15 січня 2019 року Справа № 915/1734/18
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участю секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН" (код ЄДРПОУ 32507336, вул. Мала Морська, буд. 108/5, оф. 402, м. Миколаїв, 54020) представник позивача: адвокат Антонов Кирило Олександрович (АДРЕСА_1)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "АМІСО-ОЙЛ" (код ЄДРПОУ 31554558, вул. Спаська, 1/3, м. Миколаїв, 54030), представники: адвокат Шуфрич Ірина Юріївна, (АДРЕСА_2), адвокат Ютовець Олексій Олексійович (АДРЕСА_2)
про: визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди,
за участі представників учасників справи:
від позивача: адвокат Антонов К.О., ордер серії КС №349590 від 07.12.2018,
від відповідача: адвокат Ютовець О.О., ордер серії МК №106671 від 08.01.2019; адвокат Шуфрич І.Ю., ордер серії МК №114986 від 08.01.2019,
встановив:
10.12.2018 товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 07.12.2018 до товариства з обмеженою відповідальністю "АМІСО-ОЙЛ" про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди.
Ухвалою суду від 17.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 15 січня 2019 о 10 год. 00 хв. з повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання, встановлено сторонам процесуальні строку для подання до суду заяв по суті.
15.01.2019 на початку підготовчого засідання головуючим суддею Ржепецьким В.О. заявлено про самовідвід в цій справі.
Заяву обґрунтовано обставинами, пов'язаними з перебуванням на посаді в групі компаній АМІСО, до якої належить відповідач в цій справі, члену сім'ї дружини судді Ржепецького В.О.
Підстави для відводу судді визначено статтею 35 ГПК України.
Відповідно до цієї норми, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
З огляду на приписи ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 3 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.
Європейським судом з прав людини в своїх рішеннях визначено наступний підхід до оцінки безсторонності суду, що розглядає справу.
Зокрема в п. 66 рішення у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (заява № 4785/02) від 10 грудня 2009 року, судом відзначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, № 255, с.12, п.27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
Судом зазначається, що особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).
Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).
У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), так само, рішення у справі "Кастільо Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45).
Як зазначено вище, підставою для заявленого головуючим в цій справі самовідводу є обставини перебування на посаді в групі компаній АМІСО, до якої належить відповідач в цій справі, члену сім'ї дружини судді Ржепецького В.О.
Наявність цих обставин, навіть за відсутності об'єктивних причин, може бути підставою для виникнення у сторін та інших учасників справи почуття упередженості судді в цій справі, створити перешкоди для вирішення справи у відповідності до засад господарського судочинства, в тому числі у зв'язку з вірогідними зловживаннями сторонами процесуальними правами, та зашкодити законності прийнятих рішень, за рахунок наявності додаткових підстав для їх оскарження, пов'язаних із наведеними обставинами.
Отже, враховуючи положення п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України та наведені вище міркування в їх сукупності, господарський суд вважає наявними підстави для задоволення заяви про самовідвід.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 12, 13, 35, 36, 38, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1.Визнати заяву головуючого судді Ржепецького В.О. про самовідвід обгрунтованою.
2.Задовольнити заяву головуючого судді Ржепецького В.О. про самовідвід.
3.Ухвалу надіслати учасникам справи.
4.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В.О.Ржепецький