ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.01.2019Справа № 910/13981/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю.,
За участю секретаря судового засідання Савінкової Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
до Комунального підприємства «Господар Дарницького району м. Києва»
про стягнення 338 882,76 грн.
Представники:
Від позивача: Гарматін К.В. - по дов. №96 від 01.01.2019
Від відповідача: не з'явився
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва" про стягнення заборгованості у розмірі 338 882,76 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг за Договором № 03991/1-5-09 на послуги водопостачання та водовідведення від 11.12.1996.
Дослідивши матеріали позовної заяви, Суд дійшов висновку, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, підстави для залишення її без руху, повернення або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.
Враховуючи предмет та підстави позову, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, справа підлягає одноособовому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2018р. відкрито провадження у справі №910/13981/18 та призначено підготовче засідання у справі на 05.12.2018р.
Представник відповідача у судове засідання 05.12.2018 не з'явився; про причини неявки повноважного представника суд не повідомили.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02096, м. Київ, вул. Заслонова, 3.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103046523362 ухвалу про відкриття провадження у справі від 24.10.2018 було вручено відповідачу 29.10.2018. Однак, відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що Комунальне підприємство "Господар" Дарницького району міста Києва так і не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Протокольною Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/13981/18 до судового розгляду по суті 09.01.19 о 10:15 год. Викликано у судове засідання представника відповідача.
В судове засідання 09.01.2019 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що визначена за матеріалами справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка в судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач проявив протиправну процесуальну бездіяльність, тому судове засідання проводиться за його відсутності і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.
При цьому, судом не встановлено обставин, що неявка представника відповідача перешкоджає вирішенню спору, і також суд прийняв до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась.
З огляду на наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
11 грудня 1996 року між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", правонаступником якого є ПрАТ «АК «Київводоканал», та Державним комунальним підприємством "Господар", яке було перейменовано в Комунальне підприємство "Господар Дарницького району м. Києва" було укладено договір № 03991/1-5-09 на послуги водопостачання та водовідведення.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2005 по справі № 14/226 сторонами були внесені зміни до договору на послуги водопостачання та водовідведення № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 шляхом укладення додаткової угоди.
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 № 65, які втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, та Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за № 37.
Відповідно до п. 2.1.1 Договору облік поставленої води здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у позивача. У випадку наявності у відповідача декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за Відповідачем.
Згідно з п. 2.1.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показаннями водолічильників.
Згідно з п. 2.1.2 Договору зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача у присутності представника відповідача. В разі, якщо Відповідач не забезпечить присутність свого представника для зняття показів, дані, що зняті позивачем, є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.
Відповідно до п. 2.2.1 Договору позивач щомісячно направляє до банківської установи Відповідача платіжні документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення, вимоги - доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього Договору позивач доводить нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.
Згідно з п. 2.2.2 Договору оплата вартості послуг здійснюється Відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжного документу до банківської установи відповідача.
Згідно з п. 2.2.4 в разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, відповідач зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документа до банківської установи відповідача, письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідного акта. В іншому випадку відмова відповідача оплатити розрахунковий документ позивача вважається безпідставною.
Відповідно до пояснень позивача, ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.07.2014 по 30.11.2015. виникла заборгованість в розмірі 135 225,01 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача в зв'язку із неналежним виконанням договору інфляційних втрат і розмірі 4176 480,30 грн., 3 % річних у розмірі 20 416,21 грн., штраф у розмірі 6 761,25 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Частиною 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановленно, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З наведеного вбачається, що підставою для отримання оплати виконавцем є саме надана замовнику послуга. Умови Договору в частині надання відповідачу послуг з постачання питної води, яка ним в подальшому використовується для надання послуг з гарячого водопостачання, відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, вважаються виконаними з моменту передачі відповідачу послуги з постачання питної води.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 135 225,01 грн. за період з 01.07.2014 по 30.11.20-5 по коду 3-1209, 4-1623 та за період з 01.07.2014 по 30.04.2015 по коду 2 -1210 та 4-1624.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 176 480,30 грн., 3% річних в розмірі 20 416,21 грн., штраф в розмірі 6 761,25 грн.
Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ч. 4 ст. 321 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 4.6 Договору, за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити.
Згідно розрахунку позивача сума штрафу становить 6 761,25 грн. (розрахунок в матеріалах справи).
Перевіривши нарахування позивачем суми штрафу, суд приходить до висновку, що позивачем розрахунок штрафу проведено вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 6 761,25 грн. обгрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Провівши перерахунок заявленої до стягнення матеріальних втрат, з врахуванням меж позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційних втрат в розмірі 176 480,30 грн. та 3% річних в розмірі 20 416,21 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Господар" Дарницького району міста Києва (02096, м. Київ, вул. Заслонова, 3, код ЄДРПОУ 14315687) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 136 225 грн. 01 коп. основного боргу, 176 480 грн. 30 коп. інфляційних втрат, 20 416 грн. 21 коп. три проценти річних, 6 761 грн. 25 коп. штрафу та 5 083 грн. 25 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Згідно з ч.1 ст.256 та п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено 15.01.2019
СуддяТрофименко Т.Ю.