна Миколаївна (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Відповідач: Фізична особа - підприємець Мусієнко Євген Юрійович (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено 15.01.2019 р.
Суддя І.О. Чистякова